У Верховній раді зареєстровано Проект Закону про Національну комісію з цінних паперів та бірж

03.02.2021

Проєкт Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж» розроблено з метою побудови на вітчизняних ринках капіталу та організованих товарних ринках ефективної системи запобігання зловживанням у відповідності з Принципами IOSCO та положеннями відповідних актів Європейського Союзу, що регулюють питання в сфері боротьби із зловживаннями на ринку, а також з метою забезпечення виконання Україною вимог, необхідних для приєднання вітчизняного регулятора фондового ринку до Меморандуму IOSCO, що забезпечить правові умови для здійснення ним міжнародної співпраці в зазначеній сфері

ТЕКСТ ПРОЕКТУ 

Проєкт вноситься народним депутатом України Д. О. Гетманцевим та іншими народними депутатами

ЗАКОН УКРАЇНИ. Про Національну комісію з цінних паперів та бірж

Розділ I.         ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.        Визначення термінів

1.         Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1)        адміністративна послуга – результат здійснення владних повноважень Національною комісією з цінних паперів та бірж за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону;

2)        аналіз ризиків – процес дослідження природи та характеру ризиків і визначення їх рівня, з метою:

а)         порівняння результатів такого дослідження з встановленими професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків рівнем (типом) ризику, якого прагне або який готовий підтримувати такий професійний учасник, та встановленого ним стратегічним баченням сукупного рівня та типів ризику, який він бажає або готовий прийняти, без створення загрози невиконання бізнес-стратегії;

б)        прийняття рішень щодо подальшої обробки ризиків;

3)        арешт – позбавлення особи за постановою уповноваженого на проведення розслідування або рішенням суду права на розпорядження та користування майном; 

4)        вища юридична освіта – юридична освіта другого (магістерського) ступеня вищої освіти, здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

5)        експерт –  особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, і може надавати консультації та висновки в процесі розробки нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та бірж та проведення розслідувань;

6)        заходи реагування на повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг (далі – заходи реагування) – дії, що вчиняються Національною комісією з цінних паперів та бірж та/або учасником ринків капіталу та/або учасником товарних спот-ринків з метою оцінки інформації, отриманої у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, а також дії, що в разі необхідності вчиняються з метою запобігання або усунення таких порушень, зокрема внутрішні перевірки (службові розслідування, службові перевірки), розслідування, ініціювання кримінальних проваджень, ініціювання процедур відшкодування завданої шкоди;

7)        звітні дані – інформація про учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків та їх діяльність, яка на виконання вимог законодавства подається такими особами до Національної комісії з цінних паперів та бірж у порядку та за формою, встановленою Національною комісією з цінних паперів та бірж;

8)        комплексна інформаційна система Національної комісії з цінних паперів та бірж (далі – КІС) – сукупність засобів обчислювальної техніки, засобів автоматичного контролю, програмного забезпечення і комплекту експлуатаційної документації, що дозволяє забезпечити, зокрема, виконання Національною комісією з цінних паперів та бірж нагляду за діяльністю учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, надання нею послуг (у тому числі електронних), пов’язаних із здійсненням державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків, фізичним та юридичним особам, а також розкриття інформації учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків;

9)        маркетинг на ринках капіталу – сукупність дій спрямованих на вивчення ринку, стимулювання продажу фінансових інструментів (послуг професійних учасників ринків капіталу), вивчення політики цін, вчинення окремих дій, пов’язаних із здійсненням діяльності з управління продуктами в межах професійної діяльності на ринках капіталу. Маркетинг включає, у тому числі: послуги з розміщення реклами на ринках капіталу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу попиту на фінансові інструменти (включаючи зондування ринків капіталу), послуги зі збору та розповсюдження інформації про фінансові інструменти (послуги професійних учасників ринків капіталу);

10)      нововиявлені обставини – підстави для проведення повторного розслідування, а саме:

а)         істотні для результатів розслідування обставини, що не були і не могли бути відомі уповноваженим на проведення розслідування на час його проведення;

б)        встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що були підставою для прийняття процесуального рішення за результатами проведення розслідування.

11)      обробка ризиків – процес модифікації ризиків, що може включати: 

а)         уникнення ризиків шляхом прийняття рішення не розпочинати чи не продовжувати діяльність, в результаті якої виникає ризик;

б)        утримування чи збільшення рівня (типу) ризику, якого прагне або який готовий підтримувати професійний учасник відповідно до вимог його внутрішніх документів; 

в)        розподіл ризиків з іншими сторонами правочину в результаті вчинення якого він виникає;

12)      свідок – фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що пов’язані з предметом інспекції, розслідування, розгляду справ, та яка викликана для опитування;

13)      сертифікований фахівець – особа, яка на підставі сертифікату на право вчинення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних (далі – сертифікат), ринках вчиняє дії, пов’язані з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

14)      системний ризик – ризик того, що подія, дія чи низка подій чи дій можуть мати наслідком значні збої у роботі фінансової системи та системи організованих товарних ринків, і як наслідок – у роботі реального сектора економіки, а також може завдати шкоди великій кількості інвесторів та інших учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків. 

15)      службова дисципліна – сумлінне виконання службових обов’язків та правил внутрішнього службового розпорядку працівниками Національної комісії з цінних паперів та бірж, неухильне додержання Присяги державного службовця службовцями Національної комісії з цінних паперів та бірж, які складали таку присягу;

16)      стаж професійної діяльності у сфері права – стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти;

17)      уповноважені особи Національної комісії з цінних паперів та бірж – уповноважений на проведення інспекції, уповноважений на проведення розслідування, уповноважений на супроводження, уповноважений на розгляд справ про правопорушення;

2.         Інші терміни вживаються в цьому Законі у таких значеннях:

1)        терміни «ринки капіталу», «організовані товарні ринки», «правочин щодо фінансових інструментів», «професійна таємниця», «професійні учасники організованих товарних ринків», «учасники ринків капіталу», «фінансові інструменти» – у значеннях, наведених у Законі України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»;

2)        терміни «бездоганна ділова репутація», «загальний річний оборот», «ідентифікаційні дані», «члени сім’ї» – у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;

3)        терміни «близька особа», «потенційний конфлікт інтересів», «реальний конфлікт інтересів» – у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання корупції»;

4)        термін «правова допомога» – у значенні, наведеному у Законі України «Про безоплатну правову допомогу»;

5)        терміни “суб’єкти системи накопичувального пенсійного забезпечення”, “вкладники”, “учасники” – у значенні, наведеному у статті 3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

6)        термін “порогові значення” – у значенні, наведеному у Законі України “Про акціонерні товариства”.

Стаття 2.        Національна комісія з цінних паперів та бірж 

1.         Державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків здійснюється Верховною Радою України та Національною комісією з цінних паперів та бірж (далі – Комісія), а також іншими органами державної влади в межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Комісія утворюється Кабінетом Міністрів України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.

2.         Особливості правового статусу Комісії як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом обумовлюються її завданнями та повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими законами і полягають, зокрема в:

1)        гарантіях незалежності в прийнятті нею рішень у межах повноважень, визначених законом;

2)        особливому порядку призначення та припинення повноважень членів Комісії; 

3)        особливому порядку обрання Голови Комісії;

4)        особливостях організації та порядку діяльності Комісії;

5)        наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Комісії;

6)        особливостях умов оплати праці працівників Комісії;

7)        особливому порядку фінансового забезпечення діяльності Комісії, встановленому законом.

3.         Правову основу діяльності Комісії становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, Регламент Комісії, а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти.

4.         Закон України «Про державну службу» та інші закони застосовуються до Комісії з урахуванням особливостей, визначеними цим Законом.

5.         Комісія є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

6.         Фінансування діяльності Комісії здійснюється в порядку, визначеному законом. 

7.         Комісія може створювати та ліквідовувати територіальні органи для здійснення своїх повноважень. Територіальні органи утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за рішенням Комісії як структурні підрозділи  і діють на основі положення, що затверджується Комісією. 

За рішенням Комісії територіальні органи утворюються як юридичні особи публічного права або як структурні підрозділи апарату Комісії, що не мають статусу юридичної особи. Територіальні органи Комісії, утворені як юридичні особи публічного права, а також структурні підрозділи Комісії (центральний апарат) становлять апарат Комісії.

Стаття 3.        Завдання Комісії 

1.         Завдання Комісії полягає у забезпеченні: 

1)        захисту інвесторів, споживачів фінансових послуг та учасників організованих товарних ринків; 

2)        справедливості, ефективності та прозорості ринків капіталу та організованих товарних ринків; 

3)        управління системним ризиком.

Стаття 4.        Принципи діяльності та гарантії здійснення повноважень Комісії

1.         Діяльність Комісії ґрунтується на таких принципах:

1)        встановлення повноважень виключно законом;

2)        підконтрольності, підзвітності та операційної незалежності при здійсненні своїх повноважень;

3)        достатності ресурсів та інституційної спроможності для виконання завдань і здійснення своїх повноважень;

4)        передбачуваності, прозорості та врахування думки учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків у процесі прийняття нею нормативно-правових актів;

5)        відповідності її працівників вимогам щодо професійної придатності та іншим вимогам, встановленим цим Законом;

6)        виявлення, моніторингу, вжиття заходів до зменшення системних ризиків на ринках капіталу та організованих товарних ринках; 

7)        виявлення та врегулювання неврегульованих правовідносин, що належать до сфери її компетенції;

8)        запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у її працівників і у працівників професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також забезпечення призначення таким працівникам винагороди у спосіб, що унеможливлює створення загрози незалежності та об’єктивності в їх діяльності;

9)        комплексності інспекцій, розслідувань, здійснення інших заходів правозастосування;

10)      недопущення зловживань повноваженнями при забезпеченні проведення комплексних інспекцій, розслідувань, здійснення інших заходів правозастосування;

11)      допустимості обміну інформацією (в тому числі з обмеженим доступом) з органами державної влади, а також регуляторами ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави;

12)      допустимості проведення розслідувань, здійснення інших заходів правозастосування в рамках надання міжнародної допомоги регулятору ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави;

2.         Виконуючи завдання, передбачені цим Законом, працівники Комісії є незалежними від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керуються у своїй діяльності лише Конституцією та законами України. Письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб’єктів господарювання, політичних партій, громадських об’єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, які обмежують або визначають порядок та/або спосіб реалізації повноважень працівників Комісії, є незаконним впливом.

Стаття 5.        Повноваження Комісії

1.         Комісія відповідно до покладених на неї завдань у випадках і в межах, встановлених законом:

1)        узагальнює практику застосування законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства та про захист прав споживачів фінансових послуг, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення;

2)        вносить на розгляд Президенту України, Кабінету Міністрів України, профільному комітету Верховної Ради України у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання ринків капіталу та організованих товарних ринків, законодавства про акціонерні товариства та про захист прав споживачів фінансових послуг, а також бере участь у підготовці проектів актів, розробка яких здійснюється іншими органами державної влади;

3)        ініціює, бере участь у розробці та підготовці проектів міжнародних договорів України щодо ринків капіталу та організованих товарних ринків, законодавства про акціонерні товариства та про захист прав споживачів фінансових послуг; 

4)        роз’яснює порядок застосування законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства та про захист прав споживачів фінансових послуг; 

5)        роз’яснює перелік дій, що можуть вчинятися виключно за умови отримання відповідної ліцензії на провадження виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або свідоцтва про внесення до відповідного реєстру;

6)        визначає дії, що вчиняються на ринках капіталу та організованих товарних ринках, належними до дій, що можуть вчинятися виключно за умови отримання відповідної ліцензії на провадження виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках або свідоцтва про внесення до відповідного реєстру, а також забороняє вчинення таких дій без отримання відповідної ліцензії або свідоцтва;

7)        встановлює факт наявності в правилах функціонування багатосторонньої системи положень, що передбачають обов’язковість централізованого вчинення та централізованого виконання правочинів;

8)        приймає рішення про належність об’єктів цивільних прав до фінансових інструментів;

9)        приймає рішення про належність об’єктів цивільних прав до цінних паперів;

10)      здійснює методологічне забезпечення запровадження та розвитку міжнародних стандартів корпоративного управління та узагальнює практику застосування законодавства з питань корпоративного управління; 

11)      встановлює вимоги та розробляє і затверджує стандарти корпоративного управління в професійних учасниках ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також здійснює контроль за їх дотриманням;

12)      розробляє методичні рекомендації щодо організації системи корпоративного управління професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

13)      встановлює порядок видачі, зупинення, відновлення та анулювання ліцензій, передбачених статтею 34 цього Закону, а також приймає акти щодо видачі, зупинення, відновлення та анулювання таких ліцензій;

14)      встановлює порядок видачі, зупинення, відновлення та анулювання свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, передбачених Законом України «Про ринки капіталу та організованих товарних ринків», а також приймає акти щодо видачі, зупинення, відновлення та анулювання таких свідоцтва;

15)      встановлює порядок видачі, зупинення, відновлення та анулювання свідоцтва про включення до Реєстру торгових репозиторіїв, передбачених Законом України «Про ринки капіталу та організованих товарних ринків», а також приймає акти щодо видачі, зупинення, відновлення та анулювання таких свідоцтва; 

16)      визначає порядок ведення та веде реєстри:

а)         випусків цінних паперів;

б)        інститутів спільного інвестування;

в)        недержавних пенсійних фондів;

г)         осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

ґ)  торгових репозиторіїв;

д)        пов’язаних агентів;

е)         професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

є) саморегулівних організацій професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

ж)        уповноважених рейтингових агентств;

з)         суб’єктів оціночної діяльності, які можуть проводити незалежну оцінку у випадках, встановлених законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавством про акціонерні товариства;

17)      координує роботу з підготовки сертифікованих фахівців;

18)      встановлює кваліфікаційні вимоги до фізичних осіб, які мають намір отримати сертифікат, а також порядок атестації таких осіб;

19)      встановлює порядок видачі та анулювання сертифікатів фізичним особам, проводить видачу таких сертифікатів та їх дублікатів, а також анулює такі сертифікати;

20)      координує роботу та здійснює заходи з підвищення рівня фінансової грамотності інвесторів в фінансові інструменти;

21)      організовує роботу та здійснює заходи з захисту прав споживачів фінансових послуг;

22)      встановлює обмеження на вчинення правочинів щодо фінансових інструментів для некваліфікованих інвесторів (щодо правочинів, вчинення яких некваліфікованими інвесторами може завдати шкоду таким інвесторам);

23)      встановлює порядок функціонування КІС;

24)      встановлює порядок захисту та обробки персональних даних, які обробляються Комісією у зв’язку із виконанням покладених на неї завдань;

25)      веде облік, встановлює вимоги та здійснює контроль за дотриманням вимог до програмного забезпечення автоматизованих, інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, призначених для здійснення:

а)         професійної діяльності на ринках капіталу;

б)        професійної діяльності на організованих товарних ринках;

в)        діяльності, пов’язаної з діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

26)      встановлює перелік звітних даних учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків та порядок їх складання та подання до Комісії;

27)      встановлює вимоги до порядку, строків та змісту інформації, що подається сторонами деривативних контрактів  та договорів про купівлю-продаж права вимоги чи інших договорів, наслідками яких є заміна сторони деривативного контракту, до торгового репозиторію, а щодо деривативних контрактів грошового ринку – додатково за погодженням з Національним банком України;

28)      встановлює порядок присвоєння унікальних ідентифікаторів продуктів (Unique Product Identifier) та унікальних ідентифікаторів транзакцій (Unique Transaction Identifier);

29)      встановлює вимоги та затверджує перелік та склад статей фінансової звітності відповідно до Таксономії UA XBRL МСФЗ для учасників ринків капіталу (крім інвесторів) та професійних учасників організованих товарних ринків;

30)      оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті, зокрема: 

а)         відомості про структуру власності професійних учасників фондового ринку;

б)        інформацію про факт невиконання емітентом своїх зобов’язань, зазначених у проспекті цінних паперів;

в)        інформацію про факт невиконання емітентом, акціонером або власником інших фінансових інструментів, фізичними чи юридичними особами, які зобов’язані подавати повідомлення, передбачене статтею 64-1 Закону України “Про акціонерні товариства”, обов’язків, передбачених зазначеною статтею;

г)         перелік фінансових інструментів щодо яких подано заявку про допуск до торгів на організованих ринках капіталу, фінансових інструментів допущених до торгів на організованих ринках капіталу, а також фінансових інструментів щодо яких вперше подані заявки та/або котирування на організованих ринках капіталу;

31)      встановлює порядок здійснення професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також діяльності пов’язаної з діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках; 

32)      встановлює вимоги до запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, що виникає під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

33)      встановлює вимоги до політики (положення) щодо винагороди, що затверджується професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків;

34)      встановлює пруденційні нормативи та інші показники та вимоги, що обмежують ризики по операціях, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності щодо кожного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також суб’єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення;

35)      встановлює відповідно до закону особливості порядку реорганізації і ліквідації професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (за винятком банків);

36)      визначає вимоги до керівників, головних бухгалтерів та керівників структурних підрозділів професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів; 

37)      погоджує кандидатури на посади керівників операторів організованих ринків капіталу, товарних бірж, Центрального депозитарію цінних паперів, клірингових установ, а також інших професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, зазначених у пунктах 1 та 2 частини першої статті 42 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»;

38)      визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливими професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків;

39)      виявляє, здійснює моніторинг, вживає заходів щодо належного управління системними ризиками, пов’язаними з ринками капіталу та організованими товарними ринками, та щодо пом’якшення наслідків їх реалізації, а також сприяє цим процесам стосовно інших ринків фінансових послуг;

40)      встановлює вимоги до правил функціонування організованого ринку та реєструє такі правила (зміни до них);

41)      встановлює порядок допуску цінних паперів до торгів на організованому фондовому ринку, а також порядок укладання та виконання правочинів щодо таких цінних паперів;

42)      публікує на своєму офіційному веб-сайті календар торговельних днів організованих ринків на території України;

43)      встановлює критерії суттєвого відхилення ціни від поточної ціни відповідного активу, допущеного до торгів на організованому ринку залежно від виду, ліквідності та/або ринкової вартості такого активу;

44)      здійснює правозастосування на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а саме: здійснює нагляд, проводить інспекції, проводить розслідування, здійснює розгляд справ;

45)      надсилає учасникам ринків капіталу, професійним учасникам організованих товарних ринків, суб’єктам системи накопичувального пенсійного забезпечення (крім вкладників та учасників) обов’язкові до виконання:

а)         вимоги про вжиття заходів (тимчасових або постійних), в тому числі щодо припинення вчинення певних дій або припинення бездіяльності; 

б)        розпорядження про усунення порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

46)      надсилає обов’язкові до виконання запити про надання інформації (у тому числі надання пояснень у письмовій та усній формі) та документів: 

а)         органам державної влади;

б)        учасникам ринків капіталу та професійним учасникам організованих товарних ринків;

в)        акціонерам, власникам інших фінансових інструментів, фізичним чи юридичним особам, які зобов’язані подавати повідомлення, передбачене статтею 64-1 Закону України “Про акціонерні товариства”;

г)         особам, яких особи, зазначені в підпункті «в)» цього пункту, контролюють, або особам, під контролем яких особи, зазначені в підпункті «в)» цього пункту, перебувають;

д)        особам, які здійснюють управлінські функції в особах, зазначених в підпунктах «в)» та «г)» цього пункту;

е)         аудиторам (аудиторських фірм);

ж)        емітентам, оферентам цінних паперів, особам, які подають заявку про допуск до торгів на організованому фондовому ринку, та/або особам, які здійснюють управлінські функції в них;

з)         будь-яким фізичним чи юридичним особам, які здійснюють (виявили намір здійснювати) операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках та/або яким можуть бути відомі обставини, пов’язані з проведенням (наміром проведення) таких операцій, або пов’язані з провадженням діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках; 

47)      вимагає від емітента (інших осіб, які оформили проспект), а також осіб, які контролюються емітентом (іншими особами, які оформили проспект) або які контролюють емітента (інших осіб, які оформили проспект) розкриття, у порядку та строки, визначені Комісією, будь-якої інформації, зокрема тієї, що може мати вплив на оцінку цінних паперів, які допущені до торгів на організованому фондовому ринку;

48)      самостійно розкриває інформацію, розкриття якої вимагається згідно з пунктом з) цієї статті, за своєю ініціативою у випадку, якщо емітент не виконав відповідної вимоги Комісії;

49)      під час проведення розслідувань для надання допомоги регулятору ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави у рамках міжнародного співробітництва надсилає запити про надання інформації (у тому числі надання пояснень у письмовій та усній формі, документів) органам державної влади, учасникам ринків капіталу та професійним учасникам організованих товарних ринків або будь-яким фізичним чи юридичним особам, яким можуть бути відомі обставини, зазначені у відповідному запиті про надання допомоги;

50)      у визначеному нею порядку встановлює факт наявності значного впливу на управління або діяльність професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків;

51)      установлює вимоги до реклами на ринку капіталу та здійснює нагляд за дотриманням законодавства про рекламу на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

52)      зупиняє на період до 10 робочих днів або забороняє розміщення реклами на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

53)      у визначеному нею порядку зупиняє проведення учасниками ринків капіталу маркетингу на ринках капіталу;

54)      порушує питання про звільнення/відсторонення з посад осіб, які здійснюють управлінські функції, в учасниках ринків капіталу та професійних учасниках організованих товарних у випадках недодержання особами, які здійснюють управлінські функції, вимог законодавства, встановлених до таких осіб;

55)      у разі порушення оператором організованого ринку законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки та/або правил функціонування таких ринків зупиняє торгівлю на таких ринках до усунення порушень; 

56)      якщо Комісія на основі достатніх підстав, підтверджених відповідними документами, вважає, що порушено вимоги законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів, зупиняє на період до 10 робочих днів:

а)         вчинення та/або виконання деривативних контрактів, правочинів щодо цінних паперів;

б)        здійснення публічної пропозиції цінних паперів або допуск цінних паперів до торгів на регульованому ринку;

57)      якщо Комісія на основі достатніх підстав, підтверджених відповідними документами, вважає, що було порушено вимоги законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів, забороняє на період до усунення такого порушення:

а)         вчинення та/або виконання деривативних контрактів, правочинів щодо цінних паперів;

б)        здійснення публічної пропозиції цінних паперів або допуск цінних паперів до торгів на регульованому ринку;

в)        внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника;

58)      зупиняє обіг цінних паперів емітента, у зв’язку з включенням його до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, а також відновлює їх обіг;

59)      у разі нерозкриття номінальним утримувачем інформації у випадках, встановлених законом, забороняє або обмежує на строк до усунення зазначеного порушення проведення всіх або окремих депозитарних операцій на рахунку в цінних паперах номінального утримувача;

60)      звертається до суду з позовною заявою в інтересах інформаторів; 

61)      на будь-якій стадії судового розгляду вступає як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, у справу, провадження в якій відкрито за позовними заявами (заявою) осіб, зазначених у частині першій та четвертій статті 47 цього Закону, подає апеляційні, касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими чи виключними обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовними заявами (заявою) таких осіб;

62)      встановлює порядок виплати винагороди інформаторам;

63)      встановлює вимоги до емісії (видачі) та обігу цінних паперів, до проспекту цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів), у тому числі іноземних емітентів, які здійснюють емісію цінних паперів на території України, а також встановлює порядок затвердження проспекту цінних паперів, реєстрації випуску цінних паперів, рішення про емісію цінних паперів, звіту про результати емісії та порядок скасування реєстрації випуску цінних паперів;

64)      здійснює реєстрацію випусків цінних паперів, затверджує проспекти цінних паперів та скасовує реєстрацію випусків цінних паперів;

65)      встановлює максимальну сумарну номінальну вартість цінних паперів, щодо яких здійснюється публічна пропозиція, яка не вимагає оформлення проспекту цінних паперів, та встановлює порядок та вимоги до документів, що складаються при здійсненні публічної пропозиції;

66)      встановлює вимоги та здійснює допуск цінних паперів іноземних емітентів  до обігу їх на території України; 

67)      у процесі розгляду проспекту цінних паперів, поданого на затвердження, вимагає від емітента (інших осіб, які оформили проспект) доповнення проспекту цінних паперів, поданого на затвердження до Комісії;

68)      встановлює додаткові вимоги до проведення зборів власників облігацій, підбиття підсумків голосування на них, оформлення рішень зборів, зберігання документації у зв’язку із зборами;

69)      встановлює вимоги до осіб, які можуть бути адміністраторами за випуском облігацій;

70)      встановлює ознаки фіктивності емітента цінних паперів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

71)      приймає рішення про включення/виключення емітента зі списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, у порядку, встановленому Комісією;

72)      встановлює вимоги до специфікації деривативних контрактів, які укладаються на організованому ринку, та реєструє їх (зміни до них);

73)      у встановленому нею порядку визначає випадки обов’язковості проведення клірингу центральним контрагентом за деривативними контрактами, укладеними поза регульованим ринком, а за деривативними контрактами грошового ринку – за погодженням з Національним банком України;

74)      видає уповноваженим рейтинговим агентствам Свідоцтво про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств; 

75)      визначає перелік міжнародних рейтингових агентств, які мають право визначати обов’язкові за законом рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів; 

76)      встановлює правила визначення уповноваженим рейтинговим агентством рейтингової оцінки за Національною шкалою; 

77)      встановлює порядок подання Рейтинговим агентством інформації до Комісії; 

78)      встановлює відповідність рівнів рейтингових оцінок за шкалою міжнародних рейтингових агентств рівням за Національною шкалою; 

79)      встановлює граничні тарифи на послуги Рейтингових агентств, які оплачуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; 

80)      узагальнює досвід та практику діяльності Рейтингових агентств і забезпечує публічність визначених рейтингових оцінок; 

81)      щокварталу розраховує середньозважений показник зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів та оприлюднює таку інформацію в установленому нею порядку;

82)      оприлюднює в установленому нею порядку перелік недержавних пенсійних фондів – суб’єктів другого рівня системи пенсійного забезпечення, яким видана ліцензія на надання послуг у накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

83)      порушує перед радою недержавного пенсійного фонду питання щодо заміни особи, яка здійснює управління пенсійними активами такого фонду, у разі якщо в результаті діяльності такої особи зміна чистої вартості одиниці пенсійних активів такого фонду зменшилася протягом останнього року більш як на 10 відсотків;

84)      встановлює форму та вимоги до інформації про накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка підлягає оприлюдненню, та визначає порядок її оприлюднення;

85)      оприлюднює інформацію про страхові організації, які здійснюють страхування довічних пенсій за рахунок коштів накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі показники, що застосовуються ними для розрахунку довічних пенсій;

86)      погоджує статути недержавних пенсійних фондів та зміни до них у встановленому нею порядку;

87)      реєструє інвестиційні декларації недержавних пенсійних фондів та зміни до них у встановленому нею порядку;

88)      погоджує у встановленому нею порядку кандидатури осіб, делегованих до рад недержавних пенсійних фондів;

89)      подає позов до суду про припинення юридичної особи – емітента у зв’язку з включенням його до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності;

90)      звертається до суду з позовом (заявою) про припинення акціонерного товариства внаслідок:

а)         допущення при його створенні порушень, які неможливо усунути;

б)        неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Комісії інформації, передбаченої законом;

в)        неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Комісією звіту про результати емісії акцій серед засновників акціонерного товариства;

г)         нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

д)        відсутності в акціонерного товариства зареєстрованого в установленому порядку випуску акцій;

91)      порушує в суді питання про ліквідацію корпоративного інвестиційного фонду; 

92)      приймає рішення про ліквідацію пайового інвестиційного фонду; 

93)      встановлює вимоги до суб’єктів оціночної діяльності, які можуть проводити незалежну оцінку у випадках, встановлених законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки та законодавства акціонерні товариства;

94)      встановлює вимоги до іноземних фінансових установ, які можуть відкрити рахунок у цінних паперах номінального утримувача в депозитарній установі;

95)      визначає порядок надання адміністративних послуг Комісією;

96)      здійснює інші повноваження, передбачені законом. 

2.         Комісія реалізує повноваження, передбачені частиною першою цієї статті:

1)        Комісією як колегіальним органом;

2)        службовцями Комісії, в тому числі її уповноваженими особами.

Стаття 6.        Міжнародне співробітництво

1.         Комісія відповідно до своєї компетенції здійснює міжнародне співробітництво з міжнародними організаціями, відповідними регуляторами ринків капіталу та організованих товарних ринків інших держав, організаціями (асоціаціями) таких регуляторів.

2.         Комісія має право в рамках міжнародного співробітництва:

1)        укладати міжвідомчі міжнародні договори України в порядку, встановленому Законом України «Про міжнародні договори України»;

2)        обмінюватися в установленому законодавством порядку інформацією щодо функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, зокрема про факти наявності ознак маніпулювання або дії, що впливають на фінансові інструменти, які допущені до торгівлі на організованих ринках, про використання інсайдерської інформації, інші порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, законодавства про акціонерні товариства та законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

3)        проводити консультації з міжнародними організаціями, відповідними регуляторами ринків капіталу та організованих товарних ринків інших держав, організаціями (асоціаціями) таких регуляторів з питань функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, регулювання діяльності акціонерних товариств.

3.         Міжнародне співробітництво в рамках багатостороннього меморандуму Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO) здійснюється Комісією на умовах взаємності. Таке міжнародне співробітництво здійснюється, зокрема, шляхом:

1)        обміну в установленому законодавством порядку інформацією про учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також інших фізичних або юридичних осіб, зазначених у отриманих запитах регуляторів ринків капіталу та організованих товарних ринків інших держав, в тому числі інформацією, яка становить професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, банківську таємницю, персональні дані, а також іншою інформацією, розпорядником якої є Комісія;

2)        проведення розслідувань на запит регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави, в порядку установленому статтею 40 цього Закону.

4.         Інформація, яка отримана або передана в рамках багатостороннього меморандуму Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO), сторонами такого меморандуму використовується відповідно до положень такого меморандуму. 

5.         Інформація щодо наявності запиту регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави, інформація, що міститься в такому запиті, а також відомості, одержані під час здійснення заходів відповідно до такого запиту, є професійною таємницею на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

6.         Розкриття інформації про наявність запиту регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави іншим особам можливе лише за умови, що виконання такого запиту є неможливим без розкриття інформації про наявність такого запиту, та виключно після проведення консультацій з таким регулятором та отримання письмової згоди такого регулятора на розкриття зазначеної інформації.

Інформація, отримана від регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави за запитом Комісії, також розкривається Комісією за рішенням суду невідкладно після повідомлення про це регулятору ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави. 

Інформація, отримана від регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави за запитом Комісії, використовується Комісією для цілей або в межах, викладених у запиті.

Інформація, отримана від регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави за запитом Комісії, може бути використана Комісією для цілей інших ніж ті, що викладені у запиті виключно за умови отримання згоди регулятора іншої країни на таке використання.

7.         Комісія відмовляє у виконанні заходів відповідно до запиту регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави, у разі якщо:

1)        виконання таких заходів суперечить інтересам суспільства та держави;

2)        запит оформлений з порушенням вимог міжнародного договору, на підставі якого він поданий;

3)        запит подано стосовно обставин, за фактом яких в Україні вже розпочато кримінальне провадження, та щодо тих же обвинувачених такого кримінального провадження, якщо тільки регулятор ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави зможе довести, що засоби правового захисту або заходи впливу контрольного характеру, яких вживатиме такий регулятор ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави матимуть характер, відмінний від засобів та заходів, застосованих Комісією або судом;

4)        щодо осіб, зазначених у запиті, Комісією вже були застосовані остаточні заходи впливу контрольного характеру за ті ж порушення, чи судом щодо таких осіб було винесено обвинувальний вирок за тим же обвинуваченням, якщо тільки регулятор ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави зможе довести, що засоби правового захисту або заходи впливу контрольного характеру, яких вживатиме такий регулятор ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави матимуть характер, відмінний від засобів та заходів, застосованих Комісією або судом;

5)        виконання таких заходів призведе до порушення Комісією цього та інших законів України.

Стаття 7.        Відносини Комісії з Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади та правоохоронними органами

1.         Комісія підзвітна Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України в межах їх конституційних повноважень. 

2.         Комісія подає:

1)        щокварталу Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України аналітичну довідку про роботу Комісії та стан ринків капіталу та організованих товарних ринків;

2)        щороку Верховній Раді України, Президенту України та Кабінету Міністрів України звіт про роботу Комісії, стан ринків капіталу та організованих товарних ринків, стан корпоративного управління в акціонерних товариствах, стан захисту прав споживачів фінансових послуг, результати своєї діяльності.

3.         Верховна Рада України, Президент України і Кабінет Міністрів України мають право запитувати інформацію щодо стану ринків капіталу та організованих товарних ринків, за виключенням інформації з обмеженим доступом.

4.         Комісія взаємодіє з Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади.

5.         Комісія розробляє та подає до Кабінету Міністрів України проекти актів Кабінету Міністрів України з питань, що належать до її компетенції, узагальнює та аналізує інформацію про їх виконання, вносить пропозиції щодо їх удосконалення.

6.         Комісія взаємодіє з Антимонопольним комітетом України, Національним банком України, з іншими органами державної влади, правоохоронними органами. У разі виявлення ознак порушення законодавства, притягнення до відповідальності за яке належить до компетенції таких органів, Комісія звертається до них з заявою (поданням) для прийняття відповідного рішення. 

Комісія взаємодіє з Національним банком України з питань нагляду за учасниками ринків капіталу, що є банками. Обмін будь-якою інформацією, отриманою у результаті здійснення нагляду Національним банком України та Комісією за такими суб’єктами, здійснюється на підставі порядку інформаційної взаємодії, що затверджується Комісією та Національним банком України. 

7.         Працівники правоохоронних органів сприяють уповноваженим особам Комісії у виконанні ними своїх службових обов’язків, зокрема, під час проведення інспекцій в порядку, передбаченому статтею 39 цього Закону та під час проведення розслідувань в порядку, передбаченому статтею 40 цього Закону. 

8.         Комісія надає на запит органів державної влади, правоохоронних органів документи, статистичну та іншу інформацію, необхідні для виконання ними своїх функцій, з питань, віднесених до її компетенції. Органи державної влади, правоохоронні органи, інші державні органи на запит Комісії зобов’язані надавати їй документи, статистичну та іншу інформацію з питань, віднесених до її компетенції. 

Розділ II.        КОМІСІЯ ЯК КОЛЕГІАЛЬНИЙ ОРГАН

Стаття 8.        Склад Комісії як колегіального органу

1.         Комісія як колегіальний орган утворюється у складі п’яти членів Комісії, з числа яких обирається Голова Комісії. 

Члени Комісії призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому статтею 10 цього Закону.

2.         Комісія набуває повноважень з моменту призначення не менше чотирьох членів Комісії.

3.         Строк повноважень членів Комісії становить шість років. Одна й та сама особа не може членом Комісії більше ніж два строки поспіль.

Після закінчення строку повноважень член Комісії продовжує виконувати свої обов’язки до призначення нового члена Комісії.

Стаття 9.        Вимоги до кандидатів на посаду члена Комісії 

1.         Членом Комісії може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має бездоганну ділову репутацію, вищу юридичну, економічну або фінансову освіту і при цьому має не менше 10 років досвіду роботи на керівних посадах в органі законодавчої влади або на керівних посадах в державних органах, які забезпечують формування та реалізують державну фінансову, економічну, чи правову політику, державну політику щодо розвитку і функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків (ринку цінних паперів та похідних (деривативів) в Україні), чи на керівних посадах в Національному банку України, або на керівних посадах у міжнародних фінансових організаціях, або на керівних посадах у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків (професійному учаснику фондового ринку), або не менше 10 років досвіду наукової роботи за фінансовою, економічною чи правовою тематикою. 

2.         Не може бути призначена на посаду члена Комісії особа, яка:

1)        має представницький мандат;

2)        є членом політичної партії або перебуває у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією;

3)        є особою, що не відповідає вимогам, передбаченим частиною четвертою статті 16 цього Закону;

4)        за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

5)        має хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню функцій члена Комісії;

6)        не має бездоганної ділової репутації;

7)        є близькою особою іншого члена Комісії, у тому числі Голови Комісії;

8)        не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік;

9)        не пройшла спеціальну перевірку відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»;

10)      підпадає під заборону, встановлену Законом України “Про очищення влади”;

11)      не є громадянином України;

12)      має громадянство іншої держави;

13)      не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою цієї статті;

14)      досягла 70-річного віку;

15)      має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Стаття 10.      Порядок призначення та звільнення членів Комісії 

1.         Призначення на посаду члена Комісії здійснюється за результатами відкритого конкурсного відбору на зайняття цієї посади. Організацію та проведення конкурсного відбору здійснює конкурсна комісія, що формується і діє відповідно до цього Закону.

2.         Склад конкурсної комісії затверджується Кабінетом Міністрів України. До складу конкурсної комісії входять:

– три особи, визначені Радою національної безпеки і оборони України;

– три особи, визначені Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання фондового ринку;

– три особи, визначені Кабінетом Міністрів України;

– три особи, визначені громадською радою Комісії.

Кандидатури осіб для визначення Верховною Радою України обираються з представників громадських об’єднань, професійних спілок та їх об’єднань, асоціацій, організацій роботодавців та їх об’єднань, недержавних засобів масової інформації, які зареєстровані в установленому порядку та пройшли обговорення на спеціальному відкритому засіданні комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання фондового ринку.

Конкурсна комісія вважається повноважною у разі призначення до її складу не менше дев’яти осіб.

3.         Членами конкурсної комісії можуть бути громадяни України, які мають повну цивільну дієздатність, вищу освіту, бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості. 

Член конкурсної комісії не має права брати участь у відкритому конкурсному відборі на зайняття посади члена Комісії. Особа, яка була членом конкурсної комісії, не має права брати участь у відкритому конкурсному відборі на зайняття посади члена Комісії протягом 12 місяців з дня припинення нею повноважень члена конкурсної комісії.

4.         Особа призначається членом конкурсної комісії безстроково. Повноваження такої особи можуть бути припинені за ініціативою суб’єкта призначення, або за власною ініціативою члена конкурсної комісії.

5.         Члени конкурсної комісії виконують свої функції на громадських засадах.

6.         За пропозицією членів конкурсної комісії за рішенням конкурсної комісії до роботи конкурсної комісії на громадських засадах з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники Європейської Комісії, Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO), Міжнародної організації пенсійних регуляторів (IOPS), донорських установ. 

7.         Конкурсна комісія обирає голову та затверджує регламент своєї роботи.

Інформація про порядок денний, час і місце проведення засідання Конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за два робочі дні до дня засідання.

Засідання конкурсної комісії проводяться у формі відкритих слухань. Рішення конкурсної комісії приймаються простою більшістю голосів її членів. У разі рівного розподілу голосів голос голови конкурсної комісії є вирішальним. 

Протоколи засідань конкурсної комісії розміщуються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України протягом трьох робочих днів після проведення засідання.

Письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб’єктів господарювання, політичних партій, громадських об’єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, які обмежують або визначають порядок та/або спосіб реалізації повноважень членів конкурсної комісії, є незаконним впливом. Незаконний вплив на діяльність членів конкурсної комісії забороняється.

8.         Роботу конкурсної комісії забезпечує Державне управління справами. 

Державне управління справами забезпечує відео- та аудіофіксацію і трансляцію в режимі реального часу відповідної відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. 

9.         Конкурсна комісія оголошує прийом документів на відкритий конкурсний відбір:

1)        у разі закінчення визначеного цим Законом строку повноважень члена (членів) Комісії – не менш як за три місяці до дати закінчення строку його (їх) повноважень;

2)        у разі дострокового припинення повноважень члена (членів) Комісії відповідно до цього Закону – протягом п’яти робочих днів з дня припинення його (їх) повноважень.

Прийом документів для участі у відкритому конкурсному відборі здійснюється протягом 45 календарних днів з дня оголошення прийому документів. 

10.       Порядок та умови проведення відкритого конкурсного відбору затверджуються конкурсною комісією та розміщуються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, а також публікуються в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації.

Порядок та умови проведення відкритого конкурсного відбору мають містити, зокрема:

1)        критерії оцінювання та порядок організації рейтингового голосування з метою формування подання про призначення на посаду члена (членів) Комісії;

2)        порядок забезпечення прозорості проведення відкритого конкурсного відбору;

3)        порядок зберігання матеріалів відкритого конкурсного відбору протягом строку повноважень члена Комісії;

4)        порядок оскарження результатів відкритого конкурсного відбору.

11.       Особа, яка претендує на участь у відкритому конкурсному відбору, подає такі документи:

1)        заяву про участь у відкритому конкурсному відборі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади члена Комісії, до якої додається резюме довільної форми;

2)        згоду на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо неї відповідно до Закону України «Про очищення влади» та згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

3)        автобіографію;

4)        особовий листок з обліку кадрів;

5)        копію паспорта громадянина України;

6)        копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;

7)        медичну довідку про стан здоров’я за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, щодо перебування особи на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я;

8)        копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов’язаних);

9)        довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності);

10)      декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року, в якому оприлюднено оголошення про конкурс, за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»;

11)      заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Відомості, що містяться у поданих відповідно до цієї статті документах, підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання заявки на відкритий конкурсний відбір на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, крім відомостей, які відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та інших законів віднесені до інформації з обмеженим доступом, та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.

12.       Конкурсна комісія протягом 30 календарних днів з дня завершення прийому документів для участі у відкритому конкурсному відборі проводить необхідні процедури, передбачені порядком та умовами проведення відкритого конкурсного відбору, з метою формування подання про призначення на посаду члена (членів) Комісії. 

Протягом зазначеного у абзаці першому цієї частини строку також проводяться спеціальна перевірка кандидатів, передбачена Законом України «Про запобігання корупції», і перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади».

За результатами проведення процедур, зазначених у абзаці першому цієї частини, та з урахуванням результатів перевірок, зазначених у абзаці другому цієї частини, конкурсна комісія вносить Кабінету Міністрів України подання про призначення члена (членів) Комісії із зазначенням рейтингу кожного включеного до нього кандидата. Таке подання не пізніше наступного робочого з дати його внесення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. 

13.       Конкурсна комісія вносить на розгляд Кабінету Міністрів України подання про призначення члена (членів) Комісії кандидатів, які отримали найвищий рейтинг і пройшли передбачені цим Законом перевірки, загальним списком у кількості:

1)        на одну вакантну посаду – два кандидати;

2)        на дві вакантних посади – три кандидати;

3)        на три вакантних посади – чотири кандидати;

4)        на чотири вакантних посади – шість кандидатів;

5)        на п’ять вакантних посад – сім кандидатів.

14.       Протягом 10 робочих днів з дня внесення конкурсною комісією відповідного подання Кабінет Міністрів України призначає на посаду члена (членів) Комісії з зазначеного у поданні списку кандидатів.

Члени Комісії призначаються на посади розпорядженням Кабінету Міністрів України, яке підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. 

15.       У разі якщо членом Комісії призначається особа, яка має представницький мандат, або займається оплачуваною або підприємницькою діяльністю така особа приступає до виконання обов’язків члена Комісії лише після складання представницького мандата або припинення оплачуваної або підприємницької діяльності.

16.       Члени Комісії звільняються з посади розпорядженням Кабінету Міністрів України виключно у разі:

1)        закінчення строку повноважень, передбаченого цим Законом;

2)        настання обставин, що є підставою для дострокового припинення повноважень члена Комісії.

Після закінчення строку повноважень член Комісії продовжує виконувати свої обов’язки до призначення нового члена Комісії.

Розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення члена Комісії має містити передбачені цим Законом підстави такого звільнення та підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. 

17.       Повноваження члена Комісії припиняються достроково виключно у разі:

1)        подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

2)        виникнення будь-якої із обставин, що виключає можливість особи бути призначеною на посаду члена Комісії, передбаченої частиною другою статті 9 цього Закону;

3)        смерті;

4)        набрання законної сили рішенням суду про визнання особи померлою або безвісно відсутньою;

5)        встановлення конкурсною комісією факту подання особою недостовірних відомостей для участі у відкритому конкурсному відборі на зайняття посади члена Комісії;

6)        набрання законної сили вироком суду, яким члена Комісії засуджено до позбавлення волі або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. 

Повноваження всіх членів Комісії можуть бути припиненні на підставі видання відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України у разі, якщо засідання Комісії не може відбутись через відсутність кворуму більше 30 днів поспіль. 

18.       Не може бути підставою для дострокового припинення повноважень члена Комісії: припинення повноважень Президента України, вступ на пост новообраного Президента України, припинення повноважень Верховною Радою України, відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання, складення повноважень Кабінетом Міністрів України перед новообраною Верховною Радою України, відставка Кабінету Міністрів України, або початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

19.       Повноваження члена Комісії припиняються з дати видання розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення такого члена Комісії, якщо інша дата не зазначена в самому розпорядженні. 

Стаття 11.      Організація роботи Комісії як колегіального органу 

1.         Основною формою роботи Комісії як колегіального органу є засідання.

Засідання Комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше чотирьох членів Комісії.

Засідання Комісії проводяться не рідше одного разу на місяць. Засідання Комісії скликається Головою Комісії або на вимогу не менш ніж двох членів Комісії. 

2. Засідання Комісії веде Голова Комісія, а у разі його відсутності – інший член Комісії, на якого покладено виконання обов’язків Голови Комісії у разі тимчасової відсутності останнього. 

3. Акт Комісії як колегіального органу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала не менше чотирьох членів Комісії. Члени Комісії, в тому числі Голова Комісії, мають по одному голосу кожен. 

4. На засідання Комісії можуть бути запрошені представники органів державної влади, представники учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, громадських організацій, засобів масової інформації, науковці та інші зацікавлені особи.

5. Виключні повноваження Комісії як колегіального органу:

1)        прийняття нормативно-правових актів та інші актів загальної дії;

2)        обрання Голови Комісії, припинення повноважень Голови Комісії;

3)        прийняття актів з питань організації роботи Комісії, в тому числі Регламенту Комісії;

4)        затвердження щорічного звіту про роботу Комісії, стану ринків капіталу та організованих товарних ринків, стану корпоративного управління в акціонерних товариствах, стану захисту прав споживачів фінансових послуг на ринках капіталу, результатів своєї діяльності;

5)        видача ліцензій на види діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

6)        здійснення авторизації юридичних осіб;

7)        затвердження граничної чисельності та структури апарату та територіальних органів, які утворюються як юридичні особи публічного права;

8)        призначення і звільнення керівника апарату Комісії та керівників структурних підрозділів апарату Комісії;

9)        призначення і звільнення  керівників територіальних органів Комісії;

10)      призначення і звільнення  уповноважених на розгляд справ про правопорушення;

11)      вирішення питання про звернення до суду, крім випадків, передбачених цим Законом;

12)      затвердження персонального складу громадської ради при Комісії;

13)      вирішення інших питань, що визначені цим Законом та Регламентом Комісії.

Стаття 12.      Порядок обрання та припинення повноважень Голови Комісії 

1.         Голова Комісії обирається членами Комісії шляхом таємного голосування строком на два роки (але не більше ніж на строк повноважень його як члена Комісії) з правом переобрання. 

2.         Повноваження Голови Комісії припиняються  виключно:

1)        у разі закінчення строку його повноважень як члена Комісії;

2)        у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

3.         Повноваження Голови Комісії достроково припиняються  виключно:

1) у разі дострокового припинення його повноважень як члена Комісії;

2) за заявою про складення повноважень Голови Комісії;

3) за результатами голосування, проведеного на вимогу не менше трьох членів Комісії.

4.         У разі закінчення строку, на який обрано Голову Комісії, або дострокового припинення його повноважень голосування з обрання нового Голови Комісії проводиться у день припинення його повноважень.

5.         У разі відсутності Голови Комісії або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов’язки виконує один із членів Комісії за окремим наказом Голови Комісії, або у випадку відсутності такого наказу – за розпорядженням Комісії як колегіального органу.

6.         Про обрання Голови Комісії та про припинення його повноважень Комісією виноситься розпорядження, яке підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Комісії.

Розпорядження Комісії про припинення повноважень Голови Комісії має містити передбачені цим Законом підстави такого припинення.

Стаття 13.      Повноваження Голови Комісії 

1.         Голова Комісії здійснює такі повноваження:

1)        очолює Комісію та керує її діяльністю;

2)        координує роботу членів Комісії, розподіляє обов’язки між членами Комісії за відповідними напрямами щодо виконання покладених на Комісію завдань;

3)        скликає і проводить засідання Комісії, вносить питання до розгляду на її засіданнях, підписує протоколи засідань Комісії та акти Комісії як колегіального органу, затверджує порядок денний засідання Комісії;

4)        здійснює в установленому порядку представницькі функції щодо діяльності Комісії;

5)        має право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді;

6)        дає обов’язкові для виконання працівниками Комісії, крім членів Комісії, та територіальних органів Комісії доручення;

7)        видає накази та розпорядження з питань, що належать до його компетенції;

8)        затверджує штатний розпис апарату Комісії;

9)        затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату Комісії;

10)      здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Розділ III.       АПАРАТ КОМІСІЇ. СОЦІАЛЬНИЙ, ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ КОМІСІЇ

Стаття 14.      Апарат Комісії 

1.         Роботу Комісії забезпечують апарат і територіальні органи Комісії. 

2.         Положення про апарат Комісії та його структура затверджуються Комісією. 

3.         Керівник апарату та його заступники призначаються та звільняються Комісією в порядку, встановленому Законом України «Про державну службу».

4.         Керівником апарату може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має вищу юридичну, економічну або фінансову освіту і при цьому має не менше 5 років досвіду роботи на керівних посадах в органі державної влади або на керівних посадах у міжнародних фінансових організаціях, або на керівних посадах у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків (професійному учаснику фондового ринку) та має бездоганну ділову репутацію.

5.         Керівник апарату Комісії:

1)        здійснює керівництво поточною діяльністю апарату Комісії;

2)        видає накази, розпорядження з питань, що стосуються поточної діяльності апарату Комісії;

3)        затверджує посадові інструкції;

4)        приймає на роботу і звільняє з роботи працівників Комісії, крім членів Комісії та осіб, зазначених у пунктах 9 та 10 частини п’ятої статті 11 цього Закону;

5)        заохочує працівників Комісії (крім членів Комісії, уповноважених на розгляд справ про правопорушення а також крім працівників територіальних органів (крім їх керівників), які утворюються як юридичні особи публічного права) та накладає дисциплінарні стягнення на таких осіб;

6)        виконує інші функції, необхідні для забезпечення виконання Комісією покладених на неї цим Законом повноважень.

6. Комісія, її посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Стаття 15.      Статус працівників Комісії

1.         Працівниками Комісії є службовці та працівники, які виконують функції з обслуговування (далі – обслуговуючий персонал), Комісії. 

Службовцями вважаються члени Комісії, керівник апарату Комісії, його заступники, керівники територіальних органів Комісії та їх заступники, а також інші особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Комісії. 

До обслуговуючого персоналу Комісії належать працівники, які безпосередньо не беруть участь у виконанні функцій Комісії і виконують функції з обслуговування.

2.         Члени Комісії є посадовими особами юридичної особи публічного права та не є державними службовцями. 

Посади помічників уповноважених на розгляд справ про правопорушення належать до посад патронатної служби. Інші службовці Комісії є державними службовцями. 

3.         Умови надання відпусток, соціального захисту членів Комісії прирівнюються до умов, визначених для державних службовців категорії «А» Законом України «Про державну службу».

4.         Гранична чисельність працівників Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України. 

Стаття 16.      Заборони та обмеження працівників Комісії 

1.         Працівники Комісії не мають права:

1)        бути повіреними третіх осіб у відносинах з Комісією;

2)        використовувати майно Комісії в політичних цілях чи особистих інтересах;

3)        займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю;

4)        розкривати професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Вимоги пункту 3 цієї частини не застосовуються до обслуговуючого персоналу.

Вимоги пункту 4 цієї частини застосовуються також до колишніх працівників Комісії.

2.         Працівники Комісії зобов’язані запобігати реальному, потенційному конфлікту інтересів під час виконання ними посадових обов’язків.

3.         Працівники Комісії повинні неухильно дотримуватися Кодексу етики працівника Комісії, затвердженого Комісією.

4.         Працівникам Комісії та членам їх сімей забороняється прямо чи опосередковано мати у власності акції (частки), отримувати фінансову або матеріальну винагороду (допомогу) чи займати будь-яку посаду, в тому числі на громадських засадах, в:

1)        професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків;

2)        особах, що провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками;

3)        споріднених та афілійованих з особами, зазначеними у пунктах 1 та 2 цієї частини.

Вимоги цієї частини не застосовуються до працівників Комісії та членів їх сімей, які здійснюють управління об’єктами державної власності.

5.         Забороняється вчиняти правочини щодо фінансових інструментів:

1)        працівникам Комісії;

2)        чоловікові, дружині або прирівняним до них особам працівників Комісії;

3)        синові, дочці, усиновленій особі, пасинку, падчерці працівників Комісії;

4)        особі, яка перебуває під піклуванням працівників Комісії.

Заборона, встановлена цією частиною, не застосовується у випадку отримання працівником Комісії, зазначеним у пунктах 1-4 цієї частини, у порядку, встановленому Кодексом етики працівника Комісії, довідки про відсутність конфлікту інтересів у вчиненні такого правочину.

6.         Нагляд за дотриманням вимог цієї статті здійснюється Комісією у встановленому нею порядку.

Стаття 17.      Комітети Комісії

1.         В Комісії створюються та діють комітети Комісії.

2.         Комітет Комісії (далі – комітет) є постійно діючим робочим колегіальним органом Комісії, який утворюється за певними напрямами для забезпечення реалізації повноважень Комісії, зокрема підготовки проектів нормативно-правових актів, інших документів, що виносяться на розгляд Комісії.

3.         Порядок роботи комітетів встановлюється положенням про комітети, яке затверджується Комісією як колегіальним органом.

4.         Комітети у встановленому порядку попередньо розглядають проекти нормативно-правових актів Комісії та забезпечують їх підготовку для подальшого розгляду на засіданні Комісії.

Проведення закритих засідань комітетів щодо попереднього розгляду проектів рішень Комісії не допускається.

5.         Матеріали засідань комітету публікуються на веб-сторінці комітету, на засіданні якого планується попередньо розглянути проект рішення Комісії, та надсилаються членам та учасникам комітету у встановленому положенням про комітети порядку.

Стаття 18.      Професійна підготовка працівників Комісії

1.         Комісія постійно організовує професійну підготовку працівників Комісії для закріплення та оновлення необхідних професійних знань, вмінь та навичок, тренінги з вивчення новітнього міжнародного досвіду у сфері регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків, у тому числі із залученням представників міжнародних організацій, іноземних навчальних закладів.

2.         Професійна підготовка працівників Комісії проводиться за рахунок коштів, що спрямовуються на фінансування Комісії, та інших джерел, не заборонених законодавством.

3.         Керівник апарату у межах витрат, передбачених кошторисом, забезпечує організацію професійної підготовки працівників Комісії на робочому місці або в інших установах (організаціях), а також має право відповідно до закону організовувати закупівлю послуг, необхідних для забезпечення професійної підготовки у фізичних та юридичних осіб.

4.         На строк професійної підготовки за працівником Комісії зберігаються його посада та заробітна плата.

5.         З метою підвищення рівня професійної підготовки працівників Комісії може проводитися стажування таких осіб з відривом від служби строком від одного до шести місяців за кордоном відповідно до законодавства.

На строк стажування за державним службовцем зберігається його посада.

6.         Порядок професійної підготовки працівників Комісії встановлюється Комісією. 

Стаття 19.      Правовий захист

1.         Члени Комісії, інші працівники Комісії та залучені експерти не несуть відповідальності за дії та бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно, відповідно до закону і в межах своїх службових обов’язків (умов договорів). 

Виключно Комісія є відповідачем у справах про: 

1)        визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії чи окремих його положень, винесеного (виданого, наданого) Комісією чи іншими працівниками Комісії;

2)        визнання протиправними дій чи бездіяльності Комісії чи інших працівників Комісії та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій або зобов’язання вчинити певні дії; 

3)        встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) в Комісії, інших працівників Комісії.

2.         Комісія організовує забезпечення правового захисту членів Комісії, інших працівників, залучених експертів, у тому числі шляхом організації забезпечення надання таким особам правової допомоги адвокатами та іншими фахівцями у галузі права, у разі подання проти них позовів або їх участі в адміністративному чи кримінальному провадженні, що пов’язані з виконанням ними своїх службових обов’язків (умов договорів). 

3.         Комісія відповідно до законодавства має право здійснювати страхування відповідальності членів Комісії, інших працівників Комісії та залучених експертів при виконанні ними робіт та наданні послуг, пов’язаних з виконанням завдань та повноважень Комісії.

4.         Шкода, заподіяна внаслідок дій або бездіяльності Комісії (залучених експертів), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки працівників Комісії (залучених експертів), відшкодовується Комісією згідно із законодавством та/або страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).

5.         Відшкодування Комісією згідно із законодавством та/або страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення) шкоди, заподіяної внаслідок дій або бездіяльності Комісії (залучених експертів), у тому числі шкоди, заподіяної внаслідок професійної помилки, не звільняє винних осіб від адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законодавством, якщо вони не діяли добросовісно, відповідно до закону і в межах своїх службових обов’язків (умов договорів). 

Комісія, відшкодувавши шкоду, завдану її працівником або залученим експертом, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

6.         У випадку якщо судом прийнято рішення про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дій або бездіяльності Комісії, у тому числі внаслідок професійної помилки, Комісією в обов’язковому порядку здійснюється дисциплінарне провадження щодо факту, який спричинив таку шкоду. 

Стаття 20.      Дисциплінарне провадження стосовно працівників  Комісії

1.         Дисциплінарне провадження стосовно членів Комісії (у тому числі Голови Комісії) порушується за дорученням Прем’єр – міністра України за фактом:

1)        отримання Кабінетом Міністрів України інформації про можливе заподіяння шкоди учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності члена Комісії (у тому числі Голови Комісії);

2)        отримання Кабінетом Міністрів України інформації про можливе порушення членом Комісії (у тому числі Головою Комісії) актів законодавства, в тому числі актів Комісії, положень Кодексу етики працівника Комісії або порушення службової дисципліни.

2.         У дорученні Прем’єр – міністра України зазначається підстава для порушення дисциплінарного провадження, прізвище, ім’я та по батькові члена Комісії (у тому числі Голови Комісії) стосовно якого відкривається дисциплінарне провадження, строк здійснення дисциплінарного провадження та перелік органів державної влади, представники яких входять до складу дисциплінарної комісії.

Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається з урахуванням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначається з урахуванням таких обмежень:

1)        дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше шести місяців з дня порушення дисциплінарного провадження, не рахуючи часу звільнення члена Комісії від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці;

2)        дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше одного року з дня вчинення порушення, що стало підставою для відкриття дисциплінарного провадження. 

3.         Дисциплінарне провадження здійснюється дисциплінарною комісією.

Дисциплінарна комісія складається з голови та членів дисциплінарної комісії.

Персональний склад дисциплінарної комісії затверджується розпорядчим актом керівника органу, визначеного головним виконавцем доручення Прем’єр – міністра України.

Порядок організації роботи дисциплінарної комісії встановлюється положенням про дисциплінарну комісію, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Засідання дисциплінарної комісії є правоможним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її складу.

Дисциплінарна комісія у межах наданих повноважень приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються висновками.

Дисциплінарна комісія за результатами дисциплінарного провадження надає пропозиції Кабінету Міністрів України.

4.         У разі якщо дисциплінарне провадження стосується інформації з обмеженим доступом, таке провадження здійснюється з урахуванням положень Законів України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про захист персональних даних» і «Про доступ до публічної інформації», за відповідними правилами діловодства.

5.         За результатами дисциплінарного провадження члена Комісії (у тому числі Голову Комісії) може бути притягнуто до відповідальності у формі:

1)        догани;

2)        відшкодування Комісії в порядку регресу шкоди, заподіяної учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків;

3)        звільнення.

6. Заохочення до члена Комісії (у тому числі до Голови Комісії) не застосовується протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 чи 2 частини п’ятої цієї статті.

7. Керівник апарату Комісії та його заступники, а також уповноважені на розгляд справ про правопорушення притягуються до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому Законом України «Про державну службу» з врахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

8. Дисциплінарне провадження щодо керівника апарату Комісії та його заступників, а також уповноважених на розгляд справ про правопорушення порушується Комісією як колегіальним органом у разі отримання Комісією інформації щодо можливого вчинення  зазначеними особами дисциплінарного проступку.

Дисциплінарні стягнення до керівника апарату Комісії та його заступників, а також до уповноважених на розгляд справ про правопорушення застосовуються за рішенням Комісії як колегіального органу.

Дисциплінарну комісію стосовно керівника апарату Комісії та його заступників, а також стосовно уповноважених на розгляд справ про правопорушення утворює Комісія як колегіальний орган у складі не менше трьох членів Комісії.

9. Дисциплінарні провадження стосовно працівників Комісії, які є державними службовцями (окрім керівника апарату Комісії та його заступників, а також стосовно уповноважених на розгляд справ про правопорушення), здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про державну службу».

Дисциплінарні провадження стосовно працівників Комісії, які не є державними службовцями (окрім Голови Комісії та членів Комісії), здійснюються у порядку, передбаченому законодавством про працю.

Стаття 21.      Громадська рада Комісії

1.         Комісія створює громадську раду Комісії, яка є постійно діючим дорадчим органом, що бере участь в підготовці проектів нормативно-правових актів, які розробляються Комісією та/або в обговоренні проектів нормативно-правових актів, які розглядаються нею, а також вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства та законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.  

2.         До складу громадської ради Комісії входять 15 осіб, з яких:

1)        шестеро осіб обираються учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків;

2)        шестеро осіб обираються працівниками учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, громадськими організаціями інвесторів та/або споживачів фінансових послуг;

3)        двоє осіб делегуються Національною академією наук України з кадрового складу Національної академії наук України;

4)        член Комісії, визначений Комісією як колегіальним органом. 

3.         Персональний склад громадської ради Комісії затверджується постановою Комісії як колегіального органу. Персональний склад громадської ради Комісії повинен, наскільки це можливо, пропорційно репрезентувати учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків в частині видів діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, географії їх розташування, та бути сформованим з дотриманням гендерного балансу та балансу інтересів усіх зацікавлених сторін.

Порядок обрання членів громадської ради Комісії та положення про неї затверджуються Комісією. Зазначений порядок має містити вимоги до кваліфікації, компетентності та професійного досвіду кандидатів.

4.         Строк повноважень члена громадської ради Комісії складає чотири роки. 

5.         Члени громадської ради Комісії обирають з свого числа голову громадської ради Комісії. Члена Комісії не може бути обрано головою громадської ради Комісії. Строк повноважень голови громадської ради Комісії становить два роки. 

6.         Апарат Комісії забезпечує роботу громадської ради Комісії.

7.         Комісія забезпечує передачу громадській раді Комісії інформації, необхідної для виконання нею завдань, передбачених положенням про громадську раду Комісії. На членів громадської ради Комісії поширюються вимоги Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» щодо професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

8.         Членам громадської ради Комісії, зазначеним у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, за час виконання ними обов’язків у громадській раді Комісії виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу керівника відокремленого структурного підрозділу Комісії з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Комісією. Членам громадської ради Комісії відшкодовуються витрати на проїзд. Зазначені виплати здійснюються Комісією за рахунок коштів, передбачених законом на фінансування її діяльності.

9.         Організаційними формами роботи громадської ради Комісії є засідання та робочі групи. Засідання громадської ради Комісії проходять не рідше одного разу на місяць. 

10.       Комісія публікує консультативні висновки громадської ради Комісії та інформацію щодо ступеня їх врахування у нормативно-правовому акті Комісії.

Розділ IV.      КОЛЕГІЯ УПОВНОВАЖЕНИХ НА РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 22.      Колегія Уповноважених на розгляд справ про правопорушення

1.         Комісія відповідно до вимог цього Закону проводить розгляд справ щодо порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, а також справ щодо затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення. Від імені Комісії розгляд таких справ здійснюють уповноважені на розгляд справ про правопорушення, які входять до складу Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення. 

2.         Колегія уповноважених на розгляд справ про правопорушення є самостійним структурним підрозділом апарату Комісії. Колегія уповноважених на розгляд справ про правопорушення підпорядковується Комісії як колегіальному органу. До складу Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення входять службовці – уповноважені на розгляд справ про правопорушення та помічники уповноважених на розгляд справ про правопорушення. До складу Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення входять 15 уповноважених на розгляд справ про правопорушення. 

3.         Уповноважені на розгляд справ про правопорушення призначаються на посаду розпорядженням Комісії, як колегіального органу, за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Уповноважені на розгляд справ про правопорушення (у тому числі керівник Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення та його заступник) звільняються з посад розпорядженням Комісії, як колегіального органу, з підстав, передбачених цим Законом та Законом України «Про державну службу».

4.         Керівник Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення та його заступник обираються на посади строком на три роки з числа уповноважених на розгляд справ про правопорушення шляхом таємного голосування більшістю голосів уповноважених на розгляд справ про правопорушення в порядку, встановленому положенням про Колегію уповноважених на розгляд справ про правопорушення.

Особи, обрані на посаду керівника чи заступника керівника Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення, зберігають статус уповноважених на розгляд справ про правопорушення. 

Керівник Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення і його заступник достроково звільняються з посад керівника або заступника керівника, відповідно, за ініціативою не менше як однієї третини від загальної кількості уповноважених на розгляд справ про правопорушення шляхом таємного голосування не менше як двома третинами уповноважених на розгляд справ про правопорушення в порядку, встановленому положенням про Колегію уповноважених на розгляд справ про правопорушення.

5. Керівник Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення:

1)        визначає уповноваженого на розгляд справ про правопорушення (уповноважених на розгляд справ про правопорушення), який (які) здійснюватиме (здійснюватимуть) розгляд справ про порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, або розгляд справ про затвердження угоди про врегулювання наслідків правопорушення;

2)        визначає адміністративні повноваження свого заступника;

3)        контролює ефективність діяльності помічників уповноважених на розгляд справ про правопорушення;

4)        організовує ведення статистики розгляду справ та інформаційно-аналітичне забезпечення уповноважених на розгляд справ про правопорушення з метою підвищення якості розгляду;

5)        надає обов’язкові до виконання розпорядження помічникам уповноважених на розгляд справ про правопорушення;

6)        здійснює інші повноваження, визначені законодавством.

5.         У разі виникнення у керівника Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення або його заступника конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень вони повинні негайно повідомити про це Комісію як колегіальний орган.

6.         Кожний уповноважений на розгляд справ про правопорушення має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та положенням про Колегію уповноважених на розгляд справ про правопорушення. Уповноважений на розгляд справ про правопорушення може мати не більше п’яти помічників.  

Помічник уповноваженого на розгляд справ про правопорушення з питань підготовки та організаційного забезпечення розгляду справ підзвітний лише відповідному уповноваженому на розгляд справ. Уповноважений на розгляд справ про правопорушення є його безпосереднім керівником. 

На помічника (помічників) уповноваженого на розгляд справ про правопорушення, який більше місяця не здійснює розгляд справ,  може на певний строк у порядку, встановленому положенням про Колегію уповноважених на розгляд справ про правопорушення, покладатися виконання повноважень помічника іншого уповноваженого (уповноважених) на розгляд справ про правопорушення. 

Помічники уповноважених на розгляд справ про правопорушення призначаються керівником апарату Комісії за поданням керівника Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення в порядку, встановленому Комісією, на строк повноважень безпосереднього керівника. Посада помічника уповноваженого на розгляд справ про правопорушення відноситься до посади патронатної служби. 

Трудові відносини з помічником (помічниками) уповноваженого на розгляд справ про правопорушення припиняються в день припинення повноважень його безпосереднього керівника. Помічники уповноважених на розгляд справ про правопорушення звільняються керівником апарату Комісії за поданням керівника Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення в порядку, встановленому Комісією.

Помічник уповноваженого на розгляд справ про правопорушення може бути звільнений за його власною ініціативою, а також в інших випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про державну службу».

7.         Організаційне забезпечення роботи Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення здійснюється на підставі положення про Колегію уповноважених на розгляд справ про правопорушення. 

Розгляд справ, передбачений частиною першою цієї статті, проводиться відповідно до вимог статті 41  цього Закону. Під час розгляду справ уповноважені на розгляд справ про правопорушення мають права, передбачені статтею 41 цього Закону.

Стаття 23.      Вимоги до уповноважених на розгляд справ про правопорушення

1.         На посаду Уповноваженого на розгляд справ про правопорушення може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

2.         Не може бути призначена на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення, особа яка:

1)        має представницький мандат;

2)        є членом політичної партії або перебуває у трудових чи інших договірних відносинах з політичною партією;

3)        є особою, що не відповідає вимогам, передбаченим частиною четвертою статті 17 цього Закону;

4)        за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

5)        має хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню функцій уповноваженого на розгляд справ;

6)        не має бездоганної ділової репутації;

7)        є близькою особою іншого уповноваженого на розгляд справ;

8)        є близькою особою члена Комісії, у тому числі Голови Комісії.

9)        не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік;

10)      не пройшла спеціальну перевірку відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»;

11)      підпадає під заборону, встановлену Законом України “Про очищення влади”;

12)      не є громадянином України;

13)      має громадянство іншої держави;

14)      не відповідає вимогам, передбаченим частиною першою цієї статті;

15)      має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання. 

Стаття 24.      Порядок відбору, призначення та звільнення уповноважених на розгляд справ про правопорушення

1.         Кандидати на посади уповноважених на розгляд справ про правопорушення визначаються комісією з відбору уповноваженого на розгляд справ про правопорушення (далі – комісія з відбору), за результатами відкритого відбору на зайняття цієї посади, що здійснюється в порядку встановленому цією статтею.

Порядок формування персонального складу комісії з відбору, а також порядок її роботи встановлюється рішенням Комісії. Персональний склад комісії з відбору визначається постановою Комісії як колегіального органу. 

2.         Відбір та призначення на посаду уповноважених на розгляд справ про правопорушення здійснюється в порядку, визначеному цим Законом та відповідним нормативно-правовим актом Комісії, та включає зокрема такі стадії:

1)        прийняття Комісією як колегіальним органом рішення щодо проведення відбору (конкурсу) на заміщення вакантних посад уповноважених на розгляд справ про правопорушення;

2)        розміщення Комісією на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення відбору кандидатів на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до Комісії, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також кількість вакантних посад уповноважених на розгляд справ про правопорушення;

3)        подання до Комісії особами, які виявили намір стати уповноваженим на розгляд справ про правопорушення, відповідної заяви та документів, визначених Комісією у порядку проведення відбору уповноважених на розгляд справ про правопорушення;

4)        здійснення комісією з відбору перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в відборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення на основі поданих документів;

5)        допуск комісією з відбору осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення, до участі у відборі та складенні кваліфікаційного іспиту;

6)        складання особою, допущеною до участі у відборі, кваліфікаційного іспиту;

7)        встановлення комісією з відбору результатів кваліфікаційного іспиту та їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Комісії;

8)        проведення Комісією співбесіди з особами, які успішно склали кваліфікаційний іспит та оприлюднення результатів співбесіди на офіційному веб-сайті Комісії;

9)        проведення стосовно осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит та пройшли співбесіду, спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», і перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади”;

10)      визначення комісією з відбору рейтингу кандидатів на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення, оприлюднення списку кандидатів на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення на офіційному веб-сайті Комісії;

11)      внесення комісією з відбору рекомендації Комісії щодо призначення кандидата на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення;

12)      розгляд Комісією рекомендації комісії з відбору та винесення відповідної постанови щодо кандидатів на посади уповноважених на розгляд справ про правопорушення;

13)      видання Комісією розпорядження про призначення на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення. 

3.         Засідання комісії з відбору відкриті для представників засобів масової інформації та журналістів. Забезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу відповідної відео- та аудіоінформації із засідань комісії з відбору на офіційному веб-сайті Комісії.

Інформація про час та місце проведення засідання комісії з відбору оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше ніж за 48 годин до його початку.

4.         Комісія з відбору:

1)        розглядає документи, подані особами для участі у відборі;

2)        проводить кваліфікаційний іспит та співбесіду;

3)        визначає осіб, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України “Про запобігання корупції”, і перевірка, передбачена Законом України “Про очищення влади”;

4)        із числа осіб, які пройшли перевірку, зазначену в пункті 3 цієї частини, складає рейтинг кандидатів на основі результатів кваліфікаційного іспиту, співбесіди та аналізу професійного досвіду, знань і якостей для виконання службових обов’язків уповноваженого на розгляд справ про правопорушення;

5)        на основі рейтингу шляхом відкритого голосування визначає не менше двох кандидатів на кожну вакантну посаду та вносить Комісії як колегіальному органу рекомендації щодо призначення на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення;

6)        оприлюднює інформацію про кожен етап відбору.

5. Порядок складання рейтингу кандидатів на посаду уповноваженого на розгляд справ затверджуються Комісією. 

6. Комісія як колегіальний орган може відмовити у призначенні рекомендованих комісією з відбору кандидатур на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення у разі порушення визначеного законом порядку проведення конкурсу.

Підстави, зазначені у цій частині, Комісія визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду уповноваженого на розгляд справ про правопорушення, та його особистих якостей.

7. Повноваження уповноваженого на розгляд справ про правопорушення припиняються виключно у разі:

1)        подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

2)        призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

3)        виникнення обставин, що виключають можливість особи бути призначеною на посаду уповноваженого на розгляд справ, передбачених частиною 2 статті 23 цього Закону;

4)        досягнення 70-річного віку;

5)        неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я відповідно до висновку медичної комісії;

6)        смерті;

7)        набрання законної сили рішенням суду про визнання особи померлою або безвісно відсутньою;

8)        встановлення комісією з відбору факту подання особою недостовірних відомостей для участі у відборі на зайняття посади уповноваженого на розгляд справ про правопорушення;

9)        порушення Кодексу етики працівника Комісії;

10)      набрання законної сили вироком суду, яким уповноваженого на розгляд справ про правопорушення засуджено до позбавлення волі або іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

11)      у випадках, передбачених Законом України «Про державну службу».

8. Повноваження уповноваженого на розгляд справ про правопорушення припиняються з дати видання Комісією як колегіальним органом розпорядження про звільнення такого уповноваженого на розгляд справ про правопорушення, якщо інша дата не визначена у такому розпорядженні. 

Стаття 25.      Незалежність уповноваженого на розгляд справ  про правопорушення

1.         Уповноважений на розгляд справ про правопорушення у своїй діяльності щодо розгляду справ є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

2.         Уповноважений на розгляд справ про правопорушення здійснює розгляд справ на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність уповноваженого на розгляд справ про правопорушення щодо здійснення розгляду справ забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

3.         Уповноважений на розгляд справ про правопорушення не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, розгляд яких він здійснює, окрім надання пояснень в межах кримінальних проваджень та під час судового процесу.

4.         Уповноважений на розгляд справ про правопорушення зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність щодо здійснення ним розгляду справ до Голови Комісії та до правоохоронних органів.

5.         Незалежність Уповноваженого на розгляд справ про правопорушення забезпечується:

1)        особливим порядком його призначення та звільнення;

2)        особливим порядком здійснення розгляду справ, визначеним Комісією;

3)        забороною втручання у здійснення розгляду справ;

4)        окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності Колегії уповноважених на розгляд справ про правопорушення, установленим законодавством;

5)        належним матеріальним та соціальним забезпеченням Уповноваженого на розгляд справ про правопорушення;

6)        визначеними законом засобами правового захисту.

Розділ V.        ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМІСІЇ

Стаття 26.      Матеріально-технічне забезпечення Комісії

1.         Матеріально-технічне забезпечення Комісії здійснюється з урахуванням специфіки, інтенсивності та особливого характеру її повноважень та здійснюється з дотриманням таких принципів:

1)        кадрової самостійності, що передбачає можливість залучення необхідної кількості кваліфікованих кадрів для належного виконання її повноважень;

2)        операційної незалежності, що передбачає покриття її потреб у матеріальних засобах, техніці, обладнанні, іншому майні для провадження її працівниками службової діяльності.

2.         Кадрова самостійність передбачає, зокрема, умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати службовців Комісії, що забезпечують достатні матеріальні умови для незалежного виконання ними службових обов’язків з урахуванням характеру та інтенсивності роботи, стимулювання досягнення ними високих результатів у службовій діяльності, компенсацію інтелектуальних затрат.

3.         Заробітна плата службовця Комісії складається з:

1)        посадового окладу;

2)        доплати за вислугу років;

3)        доплати за науковий ступінь;

4)        доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці;

5)        доплата за інтенсивність;

6)        премії (у разі встановлення).

4.         Встановлюються такі посадові оклади службовців Комісії відповідно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного, законом про Державний бюджет України станом на 1 січня відповідного року:

1)        Голова Комісії – 30;

2)        член Комісії – 28;

3)        уповноважений на розгляд справ про правопорушення – 26;

4)        керівник, заступник керівника самостійного структурного підрозділу апарату або територіального органу Комісії, утвореного як юридична особа публічного права, інші службовці Комісії, крім зазначених у пунктах 1 – 3 цієї частини, – від 15 до 24.

5.         Службовцям Комісії виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі (відносно посадового окладу): 

1)        за наявності стажу роботи до 5 років – 15 відсотків; 

2)        за наявності стажу роботи більше 5 років – 20 відсотків; 

3)        за наявності стажу роботи більше 10 років – 30 відсотків; 

4)        за наявності стажу роботи більше 15 років – 40 відсотків; 

5)        за наявності стажу роботи більше 20 років – 50 відсотків;

6)        за наявності стажу роботи більше 25 років – 60 відсотків;

7)        за наявності стажу роботи більше 30 років – 70 відсотків,;

8)        за наявності стажу роботи більше 35 років – 80 відсотків.

6.         Службовцям Комісії виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу.

7.         Службовцям Комісії виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: 

1)        відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості» або «цілком таємно», – 10 відсотків посадового окладу; 

2)        відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», – 5 відсотків посадового окладу.

8.         Загальний розмір доплат за інтенсивність, які може отримати службовець Комісії за рік, не може перевищувати 100 відсотків фонду посадового окладу для відповідних посад за рік.

9.         Службовцям Комісії можуть встановлюватись такі премії:

1)        премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;

2)        місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи.

Встановлення премій, доплат за інтенсивність членам Комісії здійснюється бюджетною радою відповідно до затвердженого Комісією положення про преміювання та з урахуванням особистого внеску таких осіб в загальний результат роботи. Загальний розмір премій, які може отримати член Комісії за рік, не може перевищувати 50 відсотків фонду посадового окладу для відповідної посади за рік.

10.       Розмір та порядок встановлення інших виплат службовцям Комісії визначаються Комісією відповідно до Закону України «Про державну службу».

11.       Умови та розмір оплати праці обслуговуючого персоналу встановлюються Комісією в межах видатків, визначених кошторисом Комісії. Розмір та порядок встановлення надбавок, премій, інших виплат обслуговуючого персоналу визначаються Комісією.

12.       Умови та порядок надання відпусток та питання соціального захисту працівників Комісії визначаються Законом України «Про державну службу».

Комісія відповідно до законодавства має право здійснювати страхування від нещасного випадку членів Комісії та інших працівників Комісії.

13.       Операційна незалежність передбачає, зокрема, обов’язкове забезпечення Комісією створення та планового розвитку КІС за рахунок коштів, що спрямовуються на фінансування Комісії. Доступ учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків до КІС здійснюється на безоплатній основі.

14.       Комісія може укласти з державним підприємством, що належить до сфери її управління, договір про технічне, технологічне забезпечення функціонування КІС, умови якого повинні містити, зокрема, обов’язок такого підприємства (технічного адміністратора) забезпечити збереження та захист даних, що містяться в КІС.

Стаття 27.      Фінансування Комісії

1.         Фінансування Комісії, її центрального апарату і територіальних органів здійснюється за рахунок:

1) надходжень до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків відповідно до статті 28 цього Закону;

2) надходжень до спеціального фонду Державного бюджету України плати за адміністративні послуги, які надаються Комісією;

3) коштів, що надходять для Комісії в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ.

2. Використання коштів, зазначених в частині першій цієї статті, здійснюється в порядку, затвердженому Комісією, в межах кошторису на відповідний рік.

3. Юридичним та фізичним особам забороняється спрямовувати інші, ніж передбачені пунктами 1 та 2 частини другої  цієї статті, кошти на фінансування Комісії.

Стаття 28.      Внески на регулювання

1.         З професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, які станом на 1 січня відповідного року мають чинну ліцензію на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, справляються внески на регулювання у такому розмірі: 

1)        з осіб, які провадять діяльність з торгівлі фінансовими інструментами,  – не більше 1 відсотка середнього за три роки чистого доходу від операційної діяльності;

2)        з осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі фінансовими інструментами, – не більше 3,5 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності;

3)        з осіб, які провадять діяльність з організації торгівлі продукцією – не більше 3,5 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності;

4)        з осіб, які провадять клірингову діяльність, – не більше 5,5 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності;

5)        з осіб, які провадять депозитарну діяльність, – не більше 1 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності;

6)        з осіб, які провадять діяльність з управління активами інституційних інвесторів, – не більше 1 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності;

7)        з осіб, які провадять діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, – не більше 1 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності управителя;

8)        з осіб, які провадять діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів, – не більше 1 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності. 

2.         З учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, які станом на 1 січня відповідного року мають чинну авторизацію на провадження діяльності, пов’язаної з діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, справляються внески на регулювання у такому розмірі: 

1)        з осіб, які провадять діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, – не більше 3,5 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності;

2)        з осіб, які провадять діяльність торгового репозиторію, – не більше 3,5 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності. 

3.         З Центрального депозитарію цінних паперів справляється внесок на регулювання у розмірі не більше 5,5 відсотка середнього за три роки чистого прибутку від операційної діяльності.

4.         У разі, якщо учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків одночасно належить до двох або більше категорій осіб, визначених у частинах першій – третій цієї статті, то такий учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків сплачує один внесок, що є найбільшим у грошовому еквіваленті.

5.         Чистий прибуток визначається на підставі таксономії фінансової звітності в порядку, встановленому Комісією, а для учасників ринків капіталу, які є банками – Комісією за погодженням з Національним банком України. 

6.         Внески на регулювання сплачуються щороку платниками (особами, визначеними у частинах першій – третій цієї статті) до спеціального фонду Державного бюджету України двома частинами до 1 березня та 1 вересня кожного року.

Сума внеску на регулювання доводиться до відома кожного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, визначеного у частинах першій – третій цієї статті, Комісією щороку не пізніше 1 лютого та 1 серпня відповідно кожного року, виходячи з планових потреб у фінансуванні діяльності Комісії на наступні дванадцять місяців. 

7.         Методологія визначення суми внеску на регулювання розробляється Комісією та затверджується Бюджетною радою Комісії.

8.         За несплату або сплату не в повному обсязі внеску на регулювання учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків сплачують фінансову санкцію (штраф), передбачену цим Законом.

Комісія може звернутися до суду про стягнення несплаченого внеску на регулювання.

Стаття 29.      Плата за надання Комісією адміністративних послуг

1.         При наданні Комісією адміністративних послуг, що здійснюється за заявкою фізичної або юридичної особи, справляється плата у такому розмірі:

1)        за реєстрацію випуску цінних паперів (крім акцій корпоративного інвестиційного фонду, випущених з метою формування початкового статутного капіталу) – 0,1 відсотка номінальної вартості випуску цінних паперів, але не більше 20 розмірів мінімальної заробітної плати;

2)        за затвердження проспекту цінних паперів – 0,2 відсотка номінальної вартості цінних паперів щодо яких здійснюється публічна пропозиція, але більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати;

3)        за допуск цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України – у розмірі мінімальної заробітної плати; 

4)        за затвердження додатку до проспекту цінних паперів, реєстрацію змін до рішення про емісію цінних паперів – у розмірі мінімальної заробітної плати;

5)        за реєстрацію змін до проспекту емісії цінних паперів ІСІ та регламенту інституту спільного інвестування (якщо такі зміни пов’язані з реєстрацією додаткового випуску цінних паперів інституту спільного інвестування) – 0,1 відсотка номінальної вартості випуску цінних паперів інституту спільного інвестування, але не більше 20 розмірів мінімальної заробітної плати;

6)        за реєстрацію змін до проспекту емісії цінних паперів ІСІ та регламенту інституту спільного інвестування (якщо такі зміни не пов’язані з реєстрацією додаткового випуску цінних паперів інституту спільного інвестування) – у розмірі мінімальної заробітної плати;

7)        за реєстрацію змін та доповнень до інформації про випуск інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній – у розмірі мінімальної заробітної плати;

8)        за реєстрацію звіту про результати емісії (розміщення) (звіту про підсумки випуску) цінних паперів (крім цінних паперів інститутів спільного інвестування) – у розмірі мінімальної заробітної плати; 

9)        за погодження специфікації деривативних контрактів – у розмірі мінімальної заробітної плати;

10)      сертифікату на право вчинення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках – 0,1 розміру мінімальної заробітної плати;

11)      за реєстрацію саморегулівної організації професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків – у розмірі мінімальної заробітної плати;

12)      за погодження внутрішніх документів саморегулівної організації професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також змін до зазначених документів, що передбачають їх викладення в новій редакції, – у розмірі мінімальної заробітної плати;

13)      за погодження внутрішніх документів осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, торгових репозиторіїв, а також змін до зазначених документів, що передбачають їх викладення в новій редакції – 5 розмірів мінімальної заробітної плати;

14)      за погодження змін внутрішніх документів саморегулівної організації професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, що не передбачають викладення таких документів в новій редакції, – у розмірі мінімальної заробітної плати

15)      за погодження змін внутрішніх документів осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, торгових репозиторіїв, що не передбачають викладення таких документів в новій редакції, – 5 розмірів мінімальної заробітної плати;

16)      за погодження статуту (змін до статуту) оператора організованого ринку капіталу, товарної біржі, Центрального депозитарію цінних паперів, недержавного пенсійного фонду – у розмірі мінімальної заробітної плати;

17)      за реєстрацію правил оператора організованого ринку капіталу, товарної біржі, Центрального депозитарію цінних паперів, особи, що провадить клірингову діяльність, а також змін до зазначених правил, що передбачають їх викладення в новій редакції) – у розмірі мінімальної заробітної плати;

18)      за реєстрацію змін правил оператора організованого ринку капіталу, товарної біржі, Центрального депозитарію цінних паперів, особи, що провадить клірингову діяльність, що не передбачають викладення таких документів в новій редакції, – у розмірі мінімальної заробітної плати;

19)      за погодження кандидатур на посади керівників оператора організованого ринку капіталу, товарної біржі, клірингової установи, Центрального депозитарію цінних паперів, членів наглядових рад недержавних пенсійних фондів, а також керівників інших професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, зазначених у пунктах 1 та 2 частини першої статті 42 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» – у розмірі мінімальної заробітної плати;

20)      за реєстрацію регламенту (змін до нього) корпоративного інвестиційного фонду, звіту про результати приватного розміщення акцій корпоративного інвестиційного фонду з метою формування початкового статутного капіталу корпоративного інвестиційного фонду та внесення відомостей про корпоративний інвестиційний фонд до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування – у розмірі мінімальної заробітної плати;

21)      за реєстрацію регламенту (змін до нього) пайового інвестиційного фонду та внесення відомостей про пайовий інвестиційний фонд до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування, реєстрацію інвестиційної декларації (змін до неї) недержавного пенсійного фонду – у розмірі мінімальної заробітної плати;

22)      за погодження проекту статуту корпоративного інвестиційного фонду та реєстрацію випуску акцій корпоративного інвестиційного фонду з метою формування початкового статутного капіталу корпоративного інвестиційного фонду з видачею тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій – 5 розмірів мінімальної заробітної плати;

23)      за визнання пайового інвестиційного фонду як такого, що відповідає/не відповідає вимогам щодо мінімального обсягу активів інституту спільного інвестування, – у розмірі мінімальної заробітної плати;

24)      за видачу ліцензії (ліцензій) на провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках на підставі розгляду відповідної заяви – у розмірі мінімальної заробітної плати;

25)      за видачу свідоцтва про включення до реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, свідоцтва про включення до реєстру торгових репозиторіїв – у розмірі мінімальної заробітної плати;

26)      за погодження створення професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків відокремленого підрозділу за межами України – у розмірі мінімальної заробітної плати;

27)      за погодження набуття (збільшення) істотної участі у професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків (крім банку) – у розмірі мінімальної заробітної плати;

28)      за видачу свідоцтва про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств – 20 розмірів мінімальної заробітної плати;

29)      за погодження відповідальної особи небанківської фінансової групи – 5 розмірів мінімальної заробітної плати;

30)      за видачу свідоцтва про внесення суб’єктів оціночної діяльності, які можуть проводити незалежну оцінку у випадках, встановлених законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавством про акціонерні товариства, внесення змін до реєстру суб’єктів оціночної діяльності, які можуть проводити незалежну оцінку у випадках, встановлених законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавством про акціонерні товариства – у розмірі мінімальної заробітної плати. 

2.         Плата за надання адміністративних послуг, передбачена у частині першій цієї статті, що визначена залежно від розміру мінімальної заробітної плати, обчислюється від мінімальної заробітної плати, встановленої у місячному розмірі на 1 січня поточного року.

3.         Плата за надання адміністративної послуги зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. 

4.         Платіжний документ, що підтверджує внесення заявником плати за надання відповідної адміністративної послуги, подається заявником разом заявою про надання відповідної адміністративної послуги. 

Особа, яка звертається за наданням адміністративної послуги має право сплатити подвійний розмір плати за надання відповідної послуги. У такому разі встановлений законодавством термін надання такої адміністративної послуги скорочується в два рази, але не може бути меншим трьох робочих днів.

Стаття 30.      Планування фінансування Комісії 

1. Комісія приймає участь у плануванні надходжень і витрат спеціального фонду Державного бюджету України у порядку, встановленому бюджетним законодавством.

2.         Комісія формує та подає бюджетній раді для затвердження проекти бюджетних запитів, проекти паспортів бюджетної програми, проекти кошторисів, проекти змін до паспортів бюджетних програм. Комісія може передбачати у проекті бюджетного запиту, проекті паспорту бюджетної програми та проекті кошторису створення резерву коштів. 

Комісія формує та подає проект бюджетного запиту для затвердження бюджетній раді не пізніше 1 липня року, що передує плановому.

3.         Протягом 10 робочих днів з дня отримання документів, передбачених частиною другою цієї статті, бюджетна рада розглядає та приймає рішення про затвердження таких документів або надає обґрунтовані зауваження до них. Рішення бюджетної ради підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Комісії у строк не пізніше п’яти робочих днів з дня його прийняття.

4.         У разі надходження зауважень бюджетної ради Комісія протягом 5 робочих днів подає доопрацьований проект документів, передбачених частиною другою цієї статті, для затвердження. Протягом 5 робочих днів з дня отримання доопрацьованих  документів бюджетна рада розглядає та приймає рішення про затвердження таких проектів документів або надає обґрунтовані зауваження до них. Якщо Комісією повністю враховані зауваження бюджетної ради та не внесено жодних не пов’язаних з отриманими зауваженнями змін до тексту проектів документів, передбачених частиною другою цієї статті, бюджетна рада погоджує такі проекти документів.

5.         Після затвердження документів, передбачених частиною другою цієї статті, Комісія подає їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової та бюджетної політики для обов’язкового включення до проекту Державного бюджету України на відповідний рік в повному обсязі відповідних доходів та видатків. 

6.         У разі не затвердження кошторису на відповідний рік до початку календарного року фінансування Комісії до його затвердження здійснюється відповідного до затвердженого кошторису на попередній рік.

7.         Затверджені бюджетною радою бюджетний запит та паспорт бюджетної програми оприлюднюються в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

8.         Контроль за цільовим використанням коштів Комісією здійснюється відповідно до законодавства.

9.         Звіт про виконання кошторису оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії.

Стаття 31.      Бюджетна рада Комісії

1.         З метою забезпечення прозорості та контролю за фінансуванням Комісії утворюється бюджетна рада, засідання якої проводяться в разі виникнення потреби та у випадках, встановлених цим Законом.

2.         До складу бюджетної ради Комісії входять:

– три особи, визначені Радою національної безпеки і оборони України;

– три особи, визначені Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання бюджету;

– три особи, визначені Кабінетом Міністрів України;

– три особи, визначені громадською радою Комісії.

– Голова Комісії за посадою.

Бюджетна рада Комісії вважається повноважною у разі призначення до її складу не менше десяти осіб, включаючи Голову Комісії. 

3.         Особа призначається членом конкурсної комісії безстроково. Повноваження такої особи можуть бути припинені за ініціативою суб’єкта призначення, або за власною ініціативою члена бюджетної ради.

4.         Члени бюджетної ради здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Голова бюджетної ради обирається членами ради зі свого числа. Головою бюджетної ради не може бути обрано Голову Комісії.

5.         Засідання бюджетної ради є правоможним, якщо в ньому бере участь п’ять членів ради.

Рішення бюджетної ради приймаються простою більшістю голосів.

Бюджетна рада діє відповідно до затвердженого нею регламенту.

Роботу бюджетної ради забезпечує апарат.

6.         Бюджетна рада:

1)        затверджує проекти бюджетних запитів, проекти паспортів бюджетної програми, проекти кошторисів, проекти змін до паспортів бюджетних програм;

2)        визначає аудиторську фірму для проведення аудиту річної фінансової звітності Комісії;

3)        затверджує методологію визначення розміру внеску на регулювання;

4)        затверджує методологію визначення розміру плати за надання адміністративних послуг (адміністративний збір);

5)        до 30 квітня наступного за звітним року затверджує річну фінансову звітність Комісії; 

6)        затверджує звіт про виконання кошторису та звіт про виконання паспортів бюджетних програм;

7)        вирішує інші питання, пов’язані із фінансуванням діяльності та матеріально-технічного забезпечення Комісії відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 32.      Аудит Комісії

1.         Аудит річної фінансової звітності Комісії проводиться не рідше одного разу на рік аудиторською фірмою, що має досвід у проведенні аудиту фінансової звітності органів державної влади за міжнародними стандартами аудиту. 

2.         Бюджетна рада до 1 листопада звітного року визначає аудиторську фірму з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Одна й та сама аудиторська фірма не має права проводити аудит річної фінансової звітності Комісії більше ніж три роки поспіль.

3.         Бюджетна рада розглядає аудиторський звіт. 

Затверджений бюджетною радою звіт про виконання кошторису, звіт про виконання паспортів бюджетних програм за звітний рік та річна фінансова звітність оприлюднюються на офіційному веб-сайті Комісії.

Розділ VI.      ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ НА РИНКАХ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ

Стаття 33.      Форми державного регулювання

1.         Державне регулювання на ринках капіталу та організованих товарних ринках здійснюється Комісією у таких формах:

1)        ліцензування, авторизація діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2)        прийняття нормативно-правових актів  Комісії;

3)        ведення реєстрів;

4)        реєстрації юридичних та фізичних осіб або їх документів у встановлених законом випадках;

5)        реєстрації випусків цінних паперів, звітів про результати емісії цінних паперів та затвердження проспектів цінних паперів;

6)        надання інших адміністративних послуг у сфері ринків капіталу та організованих товарних ринків;

7)        правозастосування, а саме: здійснення нагляду, проведення інспекцій, проведення розслідувань, розгляд справ;

8)        делегування об’єднанню професійних учасників ринків капіталу повноважень (функцій та/або прав, визначених законом) Комісії або їх частин;

9)        підвищення рівня фінансової грамотності інвесторів в фінансові інструменти та захисту прав споживачів фінансових послуг.

2.         Вимоги, що встановлюються Комісією до професійних учасників ринків капіталу, які є банками, повинні узгоджуватися з відповідними вимогами до банків, встановленими Національним банком України.

Стаття 34.      Ліцензування діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.         Комісія у встановленому нею порядку в межах відповідних видів професійної діяльності на ринках капіталу видає ліцензії на такі види діяльності:

1)        субброкерська діяльність;

2)        брокерська діяльність;

3)        дилерська діяльність;

4)        діяльність з управління портфелем фінансових інструментів;

5)        інвестиційне консультування;

6)        андеррайтинг;

7)        діяльність з розміщення з наданням гарантії;

8)        діяльність з розміщення без надання гарантії;

9)        діяльність з організації торгівлі цінними паперами на регульованому фондовому ринку;

10)      діяльність з організації укладення деривативних контрактів на регульованому ринку деривативних контрактів;

11)      діяльність з організації торгівлі інструментами грошового ринку на регульованому грошовому ринку;

12)      діяльність з організації торгівлі цінними паперами на фондовому багатосторонньому торговельному майданчику;

13)      діяльність з організації укладення деривативних контрактів на багатосторонньому торговельному майданчику деривативних контрактів;

14)      діяльність з організації торгівлі облігаціями на організованому торговельному майданчику облігацій;

15)      діяльність з організації укладення деривативних контрактів на організованому торговельному майданчику деривативних контрактів;

16)      діяльність з управління активами;

17)      діяльність з управління іпотечним покриттям;

18)      депозитарна діяльність депозитарної установи;

19)      діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування;

20)      діяльність із зберігання активів пенсійних фондів;

21)      клірингова діяльність з визначення зобов’язань;

22)      клірингова діяльність центрального контрагента;

23)      діяльність з управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю;

24)      діяльність з надання послуг у накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

25)      діяльність з адміністрування недержавних пенсійних фондів.

2.         Комісія у встановленому нею порядку видає ліцензії на провадження професійної діяльності на організованих товарних ринках – діяльності з організації торгівлі продукцією на товарних біржах. 

3.         Ліцензування професійної діяльності здійснює Комісія відповідно до законів України, що регулюють таку професійну діяльність, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з цими законами.

4.         У разі анулювання ліцензії на надання послуг у накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування недержавний пенсійний фонд – суб’єкт другого рівня системи пенсійного забезпечення може подати Комісії не раніше ніж через три роки з дати анулювання такої ліцензії нову заяву про її видачу. Разом із заявою про видачу нової ліцензії на надання таких послуг має бути подано документи, що підтверджують усунення причин анулювання попередньої ліцензії.

Стаття 35.      Акти Комісії

1.         Комісія у порядку, визначеному цим Законом, з питань, що належать до її компетенції, видає нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії, а також має право надавати роз’яснення, рекомендації, у тому числі методичні рекомендації. 

2.         Акти Комісії поділяються на акти:

1)        обов’язкового характеру: 

а)         індивідуальної дії – постанови, розпорядження про усунення правопорушення, вимоги про вжиття заходів, запити про надання інформації; 

б)        загальної дії (нормативно-правові акти) – рішення;

2)        необов’язкового характеру:

а)         індивідуальної дії – рекомендації за наслідками інспекції або за наслідками здійснення пруденційного нагляду;

б)        загальної дії – методичні рекомендації, орієнтовні (невиключні) переліки, роз’яснення, концепції, стратегії.

Комісія та службовці Комісії з питань організації роботи Комісії можуть приймати внутрішні акти.

Акти, передбачені цією частиною, можуть прийматися Комісією як колегіальним органом або відповідними службовцями Комісії.

Акти індивідуальної дії повинні бути обґрунтовані Комісією.

3.         Контроль за виконанням нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, що прийняті Комісією, здійснюється Комісією у порядку, передбаченому законом. За порушення вимог таких актів Комісія застосовує заходи впливу контрольного характеру.

4.         Нормативно-правові акти та інші акти загальної дії приймаються виключно Комісією як колегіальним органом. Порядок розробки та прийняття актів загальної дії встановлюється Комісією як колегіальним органом.

5.         Акти Комісії індивідуальної дії, що приймаються Комісією як колегіальним органом, а також акти Комісії індивідуальної дії, що приймаються уповноваженими на розгляд справ про правопорушення, приймаються після надання можливості особі, стосовно якої приймається такий акт, надати свої пояснення щодо суті питання, яке є предметом відповідного акту Комісії. Цим Законом можуть бути передбачені інші випадки обов’язкового надання особі права надати свої пояснення щодо суті питання, яке є предметом відповідного акту Комісії індивідуальної дії.

6.         Акти Комісії (крім нормативно-правових актів) набирають чинності з дня їх прийняття, якщо цими актами не встановлено пізніший строк набрання чинності. 

Порядок набрання чинності рішеннями Комісії встановлюється статтею 37 цього Закону. 

7.         Акти Комісії (крім рішень) у встановлених законодавством випадках підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Комісії, крім тих їх частин, що містять інформацію з обмеженим доступом. Обсяг інформації, що не підлягає оприлюдненню, визначається Комісією, зокрема на підставі клопотання заінтересованих осіб, з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

 Порядок офіційного оприлюднення рішень Комісії встановлюється статтею 36 цього Закону.

8.         Комісія у затвердженому нею порядку веде реєстр всіх прийнятих Комісію нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії, а також наданих Комісією роз’яснень, рекомендацій (у тому числі методичних рекомендацій). Комісія оприлюднює прийняті нею акти (окрім актів індивідуальної дії), на своєму офіційному веб-сайті.

9.         Акти Комісії повинні відповідати вимогам законів та не потребують узгодження або схвалення органами державної влади, іншими юридичними особами, крім випадків передбачених законом. 

10.       Акти Комісії можуть бути скасовані Комісією або в судовому порядку.

Акти Комісії можуть бути оскаржені виключно до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Звернення до суду щодо оскарження рішення Комісії не зупиняє його дію.

Стаття 36.      Порядок затвердження нормативно-правових актів Комісії 

1.         Проекти нормативно-правових актів Комісії до їх оприлюднення підлягають розгляду на засіданні відповідного Комітету Комісії та схваленню на засіданні Комісії.

2.         З метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань проекти нормативно-правових актів Комісії після їх схвалення Комісією підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Комісії разом з відповідними документами, що містять результати аналізу (для Комісії та учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків) відповідних потенційних витрат і позитивних наслідків, пов’язаних з прийняттям такого нормативно-правового акту. 

Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється Комісією, і не може становити менше 10 робочих днів з дня, наступного за днем оприлюднення проекту нормативно-правового акту. У разі оприлюднення проекту нормативно-правового акту Комісії, який передбачає запровадження нових форм здійснення державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків, в тому числі шляхом викладення чинних актів в новій редакції, строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції, не може становити менше 20 робочих днів з дня, наступного за днем оприлюднення такого проекту.

3.         Комісія також надсилає схвалений проект нормативно-правового акту громадській раді Комісії для отримання консультативного висновку. Строк надання такого висновку встановлюється положенням про громадську раду Комісії.

4.         Усі зауваження і пропозиції щодо проекту нормативно-правового акта, одержані протягом установленого строку, консультативний висновок громадської ради підлягають обов’язковому розгляду апаратом Комісії.

При ухваленні рішення про затвердження нормативно-правового акту Комісія розглядає отримані зауваження та пропозиції та повністю чи частково їх враховує або вмотивовано відхиляє. 

Консультаційний висновок громадської ради підлягає обов’язковому розгляду Комісією при ухваленні рішення про затвердження нормативно-правового акту.

Вимоги абзацу другого цієї частини застосовуються виключно щодо одержаних Комісією зауважень та пропозицій до останньої редакції проекту нормативно-правового акту, оприлюднення якої передувало затвердженню такого нормативно-правового акту.

5.         Нормативно-правові акти Комісії набирають чинності з дня, наступного за днем їх офіційного оприлюднення, якщо пізніший строк набрання чинності не встановлений в такому акті. Нормативно-правові акти Комісії щодо внесення змін до порядку подання, форми та/або змісту регульованої інформації, інших звітних даних, що подаються до Комісії, набувають чинності не раніше першого числа першого місяця звітного періоду наступного за датою офіційного оприлюднення такого акту.

6.         Офіційним оприлюдненням нормативно-правового акта Комісії вважається його розміщення на офіційному веб-сайті Комісії.

Інформація про результати розгляду зауважень та пропозицій підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Комісії протягом п’яти робочих днів з дня затвердження відповідного акту на засіданні Комісії.

7.         Протягом одного робочого дня, наступного за днем офіційного оприлюднення нормативно-правового акта, Комісія подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної правової політики текст нормативно-правового акта та відомості про дату та місце його офіційного оприлюднення. 

Протягом одного робочого дня, наступного за днем одержання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної правової політики, тексту нормативно-правового акта та вказаних відомостей, такий акт  включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та публікується в черговому випуску офіційного видання, в якому публікуються повні тексти нормативно-правових актів, включених до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

8.         Комісія у встановленому нею порядку здійснює відстеження результативності (оцінку стану впровадження нормативно-правового акту та досягнення цим актом цілей, задекларованих при його прийнятті) та перегляд (скасування, внесення змін, викладення в новій редакції) прийнятих нею нормативно-правових актів.

Стаття 37.      Порядок затвердження актів Комісії рекомендаційного (необов’язкового) характеру 

1.         З метою забезпечення загального, однакового та послідовного застосування норм права у процесі регулювання одних і тих самих правовідносин, сприяння безпеці та стабільності функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків Комісія видає методичні рекомендації, орієнтовні (невиключні) переліки, роз’яснення порядку застосування законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

2.         Комісія здійснює аналіз (для Комісії та учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків) відповідних потенційних витрат і позитивних наслідків, пов’язаних з виданням актів, передбачених частиною першою цієї статті, для чого, зокрема, у разі доцільності (з огляду на сферу охоплення, характер і вплив відповідного акту) проводить відкриті публічні консультації. Про причини не проведення відкритих публічних консультацій Комісія зазначає у тексті відповідних актів. 

Аналіз потенційних витрат і позитивних наслідків, пов’язаних з виданням актів, передбачених частиною першою цієї статті, публікується на офіційному веб-сайті Комісії.

3.         Відкриті публічні консультації, передбачені у частині другою цієї статті, можуть бути проведені, зокрема шляхом:

а)         розміщення на офіційному веб-сайті Комісії форми зворотного зв’язку для надання відповіді на поставлені запитання; 

б)        надсилання адресних анкет-опитувальників;

в)        проведення відкритих слухань.

4.         У разі доцільності (відсутності необхідності термінового прийняття відповідних актів, що виключає можливість залучення громадської ради) Комісія може залучати громадську раду та/або інші органи державної влади до підготовки проектів актів Комісії рекомендаційного характеру. З метою сприяння підготовці відповідного проекту акту Комісії рекомендаційного характеру громадська рада Комісія надає консультаційний висновок.

Про неможливість залучення громадської ради Комісії до розробки акту, передбаченого частиною першою цієї статті, Комісія у найкоротший термін повідомляє громадську раду.

5.         Акти, передбачені частиною першою цієї статті, не повинні відтворювати положення законодавства, на роз’яснення яких вони видаються. З метою уникнення дублювання актів з одних і тих самих питань та забезпечення формування послідовної позиції Комісії при роз’ясненні відповідних норм законодавства, у ході підготовки зазначених актів Комісія обов’язково проводить огляд чинних актів, передбачених частиною першою цієї статті, з тих самих та пов’язаних питань.

6.         Професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків звільняються від відповідальності, якщо вони діяли відповідно до роз’яснення або рекомендації Комісії.

7.         Комісія проводить узагальнення актів, передбачених частиною першою цієї статті, які підлягають оприлюдненню на її офіційному веб-сайті.

Стаття 38.      Нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках 

1.         Нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках – система превентивних заходів, що передбачає постійне збирання, оброблення, аналіз Комісією інформації про учасників ринків капіталу та про професійних учасників організованих товарних ринків, а також правовідносин між ними з метою виконання завдань, передбачених статтею 3 цього Закону. 

2.         У процесі здійснення нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках Комісія здійснює, зокрема, такі заходи:

1)        отримання регулярних та нерегулярних звітних даних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, регульованої інформації;

2)        отримання інформації шляхом направлення запитів про надання інформації;

3)        аналіз інформації, передбаченої пунктами 1)-2) цієї частини;

4)        направлення вимог про вжиття заходів та/або рекомендацій за наслідками здійснення пруденційного нагляду.

3.         Нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках відбувається у таких формах:

1)        пруденційний нагляд;

2)        нагляд за ринковою поведінкою.

4.         Пруденційний нагляд здійснюється Комісією з метою захисту інтересів клієнтів та інвесторів, а також з метою забезпечення платоспроможності окремого професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та забезпечення стабільності фінансової системи в цілому.

5.         Пруденційний нагляд здійснюється шляхом:

1)        аналізу та забезпечення належної обробки ризиків професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, в тому числі щодо:

а)         якості його корпоративного управління, зокрема системи внутрішнього контролю;

б)        окремих видів діяльності (операцій), в тому числі діяльності (операцій),  що загрожує інтересам клієнтів (в тому числі потенційних) та кредиторів професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків;

в)        ризиків, які він створює для стабільності фінансової системи;

2)        перевірки достовірності статистичної інформації та фінансової звітності професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків;

3)        аналізу та забезпечення дотримання професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків вимог пруденційних нормативів та інших показників та вимог, що обмежують ризики по операціях, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, установлених Комісією. 

6.         Нагляд за ринковою поведінкою здійснюється Комісією з метою захисту прав та законних інтересів учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, забезпечення ефективності та цілісності ринків капіталу та організованих товарних ринків, прозорості та відкритості їх функціонування, а також забезпечення функціонування належного конкурентного середовища на зазначених ринках та підвищення довіри до них, в тому числі за рахунок мінімізації системних ризиків.

7.         Нагляд за ринковою поведінкою здійснюється шляхом контролю за дотриманням установлених законом або нормативно-правовими актами Комісії вимог:

1)        правил провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2)        захисту прав клієнтів (в тому числі потенційних клієнтів) професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, споживачів фінансових послуг;

3)        поширення реклами на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

4)        розкриття інформації на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

5)        щодо достовірності, зрозумілості, узгодженості та повноти фінансової звітності учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, її відповідності, у тому числі за міжнародними стандартами фінансової звітності;

6)        до ділової репутації, а також кваліфікаційних вимог;

7)        до діяльності СРО;

8)        щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків;

9)        щодо запобігання адміністративним та кримінальним правопорушенням на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

10)      добросовісності конкуренції на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

11)      до фізичних та юридичних осіб стосовно виконання ними вимог, встановлених Законом України “Про акціонерні товариства”.

8.         Як складову нагляду за ринковою поведінкою, Комісія здійснює нагляд за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг в порядку, встановленому Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

9.         Особа, яка розкриває будь-яку інформацію, в тому числі інсайдерську, шляхом її подання до Комісії (в тому числі на її запит)  не вважається такою, що порушує обмеження щодо розголошення інсайдерської інформації або інші обмеження щодо розкриття (нерозкриття) інформації, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства або договором. Така особа звільняється від цивільно-правової, адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності за розкриття такої інформації.

Стаття 39.      Проведення інспекцій на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.         Інспекції здійснюються Комісією  з метою забезпечення дотримання особами, щодо яких проводиться інспекція, вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, виявлення та зменшення ризиків невідповідності такої діяльності цим вимогам, а також зменшення негативних наслідків реалізації таких ризиків. Предметом інспекції може бути виконання зазначених вимог кількома особами, щодо яких проводиться інспекція.

2.         Інспекції можуть проводитися Комісією щодо діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, осіб, які діють (діяли) від імені або в інтересах учасників ринків капіталу та/або професійних учасників організованих товарних ринків (далі – особа, щодо якої проводиться інспекція).

Комісія має право також проводити інспекції: 

1)        юридичних осіб, що отримали ліцензію, передбачену статтею 34 цього Закону, та яку анульовано, щодо дотримання вимог законодавства, що регулює дії таких юридичних осіб у випадку анулювання їх ліцензії;

2)        юридичних осіб, що пройшли авторизацію у передбачену статтями 79 та/або 88 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», та яку анульовано, щодо дотримання вимог законодавства, що регулює дії таких юридичних осіб у випадку анулювання свідоцтва про включення до відповідного реєстру;

3)        незалежних оцінювачів майна інститутів спільного інвестування щодо додержання ними вимог законодавства у сфері спільного інвестування.

 Інспекція, передбачена пунктами 1) та 2) цієї частини може бути проведена не більше ніж протягом трьох років з дня анулювання зазначеної ліцензії (свідоцтва). 

3.         Інспекції проводяться з дотриманням принципів об’єктивності та пропорційності. 

Принцип об’єктивності полягає у обов’язку уповноважених на проведення інспекції у рівній мірі вживати заходів для встановлення обставин, що свідчать про дотримання або порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

Принцип пропорційності полягає у обов’язку уповноважених на проведення інспекції вживати заходів, які становлять інспекцію, з максимально допустимим невтручанням у звичайний хід організації внутрішніх процесів особи, щодо якої проводиться інспекція.

4.         Інспекції можуть проводитися у приміщеннях особи, щодо якої проводиться інспекції, або інших осіб, пов’язаних з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках, в тому числі суб’єктів аудиторської діяльності, нотаріусів, чи за місцем розташування об’єкта права власності, щодо якого проводиться така інспекція, крім житла фізичної особи (далі – виїзна інспекція).

5.         Комісія затверджує механізм визначення черговості проведення інспекцій серед осіб, зазначених в частині першій цієї статті, в тому числі базуючись на результатах оцінки ризиків в діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків. Така черговість є інформацією з обмеженим доступом.

6.         Порядок проведення інспекції, в тому числі винесення постанови про проведення інспекції встановлюється Комісією. 

7.         Постанова Комісії про проведення інспекції має містити:

1)        визначення особи, відносно якої проводиться інспекція, предмету та мети інспекції; 

2)        інформацію щодо засобів правового захисту особи, щодо якої проводиться інспекція, зокрема: право надавати усні або письмові пояснення, збирати і подавати докази, право отримувати правову допомогу, право оскаржити постанову про проведення інспекції в судовому порядку;

3)        інформацію щодо встановленої законом відповідальності за перешкоджання у проведенні інспекції.

Максимальний строк проведення інспекції не може перевищувати шести місяців з дати винесення постанови про проведення інспекції. 

8.         Комісія повідомляє особу, щодо якої проводитиметься інспекція, про проведення щодо неї інспекції в перший день проведення виїзної інспекції, крім випадку проведення контрольованої закупки. 

У випадку проведення контрольованої закупки, особа, щодо якої проводиться інспекція, повідомляється до початку фіксації результату такої процесуальної дії. 

9.         Уповноважені на проведення інспекції для досягнення мети, зазначеної у постанові про проведення інспекції, мають право:

1)        після вручення постанови особі, щодо якої проводиться інспекція, вимагати визначення особою, щодо якої проводиться інспекція, контактної особи, яка здійснюватиме координацію взаємодії уповноважених на проведення інспекції з особами, які прийматимуть участь у проведенні інспекції. У разі проведення інспекції щодо особи, яка є професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків, таким координатором є керівник підрозділу комплаєнсу (особа, яка одноосібно здійснює функції такого підрозділу), якщо інше не передбачено внутрішніми документами такого учасника;

2)        приймати процедурне рішення про проведення виїзної інспекції;

3)        приймати процедурне рішення про проведення в ході інспекції контрольованої закупки послуг або активів, яка полягає в імітації отримання послуги, що надається (роботи, що виконується) в процесі провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, та/або імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у осіб активу, який перебуває у вільному обігу на ринках капіталу та організованих товарних ринках, з метою документування (в тому числі таємної аудіо-, фото- та/або відеофіксації) процесу виконання вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, виявлення та зменшення ризиків невідповідності цим вимогам та негативних наслідків реалізації таких ризиків;

4)        надавати особам, щодо яких проводиться інспекція, іншим особам, пов’язаним з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках, попередній перелік інформації, що буде запитана у ході проведення інспекції, з метою здійснення такими особами підготовки до надання відповідної інформації;

5)        вимагати надання доступу до інформації та речей, в тому числі носіїв інформації;

6)        вимагати надання копії будь-якої інформації (незалежно від способу її збереження або відображення), пов’язаної з предметом проведення інспекції, що засвідчена особою, щодо якої проводиться інспекція (або її уповноваженою особою), або іншою особою, пов’язаною з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

7)        вимагати надання письмових пояснень з питань, що стосуються предмету інспекції;

8)        здійснювати аудіо-, фото- та/або відеофіксацію проведення інспекції. При цьому згода осіб на проведення такої фіксації не вимагається. Захист і обробка персональних даних, зафіксованих у матеріалах інспекції, регулюється Законом України «Про захист персональних даних» в частині, що не суперечить вимогам цього Закону. Порядок здійснення аудіо-, фото-, відеофіксації, строки та вимоги до збереження інформації, зібраної у такий спосіб у процесі інспекції, встановлюється Комісією у порядку проведення інспекції;

9)        вимагати продовження строку збереження будь-якої інформації;

10)      проводити, в тому числі з використанням відео-, аудіозв’язку, опитування у якості свідків осіб, щодо яких проводиться інспекція, або інших осіб, пов’язаних з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках, або будь-якої особи яка висловила бажання бути опитаною у процесі проведення інспекції. 

У разі прийняття процесуального рішення про проведення такого опитування уповноважені на проведення інспекції зобов’язані не пізніше, ніж за три дні до дня опитування, повідомити свідків про його проведення. За згодою свідків опитування може бути проведено до дати, зазначеної у повідомленні про проведення опитування. До початку проведення опитування уповноважений на проведення інспекції приводить свідка до такої присяги «Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи»; 

11)      долучати до матеріалів інспекції докази, зібрані ними у процесі її проведення, а також докази, надані будь-якою особою, яка надала докази, що стосуються предмету інспекції;

12)      мати доступ до приміщень, зазначених у частині четвертій цієї статті;

13)      звертатися до Національної поліції України з проханням усунути перешкоди в проведенні виїзної інспекції;

14)      у разі встановлення у ході інспекції фактів, що можуть свідчити про наявність порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, направляти вимоги про вжиття заходів з метою усунення таких порушень та зменшення їх негативних наслідків;

15)      здійснювати інші права, передбачені законом.

10.       Особи, щодо яких проводиться інспекція, мають право на:

1)        отримання правової допомоги;

2)        отримання копії постанови про проведення інспекції;

3)        отримання інформації про заплановану тривалість проведення інспекції. У разі якщо під час проведення інспекції виникла вірогідність завершення інспекції у строки інші, ніж були повідомлені особам, щодо яких проводиться інспекція, уповноважені на проведення інспекції зобов’язані повідомити таких осіб про зазначену вірогідність;

4)        отримання пояснень щодо того, як інформація, що запитується у процесі інспекції, стосується предмету інспекції;

5)        надання коментарів та пояснень щодо інформації, що передається уповноваженим на проведення інспекції;

6)        надання доказів з питань, що відносяться до предмету інспекції;

7)        отримання проекту звіту про результати проведення інспекції;

8)        надання коментарів та пропозицій за результатами отримання проекту звіту про результати проведення інспекції;

9)        отримання копії постанови про завершення проведення інспекції;

10)      здійснення інших прав, передбачених законом.

У разі якщо уповноважені на проведення інспекції проводили опитування особи, щодо якої проводиться інспекція, остання має також права, передбачені частиною 11 цієї статті.

Особа, щодо якої проводиться інспекція, набуває права, передбачені цією частиною, з моменту повідомлення їй про проведення щодо неї інспекції. 

11.       Свідки мають право на:

1)        отримання правової допомоги;

2)        ознайомлення протягом розумного строку з документами, наданими уповноваженими на проведення інспекції в процесі проведення опитування;

3)        отримання пояснень щодо того, як питання, поставлені у процесі опитування, стосуються предмету інспекції;

4)        ознайомлення з документом, що фіксує проведення (результати проведення) опитування;

5)        надання коментарів та пропозицій щодо зафіксованої під час (за результатами) опитування інформації; 

6)        виправлення (за потреби) стенограми чи протоколу опитування;

7)        здійснення інших прав, передбачених законом.

12.       Інші особи, пов’язані з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках мають право на:

1)        отримання правової допомоги;

2)        отримання копії постанови про проведення інспекції;

3)        отримання інформації про заплановану тривалість проведення інспекції;

4)        отримання пояснень щодо того, як інформація, що запитується у процесі інспекції, стосується предмету інспекції;

5)        отримання пояснень щодо причин необхідності проведення інспекції у приміщеннях такої особи;

6)        надання коментарів та пояснень щодо інформації, що передається уповноваженим на проведення інспекції;

7)        надання доказів з питань, що відносяться до предмету інспекції;

8)        здійснення інших прав, передбачених законом.

У разі якщо уповноважені на проведення інспекції проводили опитування іншої особи, пов’язаної з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках, остання має також права, передбачені частиною десятою цієї статті.

13.       Уповноважені на проведення інспекції зобов’язані фіксувати в порядку встановленому Комісією, результат кожної проведеної ними процесуальної дії шляхом складення відповідного документу (стенограми, протоколу тощо), який підписується усіма учасниками проведення такої процесуальної дії. У випадку відмови особи від підписання зазначеного документу відомості про таку відмову включаються до його тексту.

14.       Особа, щодо якої проводиться інспекція, а також інші особи, пов’язані з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язані не перешкоджати у проведенні інспекції в тому числі шляхом: 

1)        ненадання інформації;

2)        надання інформації не в повному обсязі;

3)        надання недостовірної інформації;

4)        надання інформації у формі або у спосіб, що унеможливлює або ускладнює її використання;

5)        знищення документів, інформації, в тому числі, що міститься в інформаційних системах (базах даних), інших матеріалів, що можуть бути доказами; 

6)        неприбуття без поважних причин для проведення опитування або не повідомлення про причини неприбуття;

7)        перешкоджання в доступі до приміщень, зазначених у частині 4 цієї статті.

15.       Особа, щодо якої проводиться інспекція, а також інші особи, пов’язані з проведенням операції на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язані забезпечити уповноваженим на проведення інспекції умови для проведення виїзної інспекції та вільний доступ у робочий час до приміщень, у яких проводиться інспекція.

Уповноважені на проведення інспекції мають право на доступ до приміщень, зазначених у частині 4  цієї статті, у робочий час (з 9.00 до 18.00) лише у разі наявності відповідної постанови Комісії про проведення інспекції, а також документів, що посвідчують їх особу.

16.       За результатами проведення інспекції складається звіт про результати проведення інспекції, виноситься постанова Комісії про завершення проведення інспекції та можуть надаватися рекомендації за наслідками інспекції.

У разі якщо в процесі інспекції виявлено ознаки порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, звіт про результати проведення інспекції має містити детальний опис фактів, що підтверджують вчинення такого правопорушення.

Інші вимоги до звіту про результати проведення інспекції встановлюються Комісією.

17.       Уповноважені на проведення інспекції складають проект звіту про результати проведення інспекції.

18.       Проект звіту про результати проведення інспекції не пізніше, ніж за 14 днів до завершення строку проведення інспекції надсилається особі, щодо якої проводиться інспекція, крім випадків, передбачених частиною 25 цієї статті. Уповноважені на проведення інспекції зазначають у супровідному листі строк в межах строку проведення інспекції протягом якого особа, щодо якої проводиться інспекція, може надати свої коментарі та пропозиції (в тому числі щодо необхідності проведення додаткового опитування такої особи або третіх осіб). 

Уповноважені на проведення інспекції розглядають коментарі та пропозиції особи, щодо якої проводиться інспекція, та вживають відповідних заходів на виконання таких пропозицій та врахування коментарів, або вмотивовано відхиляють їх, про що зазначають у тексті проекту звіту про результати проведення інспекції. У разі внесення змін до тексту проекту такий текст повторно надсилається особі, щодо якої проводиться інспекція, для надання коментарів та пропозицій із зазначенням строку для надання таких коментарів та пропозицій в межах загального максимального строку проведення інспекції.

19.       За результатом проведення процедури, передбаченої частиною 18 цієї статті, уповноважені на проведення інспекції оформлюють остаточний текст звіту про результати проведення інспекції та передають його на розгляд Комісії.

20.       Не пізніше трьох днів з дня передачі уповноваженими на проведення інспекції тексту звіту про результати проведення інспекції Комісія розглядає такий звіт та може вжити таких заходів:

1)        прийняти процесуальне рішення про завершення інспекції, про що винести відповідну постанову;

2)        надати процесуальну вказівку про вжиття додаткових заходів в рамках проведення інспекції, в том числі, необхідних для належного реагування на коментарі та пропозиції, отримані від особи, щодо якої проводиться інспекція.

21.       Розгляд звіту про результати проведення інспекції проводиться у порядку, встановленому Комісією. Звіт про результати проведення інспекції є невід’ємною частиною постанови Комісії про завершення проведення інспекції.

22.       У разі якщо в процесі інспекції виявлено ризики невідповідності діяльності особи, щодо якої проводиться інспекція, вимогам законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, з метою зменшення негативних наслідків реалізації таких ризиків уповноважені на проведення інспекції надають рекомендації за наслідками інспекції щодо усунення виявлених ризиків у їхній діяльності із зазначенням строків реалізації (виконання) таких рекомендацій. Такі рекомендації у разі їх надання надсилаються особі щодо якої проводиться інспекція разом з проектом звіту.

Особа, щодо якої проводиться інспекція, у встановлені уповноваженими на проведення інспекції строки в межах загального максимального строку проведення інспекції повідомляє уповноважених на проведення інспекції про згоду з наданими рекомендаціями та строками їх виконання або повідомляє про незгоду з такими рекомендаціями та відсутність наміру їх виконувати разом з відповідним обґрунтуванням.  

Заходи, які вживаються Комісією за результатами наданих рекомендацій, визначаються Комісією в межах наданих законом повноважень.

23.       За результатами винесення постанови Комісії про завершення проведення інспекції Комісія може вжити один або декілька з таких заходів:

1)        направляє особі, щодо якої проводилася інспекція, вимогу про вжиття заходів;

2)        направляє матеріали інспекції компетентним органам державної влади, Національному банку України або правоохоронним органам;

3)        передає матеріали інспекції уповноваженому на супроводження;

4)        передає матеріали інспекції уповноваженому на проведення розслідування;

5)        направляє матеріали інспекції, що містять ознаки вчинення правопорушення особами, контроль за діяльністю яких здійснюється регуляторами ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави, таким регуляторам.

Заходи, передбачені цією частиною, можуть бути вжиті протягом року з дня винесення постанови Комісії про завершення проведення інспекції. 

24.       Якщо цього вимагають обставини справи, для захисту інтересів держави та/або учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків заходи, передбачені пунктами 2)-5) частини 23 цієї статті, протягом строку проведення інспекції можуть бути вжиті уповноваженими на проведення інспекції невідкладно з моменту виявлення ознак відповідного правопорушення. Вжиття уповноваженими на проведення інспекції заходів, передбачених пунктами 2)-5) частини 23 цієї статті, не вважається розкриттям інформації.

25.       Якщо проект звіту містить відомості, які свідчать про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, вимоги частин 18 цієї статті не застосовуються. 

26.       Уповноважені на проведення інспекції після винесення постанови про проведення інспекції та до винесення постанови про завершення проведення інспекції не можуть коментувати або у будь-який інший спосіб розголошувати інформацію, що стосується проведення інспекції, крім випадків передбачених статтею 45 цього Закону.

Уповноважені на проведення інспекції не можуть розголошувати інформацію щодо заходів, що вживаються Комісією за наслідками розгляду звіту про результати проведення інспекції, крім випадків передбачених статтею 45 цього Закону.

27.       Проведення інспекції або вчинення окремих дій у процесі проведення інспекції може бути оскаржено до суду. 

Стаття 40.      Проведення розслідувань на ринках капіталу та організованих товарних ринках 

1.         Комісія після отримання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, або після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення такого порушення, зобов’язана розглянути таку інформацію та винести постанову про проведення розслідування в разі наявності обґрунтованої підозри щодо вчинених фізичними або юридичними особами порушень зазначеного законодавства. 

Комісія також проводить розслідування у разі отримання запиту регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави у рамках міжнародного співробітництва.

2.         Метою проведення розслідування з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті, є підтвердження або спростування наявної інформації щодо вчинення порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, а також встановлення особи, що вчинила таке правопорушення.

Метою проведення розслідування з підстав, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті, є надання передбаченої нормами міжнародного договору допомоги регулятору ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави у спосіб, встановлений таким договором.

3.         Порядок проведення розслідування, в тому числі порядок винесення постанови про проведення розслідування, встановлюється Комісією. 

4.         Постанова про проведення розслідування приймається Комісією як колегіальним органом. 

Постанова Комісії про проведення розслідування має містити інформацію щодо предмету розслідування.

5.         Комісія не пізніше першого робочого дня, що слідує за днем прийняття постанови про проведення розслідування, визначає уповноваженого (уповноважених) на проведення такого розслідування.

6.         Дата винесення постанови про проведення розслідування є датою початку такого розслідування. Максимальний строк проведення розслідування не може перевищувати вісімнадцяти місяців. У разі наявності суттєвої шкоди інвесторам в результаті вчинення порушення, що є предметом розслідування, строк проведення такого розслідування за мотивованою постановою Комісії як колегіального органу може бути додатково продовжено на один рік. 

Під суттєвою шкодою для цілей цієї частини розуміється шкода, розмір якого перевищує двісті розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої у місячному розмірі на 1 січня року розгляду питання щодо продовження проведення розслідування. 

7.         Уповноважені на проведення розслідування в процесі проведення розслідування мають право:

1)        приймати процедурне рішення про проведення процесуальних дій у приміщеннях фізичних та юридичних осіб (крім житла фізичної особи, приміщеннях, що належать на праві власності чи праві користування адвокатам, адвокатським бюро та адвокатським об’єднанням). Про проведення процесуальних дій у приміщеннях фізичних та юридичних осіб особа повідомляється не пізніше, ніж за 1 (один) робочий день до дати початку таких процесуальних дій. Проведення процесуальних дій в такому випадку може здійснюватися без попереднього повідомлення, якщо цього вимагають хід справи та міркування ефективності проведення розслідування.

Проведення процесуальних дій у приміщенні фізичної особи чи юридичної особи здійснюються у присутності фізичної особи, якій таке приміщення належить на праві власності або праві користування (або її представника), чи у присутності уповноваженого представника юридичної особи, якій таке приміщення належить на праві власності або праві користування.

2)        у разі пред’явлення відповідної постанови Комісії про проведення розслідування, а також постанови зазначеної у пункті 1) цієї частини, у робочий час (з 9.00 до 18.00)  мати доступ до приміщень фізичних та юридичних осіб (крім житла фізичної особи, приміщень, що належать на праві власності чи праві користування адвокатам, адвокатським бюро та адвокатським об’єднанням), в яких може знаходитися інформація (незалежно від способу її збереження або відображення), яка стосується предмету розслідування;

3)        вимагати надання доступу до пов’язаних з предметом проведення розслідування інформації та речей, в тому числі носіїв інформації;

4)        вимагати надання доступу до інформаційно-телекомунікаційних систем учасників ринків капіталів та  учасників товарних спот-ринків;

5)        збирати та долучати до матеріалів розслідування докази, зібрані ними у процесі його проведення, а також долучати докази, надані будь-якою особою, яка надала докази, що стосуються предмету розслідування;

6)        вимагати надання копії будь-якої інформації (незалежно від способу її збереження або відображення), пов’язаної з предметом проведення розслідування (окрім інформації, що становить адвокатську таємницю), що засвідчена особою, в розпорядженні якої знаходиться інформація, або її уповноваженою особою;

7)        вимагати надання письмових пояснень з питань, що стосуються предмету розслідування;

8)        здійснювати аудіо-, фото- та/або відеофіксацію проведення розслідування. При цьому згода осіб на проведення такої фіксації не вимагається. Захист і обробка персональних даних, зафіксованих у матеріалах розслідування, регулюється Законом України «Про захист персональних даних» в частині, що не суперечить вимогам цього Закону. Порядок здійснення аудіо-, фото-, відеофіксації, строки та вимоги до збереження інформації, зібраної у такий спосіб у процесі розслідування, встановлюється Комісією у порядку проведення розслідування;

9)        вимагати продовження строку збереження будь-якої інформації, що може бути пов’язана із предметом розслідування;

10)      проводити, в тому числі з використанням відео-, аудіо-фіксації, опитування фізичних осіб;

11)      отримувати в порядку, встановленому статтею 289-3 Кодексу адміністративного судочинства України, доступ до інформації про електронні комунікаційні послуги за рішенням адміністративного суду на підставі поданої уповноваженим на проведення розслідування заяви про надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги;

12)      залучати до проведення розслідування інших службовців Комісії;

13)      залучати до проведення розслідування експертів та аудиторів;

14)      за письмовим погодженням з Головою Комісії та в межах повноважень, передбачених законом, накладати на строк до прийняття рішення суду, передбаченого частиною шостою, абзацом першим частини дев’ятої чи частиною десятою статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, попередній арешт на майно, в тому числі фінансові інструменти та грошові кошти, з наступним зверненням до адміністративного суду з заявою про накладення арешту на таке майно.

15)      за письмовим погодженням з Головою Комісії приймати рішення про зупинення на строк до прийняття рішення суду, передбаченого частиною шостою, абзацом другим частини дев’ятої чи частиною одинадцятою статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зокрема, щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку щодо певних цінних паперів певного власника з наступним зверненням до адміністративного суду з заявою про зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках. При цьому невиконання сторонами договору – учасниками ринків капіталу або учасниками товарних спот-ринків дій, передбачених укладеними ними договорами, внаслідок виконання зазначеного в цьому пункті рішення про зупинення виконання договорів не є порушенням зобов’язання та не може бути підставою для застосування правових наслідків порушення зобов’язання;

16)      у разі встановлення у ході розслідування фактів, що можуть свідчити про наявність порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, направляти вимоги про вжиття заходів з метою усунення таких порушень та зменшення їх негативних наслідків;

17)      звертатися до Національної поліції України з проханням усунути перешкоди в проведенні процесуальних дій у приміщеннях фізичних та юридичних осіб у ході розслідування;

18)      здійснювати інші повноваження, визначені законом.

8.         Уповноважені на проведення розслідування під час проведення розслідування мають право вчиняти такі процесуальні дії:

1)        оглядати (окрім випадків, передбачених законом) будівлі, приміщення, території юридичних та фізичних осіб, які пов’язані з діяльністю, що є предметом розслідування, та/або в яких можуть зберігатися документи та інформація (у тому числі в електронні формі), що пов’язана з проведенням розслідування;

2)        отримувати від осіб копії документів, що містять інформацію, пов’язану з предметом розслідування;

3)        здійснювати копіювання інформації, що зберігається на матеріальних носіях, в інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах та має значення для проведення розслідування;

4)        накладати попередній арешт на майно, в тому числі фінансові інструменти та грошові кошти у випадках та у порядку, встановленому законом;

5)        зупиняти виконання договорів на ринках капіталів та організованих товарних ринках у порядку, передбаченому законом;

6)        отримувати від фізичних осіб усні та письмові пояснення з питань, що стосуються предмета розслідування;

7)        отримувати від юридичних осіб письмові пояснення з питань, що стосуються предмета розслідування;

8)        здійснювати опитування фізичних осіб, у тому числі свідків, експертів, представників учасників ринків капіталів та організованих товарних ринків;

9)        залучати до проведення процесуальних дій свідків, експертів, перекладачів, тощо.

Процесуальні дії можуть вчинятися виключно тим уповноваженим (уповноваженими) на проведення розслідування, які визначені Комісією.

Уповноважені на проведення розслідування перед проведенням процесуальної дії зобов’язані пред’явити особі, відносно якої чи у приміщенні (будівлі, на території) якої проводитиметься відповідна процесуальна дія, службове посвідчення, копію постанови, відповідно до якої вони отримали доручення здійснити розслідування та інші документи, визначені Комісією.

9.         У разі прийняття уповноваженим на проведення розслідування постанови щодо накладення попереднього арешту на майно (у тому числі на фінансові інструменти, грошові кошти), він зобов’язаний звернутися до адміністративного суду із заявою про накладення арешту на майно не пізніше завершення наступного робочого дня, що слідує за днем прийняття постанови щодо накладення попереднього арешту на таке майна. У разі не подання уповноваженим з проведення розслідування протягом зазначеного строку заяви до адміністративного суду щодо накладення арешту на майно, постанови щодо накладення попереднього арешту на таке майно втрачає чинність.

У постанові про накладення попереднього арешту на майно  за можливості має зазначатися чіткий перелік майна, щодо якого застосовується попередній арешт, його місцезнаходження (за необхідності), обґрунтування необхідності накладення такого арешту та інші відомості, передбачені законодавством.

Порядок прийняття постанови щодо накладення попереднього арешту, його форма та зміст визначаються Комісією як колегіальним органом.

Постанова про накладення попереднього арешту на майно набирає чинності з дня його прийняття уповноваженим на проведення розслідування.

Засвідчена копія постанови уповноваженого на проведення розслідування про накладення попереднього арешту в день його прийняття надсилається власнику такого майна, особам, у володінні чи користуванні яких перебуває арештоване майно, а також іншим особам (у тому числі банкам), державним органам, визначеним таким уповноваженим на проведення розслідування.

Засвідчена копія постанови уповноваженого на проведення розслідування про накладення попереднього арешту направляється особам, зазначеним в цій частині, через заклади поштового зв’язку (з повідомленням про вручення), на адресу електронної пошти, вручається таки особам особисто або іншим доступним способом. Уповноваженим на проведення розслідування може узгодити із особою, зазначеною в цій частині, спосіб комунікації з нею.

Банк, власник майна, щодо якого накладено попередній арешт, особа, у володінні та у користування якої знаходиться майно, щодо якого накладено попередній арешт, не несе відповідальності за дії, які були вчинені щодо такого майна до моменту отримання повідомлення уповноваженого на проведення розслідування про прийняття постанови про накладення попереднього арешту та засвідченої ним копії відповідної постанови.

Постанова про накладення попереднього арешту на майно може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі безпідставного та необґрунтованого накладення уповноваженим на проведення розслідування попереднього арешту на майно, Комісія відшкодовує збитки у повному обсязі, які заподіяні постановою про накладення такого арешту.

10.       Порядок зупинення виконання договорів на ринках капіталів та організованих товарних ринках визначається Комісією як колегіальним органом.

11.       У разі прийняття процесуального рішення про проведення опитування фізичної особи уповноважений на проведення розслідування зобов’язаний не пізніше ніж за три робочі дні до дня опитування повідомити особу, щодо якої проводитиметься опитування (в тому числі свідків), про його проведення. Зазначене повідомлення повинно містити інформацію щодо місця, дати та часу проведення опитування. Повідомлення про проведення опитування може містити вимогу до особи з’явитися для проведення опитування до приміщення Комісії.

Уповноважений на проведення розслідування та особа, щодо якої проводитиметься опитування, мають право узгодити місце, дату та час проведення опитування.

До початку проведення опитування уповноважений на проведення розслідування приводить особу щодо якої проводиться опитування до такої присяги «Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи».

Опитування проводиться державною мовою. Якщо особа, відносно якої проводиться опитування не володіє державною мовою та/або не розуміє її достатньо для проведення опитування, уповноважений на проведення розслідування забезпечує присутність під час опитування перекладача.

Опитування може бути проведено у формі надання особою письмових пояснень. У такому разі особа, відносно якої мало проводиться опитування, надає у письмовій формі інформацію на запитання уповноваженого на проведення розслідування. В такому разі документ, що містить зазначену інформацію, разом з текстом присяги, передбаченої цією частиною, повинні бути підписані особою, яка дає такі пояснення, а підпис на цих документах має бути посвідчений у встановленому законом порядку.

Опитування може бути проведено у формі відео-конференц-зв’язку. У такому разі обов’язково здійснюється відео-фіксація процесу проведення опитування.  

12.       Особа, відносно якої здійснюється розслідування, особа, відносно майна (у тому числі будівлі, приміщення, території якої) здійснюється певна процесуальна дія, має право:

1)        отримувати правову допомогу;

2)        давати пояснення з приводу проведення розслідування, в тому числі у ході проведення опитування;

3)        збирати і подавати уповноваженому на проведення розслідування докази, які підлягають обов’язковому долученню до матеріалів розслідування;

4)        заявляти уповноваженому на проведення розслідування клопотання про проведення процесуальних дій;

5)        брати участь у проведенні процесуальних дій, та вчиняти в ході їх проведення такі дії: ставити запитання, подавати зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які підлягають обов’язковому занесенню до документу, що фіксує проведення процесуальної дії;

6)        ознайомлюватися з матеріалами розслідування, виготовляти з них копії (крім документів, що містять інформацію з обмеженим доступом);

7)        оскаржити в судовому порядку постанову про проведення розслідування, постанову про накладення попереднього арешту на майно, постанову про зупинення виконання  договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

8)        звертатися до суду з клопотанням про повне або часткове скасування арешту, накладеного на її майно, або про повне або часткове скасування зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

9)        здійснювати інші права, передбачені законом.

13.       Свідки мають право на:

1)        отримання правової допомоги;

2)        ознайомлення протягом розумного строку з документами, наданими уповноваженими на проведення розслідування в процесі проведення опитування;

3)        отримання пояснень щодо того, як питання, поставлені у процесі опитування, стосуються предмету розслідування;

4)        ознайомлення з документом, що фіксує проведення (результати проведення) опитування;

5)        надання коментарів та пропозицій щодо зафіксованої під час (за результатами) опитування інформації; 

6)        виправлення (за потреби) стенограми чи протоколу опитування;

7)        здійснення інших прав, передбачених законом. 

14.       Інші особи, пов’язані з проведенням розслідування мають право на:

1)        отримання правової допомоги;

2)        отримання копії постанови про проведення розслідування;

3)        отримання інформації про заплановану тривалість проведення розслідування;

4)        отримання пояснень щодо того, як інформація, що запитується у процесі розслідування, стосується предмету розслідування;

5)        отримання пояснень щодо причин необхідності проведення розслідування у приміщеннях такої особи;

6)        надання коментарів та пояснень щодо інформації, що передається уповноваженим на проведення розслідування;

7)        надання доказів з питань, що відносяться до предмету розслідування;

8)        здійснення інших прав, передбачених законом. 

15.       Уповноважені на проведення розслідування зобов’язані фіксувати в порядку встановленому Комісією, результат кожної проведеної ними процесуальної дії шляхом складення відповідного документу (стенограми, протоколу тощо), який підписується усіма учасниками проведення такої процесуальної дії. У випадку відмови особи від підписання зазначеного документу відомості про таку відмову включаються до його тексту.

16.       Свідки, а також інші особи, пов’язані з проведенням розслідування, зобов’язані не перешкоджати у проведенні розслідування, в тому числі шляхом: 

1)        ненадання інформації;

2)        надання інформації не в повному обсязі;

3)        надання недостовірної інформації;

4)        надання інформації у формі або у спосіб, що унеможливлює або ускладнює її використання;

5)        знищення документів, інформації, в тому числі, що міститься в інформаційних системах (базах даних), інших матеріалів, що можуть бути доказами; 

6)        неприбуття без поважних причин для проведення опитування або не повідомлення про причини неприбуття, крім випадку згоди такої особи на проведення опитування шляхом відео-конференц-зв’язку або надання письмових пояснень;

7)        перешкоджання в доступі до приміщень, зазначених у частині восьмій цієї статті, у тому числі у разі незабезпечення особистої присутності або присутності свого представника для проведення огляду приміщень відповідно до пункту 1) частини 7 цієї статті.

17.       У разі якщо у ході проведення розслідування встановлено ознаки вчинення правопорушення, притягнення до відповідальності за вчинення якого не належить до повноважень Комісії, уповноваженим на проведення розслідування приймається постанова про:

1)        направлення заяви про вчинення кримінального правопорушення з копіями матеріалів розслідування відповідним правоохоронним органам;

2)        направлення копій матеріалів розслідування Національному банку України, іншим органам державної влади до компетенції яких належить розгляд справи про правопорушення;

3)        направлення копій матеріалів розслідування регулятору ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави.

18.       За результатами проведення розслідування уповноваженим на проведення розслідування складається проект постанови:

1)        у разі проведення розслідування з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті, – про завершення розслідування та передачу матеріалів розслідування на зберігання або про завершення розслідування та передачу матеріалів розслідування уповноваженому на супроводження або про зупинення проведення розслідування на період кримінального провадження;

2)        проведення розслідування з підстав, передбачених абзацом другим частини першої цієї статті, – про завершення розслідування та передачу матеріалів розслідування регулятору ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави.

19.       Проект постанови, передбачений частиною 18 цієї статті, складений уповноваженим на проведення розслідування, з доданими до нього матеріалами розслідування протягом трьох днів розглядаються Комісією як колегіальним органом.

За результатом проведення розгляду Комісія як колегіальний орган вчиняє одну з таких дій:

1)        виносить постанову, передбачену частиною 18 цієї статті;

2)        надає процесуальне доручення про продовження проведення розслідування в межах строку, передбаченого частиною сьомою цієї статті.

20.       У разі, якщо за результатом проведення розслідування не було підтверджено факт вчинення порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства та/або законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, виноситься постанова про завершення розслідування та передачу матеріалів розслідування на зберігання.

21.       Постанова про зупинення проведення розслідування на період кримінального провадження виноситься у разі направлення уповноваженим на проведення розслідування заяви про вчинення кримінального правопорушення з копіями матеріалів розслідування відповідним правоохоронним органам. 

Протягом кримінального провадження, відкритого за наслідками направлення уповноваженим на проведення розслідування заяви про вчинення кримінального правопорушення, перебіг строку, встановленого частиною шостою цієї статті, зупиняється. 

У разі закриття кримінального провадження, відкритого за наслідками направлення уповноваженим на проведення розслідування заяви про вчинення кримінального правопорушення,  Комісія виносить постанову про відновлення проведення розслідування або про його закриття.

22.       Уповноважені на проведення розслідування після винесення постанови про проведення розслідування та до завершення розгляду справи Колегією уповноважених на розгляд справ (уповноваженим на розгляд справ) не можуть коментувати або у будь-який інший спосіб розголошувати інформацію, що стосується проведення розслідування, крім випадків, передбачених цим законом.

23.                   Не допускається проведення повторного розслідування, якщо обставин, що можуть свідчити про вчинення правопорушення, щодо яких повинно бути проведено таке розслідування, вже були предметом раніше проведеного розслідування та за результатами іншого розслідування Комісією було прийнято постанову про завершення розслідування та передачу матеріалів розслідування на зберігання, крім випадків:

1)        зверненням учасника раніше проведеного розслідування про проведення повторного розслідування;

2)        стосовно уповноваженого на проведення розслідування розпочато дисциплінарне провадження або повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, підставами для яких є обставини раніше проведеного розслідування;

3)        виявлення Комісією нововиявлених обставин. 

24.       Постанова щодо проведення розслідування або вчинення окремих дій у процесі проведення розслідування може бути оскаржено до суду.

Стаття 41.      Фіксація факту вчинення порушення законодавства

1.         Фіксація кожного факту вчинення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг здійснюється уповноваженим на супроводження в порядку, встановленому цією статтею. 

2.         Уповноважений на супроводження, отримавши докази вчинення порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг від структурного підрозділу, який здійснює нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язаний здійснити підготовку проекту акту про вчинення порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг (далі – акт про правопорушення) та надіслати його особі, щодо якої планується скласти такий акт, для надання коментарів, пропозицій та пояснень із зазначенням строку для надання таких коментарів, пропозицій та пояснень або повернути докази вчинення порушення структурному підрозділу Комісії, який надав такі докази, у разі, якщо надані докази не є достатніми для складання проекту акту про правопорушення.

Уповноважений на супроводження, отримавши матеріали інспекції, направлені в порядку, передбаченому частиною 24 статті 39 цього Закону, зобов’язаний здійснити підготовку проекту акту про правопорушення та надіслати його особі, щодо якої планується скласти такий акт, для надання коментарів, пропозицій та пояснень із зазначенням строку для надання таких коментарів, пропозицій та пояснень або повернути такі матеріали уповноваженому Комісії на проведення інспекції, який передав матеріали інспекції, якщо надані матеріали не є достатніми для складання проекту акту про правопорушення.

Уповноважений на супроводження, отримавши матеріали інспекції, направлені в порядку, передбаченому пунктом 3 частини 23 статті 39 цього Закону, зобов’язаний здійснити підготовку проекту акту про правопорушення та надіслати його особі, щодо якої планується скласти такий акт, для надання коментарів, пропозицій та пояснень із зазначенням строку для надання таких коментарів, пропозицій та пояснень.

Уповноважений на супроводження, отримавши постанову про завершення розслідування та передачу матеріалів розслідування уповноваженому на супроводження, зобов’язаний здійснити підготовку проекту акту про правопорушення та надіслати його особі, щодо якої планується скласти такий акт, для надання коментарів, пропозицій та пояснень із зазначенням строку для надання таких коментарів, пропозицій та пояснень.

Випадки, у яких разом з проектом акту про правопорушення особі направляється проект угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення встановлюються Комісією. Особа, щодо якої планується скласти акт про правопорушення, може відмовитися від пропозиції укладення угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення або надати пропозиції щодо корегування тексту такої угоди.

3.         Акт (проект акту) про вчинення правопорушення має містити:

1)        ідентифікаційні дані особи, щодо якої складено такий акт;

2)        посилання на законодавство (статті, частини, пункти), порушенні вимог якого зафіксовано у діях особи щодо якої складено акт; 

3)        узагальнені доводи уповноваженого на супроводження щодо предмету справи про порушення законодавства;

4)        обставини, що підтверджують доводи уповноваженого на супроводження, з посиланням на відповідні докази;

5)        пропоновані заходи впливу, які уповноважений на супроводження вважає за необхідне вжити за наслідками проведення розгляду справ. У разі, якщо уповноважений на супроводження вважає за необхідне застосовувати до особи фінансові санкції (штрафи) зазначається конкретний розмір такої санкції в межах передбачених статтею 59 цього Закону;

6)        підпис уповноваженого на супроводження.

Інші вимоги до змісту та форма проекту акту про правопорушення встановлюються Комісією.

4.         У разі отримання від особи, щодо якої складено акт про правопорушення, коментарів, пропозицій (в тому числі пропозицій укласти угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення або пропозицій щодо корегування тексту такої угоди) та пояснень, уповноважений на супроводження протягом розумного строку але не пізніше місяця з дня отримання здійснює розгляд таких коментарів, пропозицій та пояснень. За результатами такого розгляду, а у разі відсутності зазначених коментарів, пропозицій та пояснень – невідкладно після завершення строку на надання зазначених коментарів, пропозицій та пояснень уповноважений на супроводження:

1)        у разі необхідності – вживає передбачених порядком розгляду додаткових дій з метою організації перевірки інформації, отриманої від особи, щодо якої складено акт про правопорушення, організації розслідування, повторного розслідування (якщо можливість його проведення прямо передбачена порядком розгляду);

2)        у разі необхідності – вносить зміни до тексту проекту акту про правопорушення та/або до тексту угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення за наслідками чого у разі необхідності направляє текст такого проекту та/або такої угоди особі, щодо якої складено акт про правопорушення, для надання коментарів, пропозицій та пояснень  із зазначенням строку для надання таких коментарів, пропозицій та пояснень;

3)        у разі досягнення згоди щодо тексту проекту угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення – подає до Колегії уповноважених на розгляд справ угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення. У такому разі вжиття подальших заходів щодо направлення акту про правопорушення на розгляд Колегії уповноважених на розгляд справ зупиняється; 

4)        у разі відсутності пропозицій укласти угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення або недосягнення згоди щодо її тексту – направляє до Колегії уповноважених на розгляд справ акт про правопорушення  разом з матеріалами, на підставі яких здійснювалася підготовка такого акту, та з коментарями, пропозиціями та поясненнями особи, якій пред’являється обвинувачення (у разі їх наявності).

5.         Уповноважений на супроводження має право:

1)        з метою організації перевірки інформації, отриманої від особи, щодо якої планується скласти акт про правопорушення, вимагати надання будь-якої інформації (незалежно від способу її збереження або відображення);

2)        ініціювати укладення, укладати та подавати на затвердження до Колегії уповноважених на розгляд справ угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення;

3)        ініціювати розслідування, повторне розслідування (якщо можливість його проведення прямо передбачена порядком розгляду);

4)        направляти особі, щодо якої планується скласти акт про правопорушення (складено акт про правопорушення) вимогу про вжиття заходів;

5)        заявляти клопотання у ході проведення розгляду справи;

6)        здійснювати інші права, передбачені законом.

6.         Особа, щодо якої планується скласти акт про правопорушення (складено акт про правопорушення) має право:

1)        отримувати правову допомогу;

2)        отримувати копії постанов, що виносяться уповноваженим на супроводження або уповноваженим на розгляд (уповноваженими на розгляд);

3)        ознайомлюватися з матеріалами справи, виготовляти з них копії (крім документів, що містять інформацію з обмеженим доступом);

4)        надавати коментарі, пропозиції та пояснення у відповідь на отримані від уповноваженого на супроводження пропозиції або документи. Такі коментарі, пропозиції та пояснення підлягають обов’язковому долученню до матеріалів справи;

5)        давати коментарі, пропозиції та пояснення, заявляти клопотання у ході проведення розгляду справи;

6)        ініціювати укладення, укладати угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення;

7)        оскаржити в судовому порядку винесену щодо неї постанову уповноваженого на супроводження або уповноваженого на розгляд справ (уповноважених на розгляд справ);

8)        здійснювати інші права, передбачені законом. 

Стаття 42.      Розгляд справ про притягнення до відповідальності за вчинення порушення законодавства

1.         Метою розгляду справ про притягнення до відповідальності за вчинення порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства та/або законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг є:

1)        захист осіб, які не вчиняли порушень такого законодавства, від притягнення до відповідальності та від необґрунтованого процесуального примусу; 

2)        притягнення до відповідальності кожної особи, яка вчинила порушення такого законодавства;

3)        застосування належних правових процедур врегулювання наслідків вчинення порушень такого законодавства.

2.         Комісія за результатом здійснення нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках або за результатом проведення інспекції чи розслідування має право притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті. Порядок розгляду справ про порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг (далі – порядок розгляду) встановлюється Комісією.

3.         Керівник Колегії уповноважених на розгляд справ протягом одного робочого дня з дати отримання акту про правопорушення разом з доданими до нього матеріалами, на підставі яких здійснювалася підготовка такого акту, та з коментарями, пропозиціями та поясненнями особи, щодо якої складено акт (у разі наявності), або отримання угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення визначає уповноваженого на розгляд справ (уповноважених на розгляд справ), який (які) здійснюватиме (здійснюватимуть) розгляд справ про порушення законодавства або розгляд справ про затвердження такої угоди.

4.         Уповноважений на розгляд справ має право:

1)        розглядати питання щодо притягнення особи, винної у порушенні законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства та/або законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, до відповідальності, передбаченої цим Законом;

2)        вимагати надання будь-якої інформації (незалежно від способу її збереження або відображення), необхідної для здійснення розгляду справи;

3)        залучати для розгляду справи про правопорушення експерта, перекладача, свідків;

4)        проводити, в тому числі з використанням відео-, аудіозв’язку, опитування фізичних осіб;

У разі прийняття процесуального рішення про проведення такого опитування уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) зобов’язаний (зобов’язані) не пізніше, ніж за три дні до дня опитування, повідомити осіб, щодо яких проводитиметься опитування (в тому числі свідків), про його проведення. Повідомлення про проведення опитування може містити вимогу до особи з’явитися для проведення опитування до приміщення Комісії. За згодою особи її опитування може бути проведено до дати, зазначеної у повідомленні про проведення опитування.

До початку проведення опитування уповноважений на розгляд справ приводить особу щодо якої проводиться опитування до такої присяги «Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи». Результати опитування протоколюються;

5)        виносити інші процесуальні постанови у ході розгляду справ;

6)        направляти особі, щодо якої складено акт про правопорушення, вимогу про вжиття заходів у ході розгляду справ;

7)        затверджувати угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення;

8)        застосовувати заходи впливу контрольного характеру;

9)        видавати розпорядження про усунення правопорушення;

10)      здійснювати інші права, передбачені законом.

5.         Уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) виносить (виносять) постанову про відкриття провадження у справі щодо порушення законодавства та призначення дати розгляду або постанову про відкриття провадження у справі щодо затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення та призначення дати розгляду такої угоди.

6.         Розгляд справи про притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті, здійснюється у присутності особи, яка притягається до відповідальності, та/або у присутності її представника. 

У разі, якщо особа, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті, та яка була належним чином повідомлення про місце, дату та час розгляду справи, або її представник, який належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, без поважних причин не з’явилися на розгляд справи, розгляд справи може бути здійснений уповноваженими на розгляд справи про правопорушення за відсутності такої особи та її представника. У такому разі, уповноважені на розгляд справи щодо правопорушення повинні мати докази, які підтверджують факт отримання особою, яка притягається до відповідальності, та її уповноваженим представником повідомлення про місце, дату та час розгляду справи.

7.         Під час проведення розгляду справи щодо порушення законодавства уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) повинен (повинні) надати можливість особі яка притягається до відповідальності за порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті, надати свої коментарі та пояснення щодо акту про правопорушення або надати пропозицію укласти угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення.  Пропозиція укласти угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення розглядається уповноваженим на супроводження у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

8.         Під час проведення розгляду справи уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) зобов’язаний (зобов’язані) всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини можливого вчинення порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг. Встановлення факту вчинення зазначеного порушення законодавства не може відбуватися на підставі доказів, отриманих незаконним шляхом.

Усі сумніви щодо доведеності вчинення особою порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг тлумачаться на користь такої особи.

9.         У разі якщо під час проведення розгляду справи щодо порушення законодавства уповноважений на супроводження та особа, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті, уклали угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення, уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) виносить (виносять) постанову про зупинення провадження у справі щодо порушення законодавства та постанову про відкриття провадження у справі щодо затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення та призначення дати розгляду такої угоди. 

При вирішенні питання щодо заходів впливу контрольного характеру, які підлягають застосуванню за наслідками встановлення вчинення порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) бере (беруть) до уваги обставини, які обтяжують чи пом’якшують відповідальність, передбачені цим Законом.

10.       Особа, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті, а також інші особи, пов’язані з проведенням розгляду справи,  зобов’язані не перешкоджати у проведенні розгляду справи, в тому числі шляхом: 

1)        ненадання інформації;

2)        надання інформації не в повному обсязі;

3)        надання недостовірної інформації;

4)        надання інформації у формі або у спосіб, що унеможливлює або ускладнює її використання;

5)        знищення документів, інформації, в тому числі, що міститься в інформаційних системах (базах даних), інших матеріалів, що можуть бути доказами; 

6)        неприбуття без поважних причин для проведення опитування або не повідомлення про причини неприбуття. 

11.       У провадженнях у справах щодо порушення законодавства уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ) виносяться  постанови:

1)        про зупинення провадження у справі щодо порушення законодавства (в тому числі про зупинення провадження у справі щодо порушення законодавства на час розгляду угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення);

2)        про відновлення провадження у справі щодо порушення законодавства;

3)        про закриття провадження у справі щодо порушення законодавства;

4)        про встановлення факту порушення законодавства;

5)        про застосування заходів впливу контрольного характеру;

6)        інші постави, визначенні законодавством.

12.       Постанова про зупинення провадження у справі щодо порушення законодавства виноситься у разі: 

1)        якщо уповноважений на супроводження та особа, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті, уклали угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення після винесення постанови про відкриття провадження у справі щодо порушення законодавства;

2)        настання інших обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи. 

Зупинення провадження у справі не зупиняє перебіг строку притягнення особи до відповідальності.

Провадження у справі щодо порушення законодавства зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 1 цієї частини, на період до розгляду угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення, але не більше ніж на три місяці.

Провадження у справі щодо порушення законодавства зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 2 цієї частини, на період існування обставин, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

13.       Постанова про відновлення провадження у справі щодо порушення законодавства виноситься у разі:

1)        винесення постанови про відмову у  затвердженні угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення 

2)        зникненні обставин, що перешкоджали розгляду справи.

14.       Постанова про закриття провадження у справі щодо порушення законодавства виноситься у випадку встановлення за наслідками розгляду справи відсутності складу порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг або у випадку затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення, у разі якщо пропозиція укласти таку угоду була надана після відкриття провадження у справі щодо порушення законодавства.

15.       Постанова про встановлення факту порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті, виноситься у випадку встановлення складу порушення такого законодавства та за умови, що особа підлягає звільненню від відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до відповідальності. Особа звільняється від відповідальності за порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг якщо з дня вчинення нею зазначеного порушення законодавства (а у разі триваючого правопорушення – з дня, коли вчинення порушення законодавства припинилося) минуло п’ять років.

16.       Постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру виноситься у випадку встановлення складу порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

17.       Постанови, передбачені частиною 11 цієї статті, надсилаються особі щодо якої така постанова винесена, протягом 5 робочих днів з дати винесення.

18.       У провадженнях у справах щодо затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ) виносяться постанови:

1)        про затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення; 

2)        про відмову в затвердженні угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення. 

Відмова в затвердженні угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення має наслідком закриття провадження у справі щодо затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення. 

У разі якщо угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення у затвердженні якої було відмовлено була укладена після винесення постанови про відкриття провадження у справі щодо порушення законодавства та призначення дати розгляду справи, винесення постанови про відмову  в затвердженні угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення є підставою для винесення уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ) постанови про відновлення провадження у справі про порушення законодавства. 

У разі якщо угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення у затвердженні якої було відмовлено була укладена до винесення постанови про відкриття провадження у справі щодо порушення законодавства та призначення дати розгляду справи, винесення постанови про відмову  в затвердженні угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення є підставою для вчинення уповноваженим на супроводження дій в порядку, передбаченому статтею 41 цього Закону.

19.       Постанова про закриття провадження у справі щодо порушення законодавства має містити:

1)        ідентифікаційні дані особи, відносно якої відкрито провадження у справі щодо порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті;

2)        відповідні норми законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у порушенні яких щодо особи було складено акт про правопорушення, та порушення яких уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) не вважає (не вважають) доведеним за наслідками здійснення розгляду із зазначенням мотивів неврахування доказів, що містяться у матеріалах справи, або вказівку на затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення;

3)        рішення щодо речових доказів;

4)        строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження;

5)        порядок отримання копій постанови; 

6)        інші відомості, визначені порядком розгляду.

20.       Постанова про встановлення факту порушення законодавства має містити:

1)        ідентифікаційні дані особи, відносно якої відкрито провадження у справі щодо порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті;

2)        відповідні норми законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, порушення яких визнано доведеним за наслідками здійснення розгляду із зазначенням доказів на підтвердження вчинення такого порушення (таких порушень), а також мотивів неврахування окремих доказів;

3)        заходи впливу контрольного характеру, призначені за кожне з порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, що визнані уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ) доведеними із зазначенням обставин, що обтяжують чи пом’якшують відповідальність;

4)        підстави звільнення особи від відповідальності за порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

5)        рішення щодо речових доказів;

6)        строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження;

7)        порядок отримання копій постанови;

8)        інші відомості, визначені порядком розгляду.

21.       Постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру має містити:

1)        ідентифікаційні дані особи, відносно якої відкрито провадження у справі щодо порушення законодавства, передбаченого частиною першою цієї статті;

2)        відповідні норми законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, порушення яких визнано доведеним за наслідками здійснення розгляду із зазначенням доказів на підтвердження вчинення такого порушення (таких порушень), а також мотивів неврахування окремих доказів;

3)        заходи впливу контрольного характеру, призначені за кожне з порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, що визнані уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ) доведеними із зазначенням обставин, що обтяжують чи пом’якшують відповідальність;

4)        рішення про винагороду інформатору;

5)        рішення щодо речових доказів;

6)        строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження;

7)        порядок отримання копій постанови;

8)        інші відомості, визначені порядком розгляду.

22.       Постанова про затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення має містити:

1)        ідентифікаційні дані особи з якою уповноваженим на супроводження укладено угоду про врегулювання наслідків правопорушення;

2)        відповідні норми законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, порушення яких особа визнає;

3)        відомості про укладену угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення: її реквізити, зміст та передбачені нею заходи контрольного характеру;

4)        постанова про затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення із зазначенням мотивів, з яких уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) виходить (виходять) при вирішенні питання про відповідність угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення вимогам цього Закону.

Угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення, підписана  особою, щодо якої складено акт про правопорушення, та уповноваженим на супроводження, є невід’ємною частиною постанови про затвердження угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення.

23.       Постанова про відмову в затвердженні угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення має містити:

1)        ідентифікаційні дані особи з якою уповноваженим на супроводження укладено угоду про врегулювання наслідків правопорушення;

2)        відповідні норми законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, порушення яких особа визнає;

3)        відомості про укладену угоду про врегулювання наслідків вчинення правопорушення: її реквізити, зміст та передбачені нею заходи контрольного характеру;

4)        постанова про відмову в затвердженні угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення із зазначенням мотивів, з яких уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) виходить (виходять) при вирішенні питання про невідповідність угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення вимогам цього Закону.

24.       Вимоги до форми та інші вимоги до змісту постанов, передбачених цією статтею, встановлюються Комісією. 

25.       Обставинами, які обтяжують чи пом’якшують відповідальність за порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, зокрема є: 

1)        характер і тривалість порушення;

2)        фінансовий стан порушника;

3)        вигоду (отриманий прибуток або збитки, яких вдалося уникнути), одержану поршником внаслідок вчинення зазначеного порушення, якщо сума такої вигоди може бути визначена;

4)        збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена;

5)        вчинені порушення протягом останніх десяти років;

6)        ступінь відповідальності порушника;

7)        співпрацю порушника з Комісією;

8)        заходи, вжиті порушником з метою запобігання його повторному вчиненню;

9)        наслідки вчинення порушення для роботи фінансової системи та системи організованих товарних ринків, зокрема виникнення системних ризиків внаслідок вчиненого такого порушення.

У випадку, якщо порушниками законодавства є фінансові установи, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, або їх посадові особи, уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) також повинен (повинні) брати до уваги інформацію отриману від Національного банку України щодо діяльності зазначених суб’єктів, зокрема щодо ділової репутації.

26.       Постанова, винесена уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ), набирає чинності з робочого дня, наступного за днем винесення такої постанови. 

27.       Постанова, винесена уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ), може бути оскаржена виключно до суду у порядку, встановленому законом.

28.       У разі якщо винесена уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ) постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру, яка передбачає застосування до особи заходу контрольного характеру у вигляді накладення штрафу, протягом місяця з дня набрання нею чинності не була самостійно виконана особою, щодо якої застосовано такий захід контрольного характеру, або не була оскаржена у судовому порядку, така постанова набуває статусу виконавчого документа, підлягає оформленню Комісією відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законодавством.

У разі якщо зазначена постанова протягом місяця з дня набрання нею чинності була оскаржена у судовому порядку та адміністративним судом було відкрито провадження у справі про визнання зазначеної постанови протиправною та скасування, така постанова набуває статусу виконавчого документа з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням щодо такої постанови з урахуванням строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

29.       Про застосування до фінансових установ, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, або їх посадових осіб заходів впливу контрольного характеру, які передбачають накладення штрафу, Комісія інформує Національний банк України протягом трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ). 

30.       Кошти від сплати штрафів за порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг зараховуються до загального фонду Державного бюджету України.

31.       У разі якщо станом на дату винесення постанови про встановлення факту порушення законодавства або постанови про застосування заходів впливу контрольного характеру порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг триває, уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) видає (видають) розпорядження про усунення правопорушення у якому зазначає (зазначають):

1)        заходи, яких особи зобов’язані вжити з метою припинення правопорушення;

2)        строк вжиття заходів, передбачених пунктом 1 цієї частини;

3)        порядок звітування про вжиті заходи;

4)        наслідки невжиття заходів, передбачених розпорядженням. 

Стаття 43.      Угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення 

1.         Угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення це договір між Комісією та особою, відносно якої складено акт про правопорушення, яка укладається в письмовій формі та у порядку, встановленому Комісією, за яким така особа зобов’язується виконати умови, передбачені частиною третьою цієї статті, а Комісія зобов’язується припинити притягнення такої особи до відповідальності.

Угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення від імені Комісії укладається уповноваженим на супроводження. Угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення підлягає затвердженню уповноваженим на розгляд справ та набуває чинності після такого затвердження. 

2.         Угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення може бути укладена до винесення уповноваженим на розгляд справ (уповноваженими на розгляд справ) постанови, передбаченої пунктами 3 – 5 частини 11 статті 42 цього Закону. 

3.         Уповноважений на супроводження при вирішенні питання про укладення угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення зобов’язаний враховувати такі обставини: 

1)        ступінь тяжкості і тривалість порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

2)        ступінь та характер сприяння особи, щодо якої складено акт про правопорушення;

3)        наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого розгляду справи, викритті та припиненні більшої кількості порушень законодавства, передбаченого частиною першою статті 41 цього Закону. 

4.         Обов’язковими умовами угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення є:

1)        визнання особою, щодо якої складено акт про правопорушення, своєї винуватості;

2)        зменшення, зазначеного уповноваженим на супроводження у акті про правопорушення, розміру фінансової санкції (штрафу), передбаченої за таке порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг або не застосування додаткового заходу впливу контрольного характеру;

3)        добровільна сплата особою, щодо якої складено акт про правопорушення, застосованої до неї фінансової санкції (штрафу) відповідно до строків, погоджених сторонами угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення, а також вжиття заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, запобігання (припинення) здійсненню забороненої діяльності, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи внутрішнього контролю тощо. 

Угода про врегулювання наслідків вчинення правопорушення може містити інші умови, зокрема відшкодування особою, щодо якої складено акт про правопорушення, збитків, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення законодавства, передбаченого частиною першою статті 41 цього Закону. 

5.         У разі порушення особою, яка є стороною угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення, умов угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення або оскарження в судовому порядку постанови про затвердження такої угоди, така угода вважається розірваною. У такому випадку до особи, яка є стороною угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення, відповідно до порядку розгляду застосовується подвійний максимальний розмір фінансової санкції (штрафу), встановлений уповноваженим на супроводження  в акті про правопорушення.

6.         Комісія у встановленому нею порядку оприлюднює інформацію про укладені угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення на своєму офіційному веб-сайті.

7.         Уповноважений на розгляд справ (уповноважені на розгляд справ) відмовляє (відмовляють) в затвердженні угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення, якщо:

1)        умови угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення  суперечать вимогам закону, в тому числі допущена неправильна кваліфікація порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

2)        умови угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення  не відповідають інтересам суспільства;

3)        умови угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення  порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4)        існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення  не було добровільним;

5)        очевидна неможливість виконання стороною угоди про врегулювання наслідків вчинення правопорушення взятих на себе за угодою зобов’язань;

6)        відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Стаття 44.      Призначення Комісією тимчасового керівника професійного учасника ринків капіталу, професійного учасника організованого товарного ринку, особи, яка провадить діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками 

1.         За умови настання негативних наслідків для клієнтів осіб, зазначених у цій частині, та/або інвесторів Комісія має право винести постанову про призначення тимчасового керівника:

1)        професійного учасника ринків капіталу (крім банку);

2)        професійного учасника організованих товарних ринків; 

3)        особи, яка провадить діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками (крім пов’язаного агента).  

2.         Негативні наслідки, зазначені у частині першій цієї статті, можуть бути спричинені:

1)        наявністю фінансової нестабільності відповідно до критеріїв, визначених Комісією;

2)        наявністю публічного корпоративного конфлікту у осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

3)        арештом або набранням законної сили обвинувальним вироком щодо керівника особи, зазначеної у частині першій цієї статті, що робить неможливим виконання таким керівником своїх посадових обов’язків; 

4)        порушенням особою, зазначеною у частині першій цієї статті, вимог законодавства щодо провадження такою особою її діяльності;

5)        порушенням вимог законодавства, передбачених для припинення провадження діяльності особою, зазначеною у частині першій цієї статті. 

3.         Комісія має право винести постанову про призначення тимчасового керівника також у разі подання органом управління особи, зазначеної у частині першій цієї статті, та/або саморегулівною організацією, членом якої є така особа, клопотання про призначення тимчасового керівника.

4.         Тимчасовий керівник, в залежності від підстав його призначення, повинен виконувати наступні завдання:

1)        у випадках, визначених у пунктах 1)–3) частини другої цієї статті, забезпечувати виконання чинних зобов’язань осіб, зазначених у частині першій цієї статті, перед клієнтами та інвесторами з метою недопущення порушення прав клієнтів та інвесторів без можливості взяття нових зобов’язань;

2)        у випадку, визначеному у пункті 4) частини другої цієї статті, здійснювати заходи, з метою усунення порушень, які призвели до призначення тимчасового керівника;

3)        у випадках, визначених у пункті 5) частини другої цієї статті, забезпечувати припинення провадження особою, зазначеною у частині першій цієї статті, діяльності відповідно до вимог, визначених законодавством;

4)        у випадках, визначених частиною третьою цієї статті, забезпечувати виконання завдань, визначених у відповідному клопотанні про призначення тимчасового керівника. 

5.         Тимчасовий керівник може бути призначений на строк до 12 місяців. Зазначений строк може бути продовжений виключно у разі якщо умови за яких тимчасового керівника було призначено зберігаються.

Порядок призначення тимчасового керівника, умови та порядок його діяльності, встановлюється Комісією.

6.         Інформація про призначення тимчасового керівника розміщується у день його призначення на офіційному веб-сайті Комісії.

Стаття 45.      Тимчасовий керівник професійного учасника ринків капіталу, професійного учасника організованого товарного ринку, особи, яка провадить діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками 

1.         Тимчасовим керівником може бути:

1)        незалежний експерт (за договором);

2)        особа, запропонована саморегулівною організацією, членом якої є особа, зазначена у частині першій статті 43 цього Закону, за умови відповідності пропонованої особи вимогам, встановленим Комісією.

Тимчасовим керівником може бути лише особа, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, вищу економічну чи юридичну освіту та досвід роботи, необхідний для виконання функцій тимчасового керівника, відповідно до вимог, установлених Комісією.

2.         Комісія має право у будь-який момент усунути тимчасового керівника від виконання обов’язків, зокрема,  у разі невідповідності його діяльності встановленим Комісією вимогам.

3.         У разі призначення тимчасового керівника між ним та Комісією укладається договір, типова форма якого затверджується Комісією.

Оплата праці тимчасового керівника, а також спеціалістів, залучених тимчасовим керівником для забезпечення здійснення своїх повноважень, проводиться згідно з укладеними з ними договорами за рахунок коштів особи, зазначеної у частині першій статті 43 цього Закону.

Відносини, пов’язані з виконанням функцій тимчасового керівника, не підпадають під дію законодавства про працю та здійснюються на підставі договору, укладеного між тимчасовим керівником та Комісією, в тому числі, й щодо оплати праці тимчасового керівника.

4.         Тимчасовим керівником не може бути особа, яка є кредитором, пов’язаною особою або акціонером (учасником) особи, зазначеної у частині першій статті 43 цього Закону. 

5.         Тимчасовий керівник не має права:

1)        приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, подарунки та інші цінності від осіб, заінтересованих у вчиненні будь-яких дій, пов’язаних з призначенням тимчасового керівника;

2)        використовувати або дозволяти використовувати майно, яке тимчасовий керівник має право контролювати, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

3)        розголошувати інформацію про діяльність особи, зазначеної у частині першій статті 43 цього Закону, якщо це не пов’язано з виконанням завдань тимчасового керівника.

6.         Невиконання або неналежне виконання тимчасовим керівником своїх завдань, що завдало збитків особі, зазначеній у частині першій  статті 43 цього Закону або іншим учасникам ринків капіталів та організованих товарних ринків, є підставою для припинення виконання ним обов’язків та відшкодування за його рахунок у повному обсязі завданих збитків. Відшкодування збитків здійснюється за рішенням суду. 

7.         З дати винесення Комісією постанови про призначення тимчасового керівника повноваження органів управління (крім загальних зборів акціонерів (учасників) особи, зазначеної у частині першій статті 43 цього Закону, переходять тимчасовому керівнику.

З дати винесення Комісією постанови про припинення повноважень тимчасового керівника поновлюються повноваження органів управління особи, зазначеної у частині першій статті 43  цього Закону.

Вчинені, після призначення тимчасового керівника правочини від імені або в інтересах особи, зазначеної у частині першій статті 43 цього Закону, є нікчемними.

8.         Тимчасовий керівник припиняє свою діяльність з дня винесення Комісією постанови про припинення повноважень тимчасового керівника.

9.         Тимчасовий керівник звітує про свою діяльність у порядку, встановленому Комісією. 

10. Збитки, заподіяні тимчасовим керівником, призначеним Комісією, особі, зазначеній в частині першій статті 43 цього Закону, відшкодовуються Комісією такій особі в повному обсязі.

Стаття 46.      Оприлюднення інформації в рамках здійснення правозастосування

1.         Комісія у встановленому нею порядку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок та завершення інспекції.

Уповноважені на проведення інспекції можуть розголошувати інформацію, передбачену частиною двадцять шостою статті 39 цього Закону, за умови отримання згоди безпосереднього керівника на таке розголошення. 

Узагальнені результати інспекцій, зокрема знеособлену інформацію щодо недоліків у діяльності учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, виявлених у ході інспекцій, та узагальнені рекомендації щодо усунення таких недоліків Комісія розміщує на своєму офіційному веб-сайті.

2.         Комісія у встановленому нею порядку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про початок та завершення розслідування.

Постанови, які виносяться під час проведення розслідування, не підлягають оприлюдненню.

Будь-яка особа (в тому числі уповноважений на проведення розслідування) може розголошувати відомості розслідування, в тому числі шляхом надання коментарів, лише з письмового дозволу уповноваженого на проведення розслідування і в тому обсязі, в якому він визнає таке розголошення можливим. Уповноважений на проведення розслідування надає такий дозвіл на розголошення за погодженням з безпосереднім керівником. 

Уповноважений на проведення розслідування попереджає осіб, яким стали відомі відомості розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей розслідування тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

3.         Комісія у встановленому нею порядку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про застосування заходів впливу.

Зазначена у цій частині інформація оприлюднюється відразу після інформування особи, щодо якої винесено відповідну постанову та розпорядження про усунення правопорушення (у разі його видачі).

Інформація, що оприлюднюється повинна містити зокрема дані про вид та ступінь тяжкості вчинених порушень, а також ідентифікувати особу (осіб) щодо якої застосовано відповідні заходи впливу. 

4.         Комісія у встановленому нею порядку має право здійснювати на своєму офіційному веб-сайті офіційні повідомлення, пов’язані із здійсненням нею правозастосуванням. 

Стаття 47.      Управління системними ризиками

1.         Комісія здійснює та сприяє здійсненню Національним банком України та іншими органами державної влади нагляду, спрямованого на виявлення та управління системними ризиками (макропруденційного нагляду за фінансовою системою), а також здійснює макропруденційний нагляд за системою організованих товарних ринків з метою запобігання або пом’якшення наслідків реалізації системних ризиків для фінансової стабільності та стабільності функціонування системи організованої торгівлі продукцією. Метою зазначеного нагляду є сприяння безперебійному функціонуванню економіки і тим самим забезпечення стійкого внеску фінансового сектора в економічне зростання.

2.         З метою управління системними ризиками Комісія: 

1)        встановлює перелік інформації, необхідної для досягнення цілей, передбачених частиною другою цієї статті, та/або отримує та аналізує інформацію, що може свідчити про наявність системних ризиків, зокрема інформацію щодо:

а)         суб’єктів господарювання; 

б)        продуктів, що пропонуються клієнтам;

в)        організованих ринків;

г)         осіб, що здійснюють діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками;

ґ) діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках; 

2)        виявляє системні ризики та встановлює пріоритетність реагування на них; 

3)        залучає учасників ринку капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків до процесу виявлення або забезпечення пом’якшення наслідків реалізації системних ризиків шляхом проведення опитувань (в тому числі індивідуальних), консультацій, круглих столів;

4)        виносить застереження, коли виявлені системні ризики виявляються істотними та, де це доцільно, оприлюднює ці застереження; 

5)        встановлює обмеження та/або заборону на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, проведення операцій на ринках капіталу та організованих товарних ринках (зокрема щодо проведення маркетингу на ринках капіталу, вчинення та/або виконання деривативних контрактів та інших правочинів щодо фінансових інструментів чи сукупностей фінансових інструментів), надання адміністративних послуг Комісією;

6)        видає рекомендації щодо заходів, спрямованих на пом’якшення наслідків реалізації виявлених ризиків та, де це доцільно, оприлюднює ці рекомендації; 

7)        здійснює моніторинг наслідків застережень та виконання рекомендацій, передбачених пунктами 4) – 6) цієї частини; 

8)        співпрацює з Національним банком України та іншими органами державної влади у питаннях виявлення, вимірювання та пом’якшення наслідків реалізації системних ризиків; 

9)        координує свої дії з міжнародними фінансовими організаціями, а також з відповідними регуляторами ринків капіталу та організованих товарних ринків інших держав з питань, пов’язаних з макропруденційним наглядом;

10)      забезпечує прийняття нормативно-правових актів, концепцій та стратегій, спрямованих на виявлення, врегулювання та пом’якшення наслідків реалізації системних ризиків; 

11)      встановлює порядок виявлення, здійснення моніторингу, вжиття заходів щодо належного управління системними ризиками, пов’язаними з ринками капіталу та організованими товарними ринками, та щодо пом’якшення наслідків їх реалізації, а також сприяння цим процесам стосовно інших ринків фінансових послуг;

12)      виконує інші передбачені законодавством дії, пов’язані із здійсненням макропруденційного нагляду.

3.         В процесі виявлення системних ризиків та/або встановлення пріоритетності реагування на них Комісія може взаємодіяти та здійснювати обмін інформацією з Національним банком України, забезпечуючи при цьому захист та конфіденційність отриманої інформації з урахуванням вимог законів та міжнародних договорів України. Зазначена взаємодія може передбачати розробку спільних заходів, спрямованих на належне управління системними ризиками або пом’якшення наслідків їх реалізації.

Виявлення Комісією системних ризиків може відбуватися на підставі аналізу статистичної інформації, отриманої від органів статистики у порядку, встановленому законом.

Розділ VII.     ВИКРИТТЯ ПОРУШЕНЬ НА РИНКАХ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ

Стаття 48.      Сфера застосування законодавства про інформаторів 

1.         Положення цього розділу застосовуються до випадків повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг (далі – повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства), здійснені, зокрема при здійсненні повідомлення такими особами:

1)        фізичною особою, яка працює або працювала за трудовим договором (контрактом);

2)        фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах цієї підприємницької чи незалежної професійної діяльності;

3)        учасниками (акціонерами);

4)        особою, яка здійснює або здійснювала управлінські функції;

5)        особою, яка проходить або проходила стажування (набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань);

6)        особою, яка надає або надавала послуги, виконує або виконувала роботи (в тому числі за договором підряду) для осіб, щодо яких здійснює повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

7)        особою, яка перебуває у процесі працевлаштування, якщо повідомлена інформацію здобута у процесі працевлаштування чи переговорів, що йому передували.

Особи, зазначені у цій частині статті, є інформаторами.

2.         Положення цього розділу щодо захисту застосовуються до інформаторів у разі виконання усіх з таких умов:

1)        у інформатора існують обґрунтовані підстави вважати, що інформація, зазначена у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства відповідала дійсності на момент подачі такого повідомлення;

2)        здійснення повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства відбулося за однією з таких процедур: 

а)         внутрішнього повідомлення – за якої інформатор повідомляє про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства уповноважених осіб (уповноважені підрозділи) учасника ринків капіталу та/або учасника товарних спот-ринків, якого стосується повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

б)        повідомлення Комісії – за якої інформатор повідомляє про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства відокремлений структурний підрозділ Комісії, який забезпечує отримання Комісією повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та вжиття заходів реагування на них;

в)        оприлюднення – за якої інформатор повідомляє про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства засоби масової інформації.

3.         Положення цього розділу щодо захисту застосовуються до інформаторів, які здійснили повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства правоохоронним органам, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, регуляторам ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави, за умови, що таке повідомлення було передано зазначеними органами або регуляторами Комісії.

Правоохоронні органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які отримали повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів, надсилають копію такого повідомлення Комісії. Така інформація є відомостями, що становлять службову інформацію. При цьому такі особи зобов’язані обмежити доступ до такої інформації осіб, які не уповноважені на розгляд зазначених повідомлень.

У разі виконання вимог пунктів 1)-2) частини другої цієї статті, положення цього розділу щодо захисту застосовуються до інформаторів незалежно від того, було здійснено повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства анонімно, чи інформатор ідентифікував себе, в тому числі до інформаторів, які здійснили повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства анонімно, та особи яких стали відомі, внаслідок чого вони зазнали безпідставних порушень їх законних інтересів.

4.         Положення цього розділу щодо захисту застосовуються також до:

1)        осіб, які у зв’язку із пов’язаністю з інформатором відносинами, передбаченими часиною першою цієї статті, конфіденційно надавали допомогу інформатору у здійснення повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

2)        колег або родичів інформатора, якщо здійснення інформатором зазначеного повідомлення може призвести до безпідставних порушень її законних інтересів;

3)        юридичних осіб, учасником (акціонером) або найманим працівником яких є інформатор.

5.         Звуження змісту та обсягу прав, передбачених цим розділом, в тому числі у зв’язку із вчиненням особами будь-яких правочинів, не допускається.

Стаття 49.      Внутрішнє повідомлення

1.         Особи, яким відомо про обставини, що становлять, або можуть призвести до порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, повідомляють про такі обставини за процедурою внутрішнього повідомлення, якщо таке повідомлення дозволить уникнути або усунути зазначене порушення, за умови відсутності у таких осіб обґрунтованих підстав вважати, що вони зазнають безпідставних порушень їх законних інтересів внаслідок здійснення повідомлення.

Учасники ринків капіталу та/або учасники товарних спот-ринків зобов’язані інформувати осіб, зазначених у частині першій та четвертій статті 47 цього Закону, про:

1)        наявність каналів зв’язку, призначених для організації отримання повідомлень про фактичні або потенційні порушення (у разі якщо наявність таких каналів зв’язку вимагається цим Законом);

2)        порядок їх використання для здійснення повідомлення або проведення консультацій;

3)        порядок вжиття заходів реагування.

2.         Учасники ринків капіталу та учасники товарних спот-ринків (далі – суб’єкти, що отримують повідомлення), зобов’язані відповідно до вимог, встановлених Комісією, забезпечити створення та функціонування каналів зв’язку, які можуть бути використані особами, зазначеними у частині першій та четвертій статті 47 цього Закону, для здійснення повідомлень про фактичні або потенційні порушення законодавства.

Вимоги абзацу першого цієї частини не застосовуються до органів місцевого самоврядування та юридичних осіб приватного права (крім адміністраторів, професійних учасників ринків капіталу, осіб, які провадять діяльність, пов’язану з ринками капіталу та організованими товарними ринками, об’єднань професійних учасників ринків капіталу, а також юридичних осіб, які провадять діяльність, зазначену в частині шістнадцятій статті 44 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки») за умови, що середня кількість працівників таких органів місцевого самоврядування або юридичних осіб за календарний рік не перевищує 50 осіб.

Отримання повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства каналами зв’язку, передбаченими абзацом першим цієї частини, здійснюється уповноваженими особами (уповноваженими підрозділами) суб’єктів, що отримують повідомлення, при використанні апаратного та програмного забезпечення, що належать таким особам на праві власності або користування. Юридичні особи приватного права, у яких середня кількість працівників за календарний рік не перевищує 249 осіб, можуть отримувати повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства каналами зв’язку, що перебувають у спільному користуванні декількох юридичних осіб, за умови виконання вимог цього Закону щодо обмеженого доступу до такої інформації неуповноваженими особами. 

3.         Порядок використання каналів зв’язку для здійснення повідомлення, проведення консультацій та порядок вжиття заходів реагування, що затверджується суб’єктами, що отримують повідомлення, повинні забезпечувати:

1)        використання каналу зв’язку у спосіб, що дозволяє гарантувати конфіденційність інформації щодо ідентифікації особи інформатора та будь-яких осіб, згаданих у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, переданому каналом зв’язку, а також запобігання доступу до такої інформації неуповноваженими особами;

2)        надання підтвердження отримання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства протягом семи днів з дня отримання такого повідомлення;

3)        уповноваження осіб, або підрозділів на вжиття заходів реагування, здійснення комунікації з інформатором щодо вжитих заходів, а також на отримання уточнюючої інформації (за необхідності);

4)        створення та впровадження механізмів, що забезпечують можливість здійснення уповноваженими особами заходів реагування, в тому числі за наслідками отримання анонімного повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

5)        повідомлення інформатора про вжиті заходи реагування не пізніше трьох місяців з дати надання підтвердження, передбаченого пунктом 2) цієї частини статті, а у випадку анонімного повідомлення – вжиття таких заходів не пізніше 100 днів з дати отримання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та оприлюднення інформації про вжиті заходи;

6)        інформування про порядок повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства за процедурою повідомлення Комісії.

Заходи, передбачені пунктом 1) цієї частини, повинні передбачати можливість здійснення повідомлення усно (засобами телефонного зв’язку, засобами голосових повідомлень, або на вимогу інформатора – при особистій зустрічі з уповноваженою особою) та/або письмово.

4.         Суб’єкти, що отримують повідомлення, здійснюють збереження отриманої інформації відповідно до вимог, встановлених статтею 51 цього Закону.

Стаття 50.      Організація здійснення повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства за процедурою повідомлення Комісії

1.         В рамках здійснення правозастосування в апараті Комісії створюється відокремлений структурний підрозділ, який забезпечує отримання Комісією повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та вжиття заходів реагування на них (далі – підрозділ з питань розгляду повідомлень).  Призначення на посаду до підрозділу з питань розгляду повідомлень здійснюється після проходження особою спеціальної підготовки.

Спеціальна підготовка включає теоретичну та практичну підготовку особи в порядку, встановленому Комісією як колегіальним органом. Оновлення програми підготовки відбувається не рідше одного разу на три роки.

2.         Підрозділ з питань розгляду повідомлень забезпечує:

1)        інформування про порядок повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

2)        отримання та розгляд Комісією повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

3)        взаємодію Комісії з особами, які направили повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, у випадку, якщо таке повідомлення не є анонімним.

3.         Передбачений пунктом 1) частини другої цієї статті порядок повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства розміщується на офіційному веб-сайті Комісії та щонайменше включає:

1)        інформацію про канали зв’язку для отримання Комісією повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та надання інформації про вжиті Комісією заходи реагування на такі повідомлення, а також контактні дані службовців підрозділу з питань розгляду повідомлень, зокрема:

а)         номери телефонів із зазначенням, чи проводиться запис розмови під час використання цих телефонних ліній;

б)        поштової та електронної адреси, які забезпечують конфіденційність під час зв’язку із службовцями підрозділу з питань розгляду повідомлень;

2)        опис процедури отримання Комісією повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та вжиття заходів реагування на них, в тому числі опис заходів реагування;

3)        опис застосовуваного Комісією обмеження доступу до інформації, що міститься у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства. Комісія забезпечує доступ до такої інформації у спосіб, що передбачає можливість ознайомлення з нею лише працівниками, для яких доступ до цих даних необхідний для виконання своїх професійних обов’язків.

4)        інформацію про вимоги, яким має відповідати особа та повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства для надання такій особі гарантій захист, передбачених цим Законом;

5)        механізми реалізації передбачених законом гарантій захисту інформаторів, які здійснили повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства щодо своїх роботодавців та/або колег;

6)        твердження про звільнення інформатора від передбаченої законом відповідальності за розкриття інформації про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

7)        номери засобів зв’язку підрозділу, який здійснює заходи підтримки відповідно до статті 55 цього Закону.

4.         Процедура отримання Комісією повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та вжиття заходів реагування на них, передбачена пунктом 2) частини третьої цієї статті, повинна передбачати:

1)        можливість анонімного подання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

2)        способи передачі інформатору запиту Комісії про уточнення або доповнення інформації, отриманої у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

3)        форму надання Комісією інформації про вжиті заходи реагування на повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та строк надання такої інформації, що не можуть перевищувати 3 місяців з дня отримання повідомлення;

4)        вичерпний перелік передбачених частиною четвертою статті 54 цього Закону обставин, за яких інформація, що міститься у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, може бути передана третім особам.

5.         Особи, яким відомо про обставини, що становлять, або можуть призвести до порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, можуть подавати до Комісії повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства після подання такого повідомлення за процедурою внутрішнього повідомлення, або без проходження процедури внутрішнього повідомлення, якщо здійснення повідомлення за процедурою внутрішнього повідомлення не може дати (не дало) ефективних результатів у встановлений для його розгляду строк. Ознаками відсутності ефективних результатів зокрема є: 

1)        відмова у проведенні перевірки або розслідування повідомленої інформації; 

2)        за умови встановлення факту порушення відсутність:

а)         початку процедури притягнення винних осіб до відповідальності, 

б)        відновлення порушених прав і свобод осіб, 

в)        відшкодування завданої шкоди;

г)         притягнення винних осіб до відповідальності;

3)        не вжиття заходів щодо:

а)         припинення протиправних діянь або бездіяльності, інформацію про які повідомлено;

б)        запобігання шкоді чи загрозам, інформацію про які повідомлено.

Стаття 51.      Повідомлення Комісії

1.         Канали зв’язку для отримання Комісією повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та надання інформації про вжиті заходи реагування на них повинні бути відокремленими та автономними. 

Канал зв’язку є відокремленим та автономним за умови, що він відповідає усім наступним критеріям:

1)        є відокремленим від загальних каналів зв’язку Комісії, включаючи канали внутрішньої комунікації та засоби зв’язку з третіми особами;

2)        його використання дозволяє забезпечити повноту (надання всіх даних, необхідних для забезпечення їх передбаченого законом використання), цілісність (передачу, прийом та зберігання даних без змін), конфіденційність (захищеність даних від можливості незаконного з ними ознайомлення) інформації та унеможливлює доступ до неї службовців Комісії, які не обіймають посади у підрозділі з питань розгляду повідомлень;

3)        дозволяє забезпечити зберігання інформації відповідно до вимог статті 51 цього Закону для використання її у процесі розслідування.

2.         Подання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства каналом зв’язку, передбаченим частиною першою цієї статті, може проходити щонайменше в усіх таких формах:

1)        письмовій – шляхом подання повідомлення у електронній або паперовій формі;

2)        усній – шляхом подання повідомлення засобами телефонного зв’язку;

3)        очній – шляхом повідомлення обставин, що становлять (можуть становити у майбутньому) вищезазначені порушення, службовцю підрозділу з питань розгляду повідомлень під час особистого прийому.

Комісія забезпечує ознайомлення особи, яка має намір стати інформатором, з інформацією, передбаченою частиною третьою статті 49 цього Закону, до або під час отримання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства.

3.         Повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, отримане Комісією не за допомогою каналу зв’язку, передбаченого частиною першою цієї статті (у тому числі передане правоохоронними органами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування), негайно передається підрозділу з питань розгляду повідомлень зазначеним каналом зв’язку, при цьому розкриття особами, які отримали повідомлення, ідентифікаційних даних інформатора, або осіб, які згадуються у повідомленні, забороняється.

Стаття 52.      Отримання та збереження Комісією інформації, переданої інформаторами

1.         Комісія у встановленому нею порядку веде облік та забезпечує зберігання кожного отриманого повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства.

2.         Про отримання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, поданого у письмовій формі, Комісія негайно повідомляє інформатора на поштову або електронну адресу, вказану ним при поданні повідомлення, якщо тільки інформатор прямо не зазначив при поданні, що не потребує зазначеного повідомлення. Комісія не здійснює таке повідомлення, якщо службовець підрозділу з питань розгляду повідомлень має обґрунтовані підстави вважати, що таке повідомлення призведе до завдання шкоди захисту ідентифікаційних даних інформатора. 

3.         У разі якщо повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства було отримано Комісією засобами телефонного зв’язку, Комісія за згодою інформатора забезпечує збереження отриманої інформації у одній з таких форм:

1)        аудіозапису;

2)        повної та точної стенограми телефонної розмови, підготовленої службовцями підрозділу з питань розгляду повідомлень.

У разі якщо інформатор ідентифікував себе, службовець підрозділу з питань розгляду повідомлень, який виготовляє стенограму зобов’язаний надати інформатору можливість перевірити, виправити (за потреби) та погодитись із стенограмою розмови, підписавши її.

У разі якщо для отримання Комісією повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства використовувалася телефонна лінія, що не передбачала технічної можливості запису телефонної розмови, службовці підрозділу з питань розгляду повідомлень документують телефонну розмову у формі протоколу. У разі якщо інформатор ідентифікував себе, службовець підрозділу з питань розгляду повідомлень, який виготовляє протокол розмови зобов’язаний надати інформатору можливість перевірити, виправити (за потреби) та погодитись із протоколом розмови, підписавши його.

4.         У разі якщо повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства було отримано Комісією під час особистого прийому службовця підрозділу з питань розгляду повідомлень, результати такого особистого прийому підлягають обов’язковому збереженню відповідно до вимог цього Закону. Збереження зазначеної інформації можливе у одній з таких форм:

1)        аудіозапису;

2)        повного протоколу особистого прийому, підготовленого службовцями підрозділу з питань розгляду повідомлень.

У разі якщо інформатор ідентифікував себе, службовець підрозділу з питань розгляду повідомлень, який виготовляє протокол зобов’язаний надати інформатору можливість перевірити, виправити (за потреби) та погодитись із протоколом особистого прийому, підписавши його.

5.         Зберігання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства здійснюється протягом строку, необхідного для ефективного вжиття заходів реагування на нього.

Стаття 53.      Розгляд повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства

1.         Комісія, отримавши повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, у встановленому нею порядку:

1)        вживає заходів реагування;

2)        протягом розумного строку, але не пізніше трьох місяців з дня отримання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, надає інформатору інформацію про вжиті заходи реагування. У разі отримання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, які становлять грубе порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках, такий строк може бути подовжено до шести місяців;

3)        повідомляє про результати розслідування, розпочатого за наслідками отримання повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

4)        у разі належності питань, порушених у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства до компетенції правоохоронних органів або органів державної влади протягом розумного строку передає матеріали такого повідомлення зазначеним органам, про що невідкладно повідомляє інформатора.

2.         Комісія, після належної оцінки обставин, викладених у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, може у встановленому нею порядку прийняти процесуальне рішення не вживати інших заходів реагування у разі:

1)        малозначності зазначеного у ньому порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг;

2)        якщо повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства є повторним повідомленням від одного і того ж інформатора з одного і того ж питання, і перше повідомлення було розглянуто відповідно по процедур, встановлених цим Законом, за умови, що належне реагування на інформацію, отриману у повторному повідомленні, не потребує вжиття додаткових заходів реагування.

Про передбачене абзацом першим цієї статті процесуальне рішення Комісія каналом зв’язку повідомляє інформатора із зазначенням підстав його прийняття. Прийняття такого процесуального рішення не звільняє Комісію від обов’язку виконання вимог щодо режиму доступу до інформації, захисту інформаторів та інших вимог цього Закону, пов’язаних із процедурою повідомлення Комісії.

3.         У разі якщо середньомісячний показник кількості повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, що надходять на адресу Комісії, перевищує порогове значення, встановлене Комісією, організація вжиття заходів реагування на такі повідомлення відбувається за принципом першочергового розгляду повідомлень, що містять інформацію про грубі порушення.

Стаття 54.      Здійснення повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства за процедурою оприлюднення

1.         Інформатор, який здійснює повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства за процедурою оприлюднення, має право на захист, передбачений цим Законом, якщо виконується будь-яка з наступних умов:

1)        до здійснення повідомлення засобам масової інформації інформатор здійснив повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства за процедурою внутрішнього повідомлення та повідомлення Комісії, або виключно за процедурою повідомлення Комісії, і в межах строків, передбачених цим законом не отримав інформацію про вжиті заходи реагування на них; 

2)        інформатор має обґрунтовані підстави вважати, будь-що з такого:

а)         порушення може становити неминучу або явну небезпеку для суспільних інтересів, наприклад при надзвичайній ситуації або нести ризик незворотної шкоди; 

б)        у випадку здійснення повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства за процедурою повідомлення Комісії існує ризик безпідставного порушення його законних інтересів або низька ймовірність ефективного усунення порушення через особливі обставини справи. Такими обставинами, зокрема є наявність загрози приховування або знищення доказів, у разі наявності змови між працівниками Комісії та особами, що вчиняють порушення або у разі вчинення порушення працівниками Комісії.

2.         Положення цієї статті не поширюється на випадки, коли особа безпосередньо розкриває інформацію засобам масової інформації відповідно до норм законодавства, що містять гарантії свободи слова та інформації.

Стаття 55.      Захист інформації про інформаторів 

1.         Ідентифікаційні дані інформаторів не можуть без письмової згоди інформатора бути розкриті або передані будь-якій особі, яка не є уповноваженою на отримання повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та вжиття заходів реагування на них. 

Вимоги абзацу першого цієї частини застосовуються також до будь-якої іншої інформації, з якої безпосередньо чи опосередковано можуть бути виведені ідентифікаційні дані інформатора.

2.         Ідентифікаційні дані та інформація, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути розкриті лише тоді, коли розкриття такої інформації є необхідною та пропорційною передумовою для забезпечення права на захист інформатора або проведення відповідного розслідування.

3.         Про розкриття ідентифікаційних даних та інформації, передбаченої частиною першою цієї статті, інформатор повідомляється письмово до такого розкриття, із зазначенням його причин, крім випадків коли таке повідомлення загрожує інтересам розслідуванням чи судовому розгляду.

4.         Компетентним органам, які отримали інформацію, що міститься у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, включаючи інформацію, що становить комерційну таємницю, заборонено використовувати та розголошували інформацію для цілей, не пов’язаних із виконанням їх повноважень, передбачених законом.

Передача Комісією інформації, що міститься у повідомленні про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства регуляторам ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави можлива виключно за умови існування у такій державі стандартів захисту персональних даних, що є еквівалентними, або вищими, ніж стандарти захисту персональних даних в Україні, та має бути викликана необхідністю вжиття належних заходів реагування на отримане повідомлення. Умови передачі зазначеної інформації повинні передбачати зобов’язання регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іноземної держави не передавати таку інформацію іншій третій країні, якщо Комісією не надано письмового дозволу на таку передачу.

5.         Захист і обробка персональних даних при отриманні повідомлень про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства та вжитті заходів реагування на них відбувається відповідно до вимог законодавства про захист персональних даних. У разі якщо персональні дані, оброблені в процесі отримання та вжиття заходів реагування на повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, не є необхідними для належного вжиття зазначених заходів, такі дані повинні бути негайно видалені або знищені у спосіб, що унеможливлює їх подальше використання чи поширення.

Строк зберігання персональних даних не може перевищувати п’яти років. 

6.         Положення цієї статті застосовуються також до осіб, щодо яких розпочато розслідування. Ідентифікаційні дані осіб щодо яких розпочато розслідування не підлягають розголошенню протягом усього часу проведення розслідування, розпочате за наслідками здійснення повідомлення.

Стаття 56.      Державний захист інформаторів та осіб, щодо яких розпочато розслідування

1.         Комісія спільно з органами, уповноваженими організовувати захист прав та інтересів осіб, організовує захист інформаторів, які здійснили повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства щодо своїх роботодавців та/або колег, а також захист осіб, щодо яких за наслідками отримання такого повідомлення розпочато розслідування, від безпідставних порушень їх законних інтересів чи інших видів незаконного поводження, викликаного зазначеним повідомленням.

Формами безпідставного порушення законних інтересів, зокрема, є:

1)        відсторонення від роботи, звільнення або еквівалентні заходи. Особи, зазначені в частині першій та четвертій статті 47 цього Закону, звільнені з роботи у зв’язку з повідомленням про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік (а у разі неможливості поновлення – дворічний середній заробіток). Якщо заява про поновлення на роботі (посаді) розглядається більше одного року не з їхньої вини, їм виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

2)        переведення на нижчу посаду чи відмова у призначенні на вищу посаду. Особи, зазначені в частині першій та четвертій статті 47 цього Закону, переведені на іншу постійну нижчеоплачувану роботу (посаду) у зв’язку з повідомленням про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується різниця в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з їхньої вини, їм виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; 

3)        зміна істотних умов праці;

4)        припинення стажування;

5)        негативна оцінка за результатами оцінювання службової діяльності або видача негативного рекомендаційного листа;

6)        притягнення до дисциплінарної відповідальності;

7)        примушування, залякування, домагання або цькування;

8)        дискримінація або інші несправедливі заходи впливу;

9)        відмова від укладення безстрокового трудового договору з працівником, зайнятим на умовах строкового трудового договору (контракту);

10)      відмова від продовження дії строкового трудового договору (контракту), дострокове припинення дії строкового трудового договору (контракту);

11)      завдання шкоди, зокрема шкоди діловій репутації особи та матеріальної шкоди;

12)      внесення до сформованих на основі галузевої неофіційної домовленості чи офіційної угоди переліків, з метою недопущення працевлаштування особи в суб’єктах господарювання сектора або галузі економіки;

13)      дострокове припинення дії договору про виконання робіт чи надання послуг;

14)      анулювання дозвільного документу, що надає право на здійснення відповідної діяльності;

15)      примусове медичне обстеження (огляд) або застосування примусових заходів медичного характеру;

До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця інформатора, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до інформатора у подібних ситуаціях раніше.

2.         Держава гарантує інформаторам, які з виконанням вимог цього Закону здійснили повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, надання винагороди за повідомлення про фактичні грубі порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках у розмірі до 10 відсотків від розміру стягненої в дохід держави фінансової санкції за таке порушення. Розмір винагороди не може перевищувати трьох тисяч мінімальних заробітних плат, установлених на час вчинення правопорушення. У випадках повідомлення декількома інформаторами інформації про одне й те саме правопорушення, розмір винагороди розподіляється між ними пропорційно в порядку, встановленому Комісією.

3.         Держава гарантує надання особам, зазначеним в частині першій та четвертій статті 47 цього Закону, підтримки, зокрема:

1)        розміщення у легкодоступних місцях та організація безкоштовного доступу до вичерпної та безсторонньої інформації та методичних рекомендацій щодо доступних процедур та засобів захисту від безпідставних порушень законних інтересів та про права інформаторів;

2)        сприяння Комісією захисту прав інформаторів іншими органами державної влади та правоохоронними органами, в тому числі надання підтвердження наявності у таких осіб права на захист;

3)        правову допомогу у кримінальних провадженнях та міжнародних провадженнях в порядку цивільного судочинства, юридичний супровід будь-яких процесів, пов’язаних з такими провадженнями.

Міністерство юстиції розробляє та затверджує за погодженням з Комісією порядок надання правової допомоги, передбаченої пунктом 3 цієї частини статті;

4)        забезпечення безпеки відповідно до вимог, передбачених Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»;

4.         Держава гарантує захист інформаторів, які з виконанням вимог цього Закону здійснили повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, зокрема:

1)        інформатори не вважаються такими, що порушили будь-яке обмеження щодо розкриття інформації та звільняються від відповідальності за будь-які дії у зв’язку з таким розкриттям;

2)        інформатори не несуть відповідальності за дії, внаслідок яких вони набули інформацію, зазначену у повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, за умови, що такі дії не становлять кримінального правопорушення, та були необхідними для отримання зазначеної інформації;

3)        інформатори не несуть цивільно-правову відповідальність за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення.

5.         Держава гарантує захист осіб, зазначених в частині першій та четвертій статті 47 цього Закону, зокрема: 

1)        такі особи мають право на захист від будь-яких форм безпідставного порушення їх законних інтересів;

2)        шкода, заподіяна таким особам у зв’язку із здійсненням повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

6.         Держава гарантує, що органи державної влади та правоохоронні органи забезпечують, щоб особи щодо яких розпочато розслідування, повною мірою користувалися правом на ефективний захист, включаючи право бути заслуханими та право доступу до матеріалів їх справи, та правом на справедливий судовий розгляд, а також презумпцією невинуватості.

Стаття 57.      Відповідальність за порушення, пов’язанні з викриттям на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.         Порушеннями, пов’язаними з викриттям на ринках капіталу та організованих товарних ринках є:

1) перешкоджання здійсненню повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства;

2) безпідставне порушення законних інтересів осіб, зазначених у частині першій та четвертій статті 47 цього Закону; 

3) завідомо неправдиве повідомлення про вчинення діяння, за яке законом передбачена відповідальність (крім кримінальної відповідальності) щодо осіб, зазначених у частині першій та четвертій статті 47 цього Закону;

4) порушення вимог до захисту інформації, передбачених статтею 54 цього Закону;

5) завідомо неправдиве повідомлення про вчинення порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

2.         Вчинення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення Комісією штрафу у подвійному розмірі завданої шкоди, а у випадках, коли визначити розмір шкоди неможливо, – накладення штрафу на фізичних осіб у розмірі від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на юридичних осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розділ VIII.    ЗАХОДИ ВПЛИВУ НА РИНКАХ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ

Стаття 58.      Заходи впливу та їх класифікація 

1.         Комісія у встановленому нею порядку може застосовувати заходи впливу превентивного характеру та заходи впливу контрольного характеру.

2.         Комісія може застосовувати такі заходи впливу превентивного характеру:

1)        надання рекомендації за наслідками інспекції та/або за наслідками здійснення пруденційного нагляду;

2)        направлення вимоги про вжиття заходів.

3.         Комісія може застосовувати такі заходи впливу контрольного характеру за будь-яке порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг:

1)        публічне попередження;

2)        накладення фінансової санкції (штрафу);

3)        анулювання ліцензії на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

4)        анулювання свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, Реєстру торгових репозиторіїв;

5)        анулювання свідоцтва про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств;

6)        анулювання свідоцтва СРО;

7)        анулювання сертифіката на право вчинення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

8)        зупинення дії ліцензії на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках; 

9)        зупинення дії свідоцтва про включення до Реєстру осіб, уповноважених надавати інформаційні послуги на ринках капіталу та організованих товарних ринках, Реєстру торгових репозиторіїв;

10)      припинення будь-якого протиправного діяння (дій або бездіяльності) і зобов’язання утримуватись від такого діяння у майбутньому;

11)      заборона здійснення операцій з фінансовими інструментами;

12)      заборона на період до 5 років здійснювати публічну пропозицію цінних паперів та/або подавати проспект цінних паперів на затвердження до Комісії;

13)      повернення інвесторам (учасникам товарних спот-ринків) коштів, еквівалентних сумі збитків, яких вдалося уникнути, або прибутків, отриманих внаслідок порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг; 

14)      заборона бути учасником торгів на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках;

15)      заборона використання права голосу власником участі в професійному учаснику ринків капіталу (крім банків) та організованих товарних ринків;

16)      заборона використання власником голосуючих акцій (особою, якій належать права голосу за акціями) права голосу в акціонерному товаристві; 

17)      скасування результатів голосування на загальних зборах учасників (акціонерів) в цілому, або в частині голосування конкретного учасника (акціонера)

18)      заборона виконання управлінських функцій особі, яка виконує управлінські функції;

19)      інші заходи впливу, передбачені законом.

4.         Основними заходами впливу контрольного характеру є заходи, передбачені пунктами 1) та 2) частини третьої цієї статті.

5.         Заходи впливу контрольного характеру, передбачені пунктами 3)-7) частини третьої цієї статті, можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові заходи впливу контрольного характеру.

6.         Додатковими заходами впливу контрольного характеру є заходи, передбачені пунктами 8)-18) частини третьої цієї статті.

7.         За одне правопорушення може бути призначено лише один основний захід впливу контрольного характеру. До основного заходу впливу контрольного характеру може бути приєднано один чи кілька додаткових заходів впливу контрольного характеру у порядку, передбаченому цим Законом. 

Стаття 59.      Застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів

1.         Комісія може застосовувати до фізичних та юридичних осіб фінансові санкції (штрафи) за такі порушення вимог цього Закону:

1)        за невиконання вимоги про вжиття заходів або розпорядження про усунення правопорушення, що передбачені пунктом 45) частини першої статті 5 цього Закону, –

до 2% середнього щоденного доходу фізичної особи за попередній календарний рік, або до 0,122% загального річного обороту юридичної особи за кожен день такого порушення;

2)        за порушення обмеження або заборони, встановленої відповідно до пункту 52) частини першої статті 5 цього Закону, –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

3)        за порушення обмеження, встановленого відповідно до пункту 56) частини першої статті 5 цього Закону, –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

4)        за порушення заборони, встановленої відповідно до пункту 57) частини першої статті 5 цього Закону, –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

5)        за порушення вимог частини 14 статті 39 цього Закону – 

до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

6)        за порушення вимог частини 16 статті 40 цього Закону – 

до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

7)        за порушення вимог частини 10 статті 42 цього Закону – 

до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

2.         Комісія може застосовувати до фізичних та юридичних осіб фінансові санкції (штрафи) за такі порушення вимог Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»:

1)        за порушення вимог частини сьомої статті 34 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних або юридичних осіб в розмірі до 50 відсотків ціни деривативного контракту на момент його укладення;

2)        за порушення вимог частини дев’ятої статті 34 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

3)        за порушення вимог статті 46 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

4)        за порушення вимог частини третьої, частини четвертої або частини п’ятої статті 49 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

5)        за порушення вимог статті 50 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

6)        за порушення вимог частини дев’ятої статті 51 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

7)        за порушення вимог частини четвертої, частини сьомої або частини дев’ятої статті 52 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

8)        за порушення вимог пункту 7 частини першої, пункту 1 частини третьої, пункту 1 частини п’ятої або абзацу десятого частини шостої статті 53 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

9)        за порушення вимог статті 55 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

10)      за порушення вимог статті 56 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

11)      за порушення вимог статті 57 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

12)      за порушення вимог частини першої або частини четвертої статті 70 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

13)      за порушення вимог частини 21, абзацу третього частини 22 або частини 26 статті 71 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

14)      за порушення вимог частини третьої статті 73 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

15)      за порушення вимог частини першої або частини сімнадцятої статті 74 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

16)      за порушення вимог статті 76 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

17)      за порушення вимог частини третьої статті 78 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

18)      за порушення вимог абзацу четвертого частини третьої статті 79 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

19)      за порушення вимог статті 81 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

20)      за порушення вимог статті 82 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

21)      за порушення вимог статті 83 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

22)      за порушення вимог статті 85 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

23)      за порушення вимог абзацу другого частини п’ятої або частини шостої статті 86 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»  Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до юридичних осіб в розмірі від 150 тисяч гривень до 3,5 мільйонів гривень або до 20% загального річного обороту такої юридичної особи;

24)      за порушення вимог частини сьомої, частини восьмої або частини дев’ятої статті 86 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»  Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до юридичних осіб в розмірі від 300 тисяч гривень до 7 мільйонів гривень або до 20% загального річного обороту такої юридичної особи;

25)      за порушення вимог частини десятої статті 86 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»  Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до юридичних осіб в розмірі від 150 тисяч гривень до 350 тисяч гривень або до 20% загального річного обороту такої юридичної особи;

26)      за порушення вимог частини третьої статті 87 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

27)      за порушення вимог частини другої статті 88 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»  Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до юридичних осіб в розмірі від 150 тисяч гривень до 350 тисяч гривень або до 20% загального річного обороту такої юридичної особи;

28)      за порушення вимог абзацу четвертого частини третьої статті 88 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

29)      за порушення вимог абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої, абзацу третього частини другої, абзацу четвертого частини другої, частини п’ятої, частини шостої, частини сьомої, частини восьмої або частини дев’ятої статті 90 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до юридичних осіб в розмірі від 150 тисяч гривень до 3,5 мільйонів гривень або до 20% загального річного обороту такої юридичної особи;

30)      за порушення вимог абзацу другого частини першої, абзацу другого частини другої, частини третьої або частини четвертої статті 90 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до юридичних осіб в розмірі від 300 тисяч гривень до 7 мільйонів гривень або до 20% загального річного обороту такої юридичної особи;

31)      за порушення вимог частини другої статті 90-1 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

32)      за порушення вимог частини шостої статті 93 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

33)      за порушення вимог частини сьомої статті 95 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

34)      за порушення вимог статті 97 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

35)      за порушення вимог статті 98 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

36)      за порушення вимог статті 100 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

37)      за порушення вимог статті 101 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

38)      за порушення вимог статті 102 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

39)      за порушення вимог частини шостої статті 124 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 22 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 109 мільйонів гривень або до 5% загального річного обороту такої юридичної особи;

40)      за порушення вимог статті 126 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 22 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 109 мільйонів гривень або до 5% загального річного обороту такої юридичної особи;

41)      за порушення вимог пунктів 16, 17, 29 або 30 статті 128  Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 22 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 109 мільйонів гривень або до 5% загального річного обороту такої юридичної особи;

42)      за порушення вимог статті 133-1  Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 17 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 41 мільйонів гривень або до 2% загального річного обороту такої юридичної особи;

43)      за порушення вимог статті 138 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 21 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 150 мільйонів гривень або до 3% загального річного обороту такої юридичної особи;

44)      за порушення вимог статті Стаття 154Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 9 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 17 мільйонів гривень;

45)      за порушення вимог статті 156 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 243 мільйонів гривень або до 15% загального річного обороту такої юридичної особи;

46)      за порушення вимог статті 159 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 243 мільйонів гривень або до 15% загального річного обороту такої юридичної особи;

47)      за порушення вимог статті Стаття 162Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 17 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 41 мільйонів гривень або до 2% загального річного обороту такої юридичної особи;

48)      за порушення вимог статті 163 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

до фізичних осіб в розмірі до 9 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 17 мільйонів гривень;

49)      за порушення вимог статті Стаття 165 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» –

 до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 243 мільйонів гривень або до 15% загального річного обороту такої юридичної особи. 

3.         Комісія може застосовувати до фізичних та юридичних осіб фінансові санкції (штрафи) за такі порушення вимог Закону України «Про товарні біржі»:

1)        за порушення вимог статті 13-1 Закону України «Про товарні біржі» –

до фізичних осіб в розмірі до 17 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 41 мільйонів гривень або до 2% загального річного обороту такої юридичної особи;

2)        за порушення вимог частини четвертої статті Стаття 23Закону України «Про товарні біржі» –

до фізичних осіб в розмірі до 9 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 17 мільйонів гривень;

3)        за порушення вимог статті 25 Закону України «Про товарні біржі» –

до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 243 мільйонів гривень або до 15% загального річного обороту такої юридичної особи;

4)        за порушення вимог статті 27 Закону України «Про товарні біржі» –

до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 243 мільйонів гривень або до 15% загального річного обороту такої юридичної особи;

5)        за порушення вимог статті 28 Закону України «Про товарні біржі» –

до фізичних осіб в розмірі до 17 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 41 мільйонів гривень або до 2% загального річного обороту такої юридичної особи.

4.         Комісія може застосовувати до фізичних та юридичних осіб фінансові санкції (штрафи) за такі порушення вимог Закону України «Про акціонерні товариства»:

1)        за порушення вимог частини четвертої статті 40 Закону України «Про акціонерні товариства» –

до фізичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 81 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

2)        за порушення вимог статті 64-1 Закону України «Про акціонерні товариства» –

до фізичних осіб в розмірі до 22 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 109 мільйонів гривень або до 5% загального річного обороту такої юридичної особи;

3)        за порушення вимог статті 78 Закону України «Про акціонерні товариства» –

до фізичних осіб в розмірі до 22 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 109 мільйонів гривень або до 5% загального річного обороту такої юридичної особи.

5.         Комісія може застосовувати до фізичних та юридичних осіб фінансові санкції (штрафи) за такі порушення вимог Закону України «Про депозитарну систему України»:

1)        за порушення вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про депозитарну систему України» –

до фізичних осіб в розмірі до 85 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 340 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

2)        за порушення вимог частини третьої статті 16 Закону України «Про депозитарну систему України» –

до фізичних осіб в розмірі до 85 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 340 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

3)        за порушення вимог частини третьої статті 17 Закону України «Про депозитарну систему України» –

до фізичних осіб в розмірі до 85 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 340 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи;

4)        за порушення вимог частини п’ятої статті 18 Закону України «Про депозитарну систему України» –

до фізичних осіб в розмірі до 85 мільйонів гривень, до юридичних осіб в розмірі до 340 мільйонів гривень або до 10% загального річного обороту такої юридичної особи.

6.         Комісія може застосовувати до фізичних та юридичних осіб фінансові санкції (штрафи) за інші порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів:

1)        за інші порушення (крім триваючих порушень) – 

до фізичних осіб у розмірі до 50 тисяч гривень, до юридичних осіб в розмірі до 100 тисяч гривень;

2)        за інші триваючі порушення – 

до 2% середнього щоденного доходу фізичної особи за попередній календарний рік, або до 0,122% загального річного обороту юридичної особи за кожен день такого порушення.

7.         Якщо розмір вигоди, отриманої особою внаслідок вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, може бути визначений, за таке порушення Комісія, незалежно від максимального розміру фінансової санкції, передбаченого частиною першою цієї статті, може застосовувати фінансові санкції (штрафи) у розмірі, що:

1)        вдвічі перевищує розмір вигоди, отриманої особою внаслідок вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, – для порушень, передбачених частинами другою – частиною шостою цієї статті, крім тих, що передбачені пунктом 2 цієї частини;

2)        втричі перевищує розмір вигоди, отриманої особою внаслідок вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, – для порушень, передбачених пунктами 42, 44-48 частини другої або порушень передбачених частиною третьою цієї статті.

Для цілей цієї частини під вигодою, отриманою внаслідок вчинення порушення, розуміється отриманий особою прибуток або збитки, яких вдалося уникнути внаслідок вчинення такого порушення.

8.         У разі складення особою, яку притягнуто до відповідальності, консолідованої фінансової звітності загальний річний оборот розраховується за даними такої консолідованої фінансової звітності.

9.         Грубим порушенням на ринках капіталу та організованих товарних ринках є порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів за яке відповідно до цієї статті передбачено максимальний розмір  фінансової санкції (штраф) понад 8 мільйонів гривень. 

Всі інші порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, законодавства про акціонерні товариства, законодавства про захист прав споживачів не є грубими. 

Розділ IX.      ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1.         Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2021 року, крім:

1)        пунктів 2 – 4, 12, 14, 16, 17 Розділу X цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону;

2)        статей 27 – 32 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2022 року;

2.         З дня набрання чинності цим Законом визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 51, ст.292).

3.         У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради України, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375, із наступними змінами):

1)        у статті 2-1 слова «а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення» замінити словами «повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, передбачене Законом України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж», а також сприяння особі у здійсненні будь-якого з таких повідомлень»; 

2)        у частинах першій та четвертій статті 235 після слів «іншою особою» доповнити словами «та/або повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства, передбачене Законом України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж».

4.         У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст.56):

1)        доповнити частину другу статті 48 абзацом такого змісту:

«Якщо позов про відшкодування шкоди подано до члена, працівника, залученого експерта Національної комісії з цінних паперів та бірж, завданої такими особами під час виконання ними своїх повноважень, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання замінює первісного відповідача Національною комісією з цінних паперів та бірж, не закриваючи провадження у справі».

2)        частину шосту статті 137 викласти в такій редакції:

«6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, рішень Національної комісії з цінних паперів та бірж, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та бірж їх посадових та службових осіб заборони або обов’язку вчиняти певні дії, обов’язку утримуватися від вчинення певних дій.»;

3)        у тексті Кодексу слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

5.         У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 – 44, ст. 356):

1)        частину першу статті 194 викласти в такій редакції:

«1. Цінні папери –  вид фінансового інструменту, який посвідчує майнові та інші права його власників, що виникають внаслідок вчинення одного чи кількох правочинів (емісії або видачі цінного паперу) та має грошовий вираз.»;

2)        статтю 196 виключити. 

3)        у статті 1173 слова «Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національної комісії з цінних паперів та бірж».

6.         У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України , 2004, № 40-41, 42, ст.492):

1)        доповнити частину другу  статті 51 абзацом такого змісту:

«Якщо позов про відшкодування шкоди подано до члена, працівника, залученого експерта Національної комісії з цінних паперів та бірж, завданої такими особами під час виконання ними своїх повноважень, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання замінює первісного відповідача Національною комісією з цінних паперів та бірж, не закриваючи провадження у справі»;

2)        статтю 56 після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:

«8. З метою захисту прав осіб, зазначених у частині першій та четвертій статті 47 Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж», Національна комісія з цінних паперів та бірж може на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовними заявами (заявою) таких осіб, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовними заявами (заявою) таких осіб».

3)        частину другу статті 293 доповнити пунктом 12 такого змісту:

«12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках»;

4)        у тексті Кодексу слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

7.         У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України , 2005, № 35-36, № 37, ст.446):

1)        доповнити частину першу статті 5 доповнити пунктом 7 такого змісту:

«7) визнання протиправними дій, вчинених Національною комісією з цінних паперів та бірж у ході проведення інспекції, та визнання протиправним звіту про результати проведення інспекції чи його окремих положень»;

2)        у частині першій статті 33 після слів “Національного банку України” доповнити словами та знаками “Національної комісії з цінних паперів та бірж “;

3)        доповнити частину третю статті 48 абзацом такого змісту:

«У разі якщо позов подано до члена, працівника, залученого експерта Національної комісії з цінних паперів та бірж, суд до ухвалення рішення у справі замінює первісного відповідача Національною комісією з цінних паперів та бірж, не закриваючи провадження у справі»;

4)        доповнити частину третю статті 151 новим пунктом такого змісту:

«10) зупинення рішень Національної комісії з цінних паперів та бірж, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та бірж заборони або обов’язку вчиняти певні дії;»;

5)        доповнити статями 289-2 та 289-3 такого змісту:

Стаття 289-2. Особливості провадження у справах за заявою Національної комісії з цінних паперів та бірж щодо накладення арешту на майно або зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках 

1.         Провадження у справах за заявою Національної комісії з цінних паперів та бірж при здійсненні нею визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви щодо:

1)        накладення арешту на майно;

2)        зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

2.         Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення правопорушення, або отримання неправомірної вигоди. Для цілей цієї статті майно є доказом, якщо воно було об’єктом протиправних дій, або було набуто протиправним шляхом, або було знаряддям вчинення правопорушення, або зберегло на собі сліди або містить відомості про вчинення протиправних дій, та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування, що проводиться Національною комісією з цінних паперів та бірж.

Не допускається накладення арешту з підстав інших, ніж з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке є предметом арешту.

Вартість майна, яке належить арештувати, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої правопорушенням або розміру неправомірної вигоди, яка отримана особою.

3.         Зупиненням виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках є тимчасова, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, заборона вчинення дій, які сторони договору – учасники ринків капіталу або учасники товарних спот-ринків зобов’язалися вчинити на виконання таких договорів.

Зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках допускається виключно з підстав недопущення вчинення порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках або недопущення (зменшення) негативних наслідків такого порушення.

Невиконання сторонами договору – учасниками ринків капіталу або учасниками товарних спот-ринків дій, передбачених договором внаслідок дії заборони суду не є порушенням зобов’язання та не може бути підставою для застосування правових наслідків порушення зобов’язання.

4.         З заявами, передбаченими пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, мають право звернутися уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж. 

У разі якщо уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж є службовцями апарату такої комісії, заяви, передбачені пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням такої комісії. У разі якщо уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж є службовцями відокремленого структурного підрозділу такої Комісії, заяви, передбачені пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням такого структурного підрозділу. Заяви подаються невідкладно з моменту винесення постанови про накладення попереднього арешту або про попереднє зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках, але не пізніше завершення наступного робочого дня з моменту винесення таких постанов, у письмовій формі та повинні містити:

1)        найменування адміністративного суду;

2)        найменування, поштову адресу Національної комісії з цінних паперів та бірж (а у разі якщо заяву подають уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж, які є службовцями відокремленого структурного підрозділу, – найменування, поштову адресу відокремленого структурного підрозділу), а також номер засобу зв’язку уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та бірж;

3)        найменування або ім’я (в розумінні Цивільного кодексу України), поштову адресу, а також номер засобу зв’язку, якщо такий відомий, особи, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;

4)        підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги Національної комісії з цінних паперів та бірж в тому числі строк протягом якого такі вимоги підлягають застосуванню;

5)        перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6)        підпис уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та бірж.

5.         У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд повідомляє про це Національну комісію з цінних паперів та бірж та надає їй строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення Національній комісії з цінних паперів та бірж заяви та доданих до неї документів.

Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту винесення постанови про накладення попереднього арешту або про попереднє зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

6.         Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження про накладення арешту на майно за заявою Національної комісії з цінних паперів та бірж, якщо заявлено вимогу щодо майна, що не пов’язано з проведенням такою Комісією розслідування.

Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження про зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках за заявою Національної комісії з цінних паперів та бірж, якщо договір щодо якого заявлено вимогу не пов’язаний з предметом розслідування.

Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення Національної комісії з цінних паперів та бірж з такою самою заявою. 

7.         У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту відкриття провадження.

Розгляд заяв, передбачених пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, відбувається за участю Національної комісії з цінних паперів та бірж та особи, стосовно якої подано таку заяву. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

8.         Під час розгляду заяв, передбачених пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, суд має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна або зупинення виконання договору.

9.         Суд відмовляє у задоволенні заяви про накладення арешту на майно, якщо Національна комісія з цінних паперів та бірж не доведе, що майно, щодо якого подано заяву про накладення арешту, є доказом для цілей цієї статті, а також не доведе існування підстав, передбачених абзацом другим частини другої цієї статті.

Суд відмовляє у задоволенні заяви про зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках, якщо Національна комісії з цінних паперів та бірж не доведе, що укладення або виконання таких договорів становить порушення законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринків, яке можливо уникнути або негативні наслідки якого можливо уникнути або зменшити внаслідок такого зупинення.

10.       У разі задоволення заяви про накладення арешту на майно суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1)        заборону розпоряджатися та користуватися майном та перелік майна, на яке накладено арешт;

2)        підстави застосування арешту майна;

3)        порядок виконання ухвали із зазначенням строку дії арешту та способу інформування про порядок її виконання заінтересованих осіб.

11.       У разі задоволення заяви про зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1)        перелік дій, які забороняє вчиняти в рамках виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

2)        підстави зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

3)        порядок виконання ухвали із зазначенням строку дії зупинення та способу інформування про порядок її виконання заінтересованих осіб.

12.       У разі задоволення заяви про накладення арешту на майно суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. 

Суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна або зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, щодо якої (майна або зобов’язань якої) постановляє ухвалу, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах третіх осіб.

13.       Копія ухвали, передбаченої частинами десятою та одинадцятою  цієї статті, негайно після її постановлення вручається учасникам розгляду, а у разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

14.       Ухвала, передбачена частинами десятою та одинадцятою цієї статті, підлягає негайному виконанню. 

15.       Апеляційні скарги на ухвали у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачену цією статтею, не перешкоджає її виконанню.

16.       Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути скасовані повністю чи частково ухвалою суду до завершення строку, на які такі заходи були застосовані відповідно до ухвали суду, за клопотанням особи, щодо якої (майна або зобов’язань якої) таку ухвалу було постановлено, якщо вона доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

17.       У разі, якщо за 96 годин до завершення дії ухвали, передбаченої частинами десятою та 11цієї статті, обставини, що були підставою для її постановлення, продовжують існувати, уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж можуть звернутися до суду з заявою про продовження строку дії заходів, передбачених  частиною першою цієї статті. Розгляд такої заяви відбувається за правилами, встановленими цією статтею.

Стаття 289-3. Особливості провадження у справах за заявою Національної комісії з цінних паперів та бірж щодо надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги

1.         Провадження у справах за заявою Національної комісії з цінних паперів та бірж щодо надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги при здійсненні нею визначених законом повноважень здійснюється на підставі відповідної заяви про надання доступу до наступної інформації про електронні комунікаційні послуги:

1)        від постачальників послуг голосових електронних комунікацій та/або міжособистісних послуг електронних комунікацій – інформації, яка ідентифікує абонентів (найменування або ім’я (в розумінні Цивільного кодексу України) та адреса), платіжні реквізити, вхідні та вихідні повідомлення із датою, часом, тривалістю та ідентифікацією телефонних номерів (номерів національного або міжнародного плану нумерації), з яких були отримані та/або на які надіслані повідомлення;

2)        від постачальників послуг доступу до мережі Інтернет – інформації, яка ідентифікує абонентів (найменування або ім’я (в розумінні Цивільного кодексу України) та адреса), платіжні реквізити, строк користування послугою, тип використовуваної послуги, мережеві адреси та час/дати сеансу та його тривалість. 

2.         З заявами, передбаченими пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, мають право звернутися уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж. 

У разі якщо уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж є службовцями апарату такої комісії, заяви, передбачені пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням такої комісії. У разі якщо уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж є службовцями відокремленого структурного підрозділу такої Комісії, заяви, передбачені пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, подаються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням такого структурного підрозділу. Заяви подаються у письмовій формі та повинні містити:

1)        найменування адміністративного суду;

2)        найменування, поштову адресу Національної комісії з цінних паперів та бірж (а у разі якщо заяву подають уповноважені Національної комісії з цінних паперів та бірж, які є службовцями відокремленого структурного підрозділу, – найменування, поштову адресу відокремленого структурного підрозділу), а також номер засобу зв’язку уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та бірж;

3)        найменування або ім’я (в розумінні Цивільного кодексу України), поштову адресу, а також номер засобу зв’язку, якщо такий відомий, постачальника послуг, визначеного частиною першою цієї статті;

4)        найменування або ім’я (в розумінні Цивільного кодексу України) особи, яка є споживачем послуг, визначених частиною першою цієї статті;

5)        підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги Національної комісії з цінних паперів та бірж щодо надання доступу до інформації, передбаченої пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті;

6)        перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

7)        підпис уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та бірж.

3.         У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це Національну комісію з цінних паперів та бірж та надає їй строк для усунення недоліків.

Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення Національній комісії з цінних паперів та бірж заяви та доданих до неї документів.

Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків.

4.         Суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження щодо надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги за заявою Національної комісії з цінних паперів та бірж, якщо заявлено вимогу щодо інформації, що не пов’язана з проведенням такою Комісією розслідування.

Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення Національної комісії з цінних паперів та бірж з такою самою заявою. 

5.         У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту відкриття провадження.

Розгляд заяв, передбачених пунктами 1) та 2) частини другої цієї статті, відбувається за участю Національної комісії з цінних паперів та бірж та особи, яка є постачальником відповідних послуг. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

6.         Під час розгляду заяв, передбачених пунктами 1) та 2) частини першої цієї статті, суд має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання щодо надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги.

7.         Суд відмовляє у задоволенні заяви щодо надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги, якщо Національна комісія з цінних паперів та бірж не доведе, що інформація, щодо якої подано заяву, стосується предмету розслідування, яке проводиться Національною комісією з цінних паперів та бірж.

8.         У разі задоволення заяви щодо надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1)        про надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги;

2)        підстави надання доступу до інформації про електронні комунікаційні послуги;

3)        порядок виконання ухвали.

9.         Копія ухвали, передбаченої частиною восьмою цієї статті, негайно після її постановлення вручається учасникам розгляду, а у разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

10.       Ухвала, передбачена частиною восьмою цієї статті, негайно після її постановлення вручається учасникам розгляду, а у разі цієї статті, підлягає негайному виконанню. 

11.       Апеляційні скарги на ухвали у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачену цією статтею, не перешкоджає її виконанню.»;

6)        у тексті Кодексу слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

8.         У тексті Кодексу України з процедур банкрутства України (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 19, ст. 74) слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

9.         У тексті Закону України «Про господарські товариства» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 49, ст. 682 із наступними змінами) слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

10.       У Законі України «Про товарні біржі» (Відомості Верховної Ради України , 1992, № 10, ст.139 із наступними змінами)

1)        частину першу статті 1 доповнити словами «а також заходи щодо протидії зловживанням на організованих товарних ринках»;

2)        абзац перший частини другої статті 2 після слів «товарні деривативні контракти» доповнити словами «товарний спот-ринок», «учасники товарних спот-ринків»;

3)        у статті 9:

а)         доповнити частину четверту новим пунктом такого змісту:

«9) порядок розміщення учасниками торгів інсайдерської інформації на веб-сайті товарної біржі»;

б)        у пункті 1 частини п’ятої слова «виявлення, запобігання та усунення конфліктів» замінити словами «запобігання та врегулювання конфлікту»;

в)        у частину сьому викласти в такій редакції:

«7. Національна комісія з цінних паперів та  бірж здійснює нагляд за діяльністю товарних бірж, зокрема за дотриманням правил товарної біржі»;

4)        доповнити закон після статті 13 новою статтею такого змісту:

«Стаття 13-1. Розкриття інсайдерської інформації на організованих товарних ринків

1.         Учасник торгів повинен належним чином в порядку встановленому цією статтею розкривати інсайдерську інформацію на організованих товарних ринках, якою він володіє та яка стосується такого учасника, його материнської компаній або пов’язаної компанії. 

2.         Для цілей цієї статті:

1)        материнська компанія означає юридичну особу, яка в іншій юридичній особі (дочірній компанії) :

а)         має більшість прав голосу або

б)        має право формування складу органів управління як учасник (акціонер) або 

в)        має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління діяльністю на основі угоди або

г)         є учасником (акціонером) та:

більшість членів органів управління дочірньої компанії, що обіймали посади протягом поточного та попереднього фінансового року, були назначені виключно за результатами голосування материнської компанії, якщо такій компанії належало 20 і більше відсотків прав голосу  та участь у голосуванні не приймали інші юридичні особи, які відповідають вимогам пунктів «а» – «в» цієї частини статті; або

на підставі договору, укладеного з іншими учасниками (акціонерами), самостійно контролює більшість прав голосу. 

Для цілей пунктів «а», «б» та «г» цієї частини статті при визначенні належних материнській компанії прав голосу та прав формування органів управління, права голосу та права формування органів управління у тій само особі, належні іншим дочірнім компаніям цієї материнської компанії, або особам, які діють від їх імені, додаються до відповідних прав материнської компанії.

Для цілей пунктів «а», «б» та «г» цієї частини статті при визначенні належних материнській компанії прав голосу та прав формування органів управління, такі права повинні бути зменшені на відповідну кількість прав:

якими володіють в інтересах осіб, які не є материнською компанією або її дочірніми компаніями, або 

якими володіють за акціями, за умови, що відповідні права здійснюються відповідно до отриманих інструкцій, або якими володіють у в рамках договору позики, за умови, що права голосу здійснюються в інтересах особи, що надає акції у позику

Для цілей пунктів «а» та «в» цієї частини статті загальна кількість прав голосу повинна бути зменшена на кількість прав, які належать дочірнім компаніям дочірньої компанії, або особам, які діють від власного імені в інтересах таких компаній;

2)        пов’язана компанія означає дочірню компанію, а також юридичну особу, яку відповідно до вимог законодавства, учасник торгів зобов’язаний включати до своєї консолідованої фінансової звітності. 

3.         Учасник торгів має право під свою відповідальність відтермінувати розкриття інсайдерської інформації на організованих товарних ринках при дотриманні всіх перелічених нижче умов:

1)        невідкладне розкриття може поставити під загрозу законні інтереси учасника торгів;

2)        відтермінування розкриття інформації не введе учасників торгів, в оману;

3)        учасник торгів здатний забезпечити конфіденційність такої інформації;

4)        учасник торгів не вчинятиме правочинів з активами, допущеними до торгів на товарній біржі, на підставі такої інформації.

Якщо  учасник товарного ринку відтермінував розкриття інсайдерської інформації на організованих товарних ринках відповідно до цієї частини, він повинен проінформувати Національну комісію з цінних паперів та бірж, про те, що розкриття такої інсайдерської інформації відтерміновано, а також повинен надати письмове пояснення дотримання умов, перерахованих у цій частині, негайно після розкриття інсайдерської інформації. 

Національна комісія з цінних паперів та бірж оприлюднює на власному веб-сайті невичерпний орієнтовний перелік законних інтересів учасників торгів, як зазначено в пункті 1) цієї частини, і ситуацій, у яких відтермінування розкриття інсайдерської інформації може ввести в оману учасників торгів як зазначено в пункті 2) цієї частини.

4.         Якщо  учасник торгів або особа, що діє від його імені чи за його рахунок, в ході звичайного здійснення нею своєї трудової діяльності або виконання своїх професійних обов’язків розкривають будь-яку інсайдерську інформацію на організованих товарних ринках третій особі,  учасник торгів або особа, що діє від його імені чи за його рахунок, повинна  в повному обсязі і ефективно розкрити таку інсайдерську інформацію негайно – у випадку навмисного розкриття або у найкоротший термін – у випадку ненавмисного розкриття. 

Положення цієї частини не застосовуються, якщо третя особа, що одержує інформацію, має зобов’язання щодо забезпечення конфіденційності незалежно від того, чи ґрунтується таке зобов’язання на вимогах законодавства, статуту або договору.

5.         Інсайдерська інформація на організованих товарних ринках розкривається наступним чином:

1)        шляхом її розміщення в базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків. 

2)        розміщення її на веб-сайті товарної біржі учасником торгів на якій є такий учасник;

3)        подання її до Національної комісії з цінних паперів та бірж на її запит.

Учасник торгів, у разі виникнення у нього інсайдерської інформації, не пізніше початку торгової сесії наступного торгового дня після дати виникнення інсайдерської інформації зобов’язаний розмістити таку інформацію на веб-сайті товарної біржі в порядку встановленому правилами такої товарної біржі. 

Товарна біржа, до кінця того ж робочого дня протягом якого учасником торгів на веб-сайті товарної біржі розміщено інсайдерську інформацію, зобов’язана розмістити таку інсайдерську інформацію в базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж. 

6.         Для цілей цієї статті інсайдерською інформацією на організованих товарних ринках є інсайдерська інформація на організованих товарних ринках  зазначена у статті 22 цього Закону»; 

5)        в абзаці одинадцятому частини другої статті 19 слова «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» замінити словами «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж».

6)        статтю 20 виключити. 

7)        доповнити закон новим розділом  VI-I такого змісту:

«Розділ VI-I. ПРОТИДІЯ ЗЛОВЖИВАННЯМ НА ТОВАРНИХ БІРЖАХ 

Стаття 21.      Сфера застосування законодавства щодо протидії зловживанням на  організованих товарних ринках

1.         Законодавство щодо протидії зловживанням на  організованих  товарних ринках  застосовується до:

1)        біржових товарів, крім тих, що є оптовими енергетичними продуктами, зазначеними у частині четвертій статті 7 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»;

2)        деривативних фінансових інструментів, крім тих, що є оптовими енергетичними продуктами, зазначеними у частині четвертій статті 7 цього Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», якщо операції, заявки та/або котирування, чи дії щодо яких мають або ймовірно матимуть або спрямовані на здійснення впливу на ціни та/або обсяг торгів біржовими товарами (далі – пов’язані деривативні фінансові інструменти). 

2.         Законодавство щодо протидії зловживанням на організованих товарних ринках застосовується до будь-якої операції, заявки та/або котирування, чи поведінки щодо активів зазначених у частині першій цієї статті незалежного від того чи здійснені вони на організованих ринках чи поза ними.

Стаття 22.      Інсайдерська інформація на організованих товарних ринках

1.         Інсайдерською інформацією на організованих товарних ринках  є інформація точного характеру, яка не була оприлюднена, що стосується прямо або опосередковано одного чи кількох біржових товарів, і яка у випадку її оприлюднення здійснювала би значний вплив на ціни таких біржових товарів або ціни пов’язаних деривативних фінансових інструментів.

2.         Інсайдерською інформацією, зокрема є:

а)         інформація, яка має бути оприлюднена відповідно до вимог законодавства до моменту її оприлюднення, в тому числі інформацію про укладені договори щодо біржових товарів (крім випадків коли оприлюднення інформації не впливає на ціну біржового товару);

б)        інформацію, що стосується ємності та завантаженості потужностей (засобів) виробництва, зберігання, споживання та/або транспортування біржових товарів, а також заплановані та позапланові недоступності таких потужностей (засобів);

в)        інша інформація, яку пересічний учасник товарних спот-ринків ймовірно використовуватиме при прийнятті рішень щодо здійснення операцій, подачі (відкликання, скасування) заявки та/або котирування, чи здійснення інших дії щодо біржових товарів. 

3.         Для цілей цієї статті:

1)        інформація вважається такою, що має точний характер, якщо вона вказує на ряд обставин, які існують або виникнення яких можна обґрунтовано очікувати, або на події, які відбулись або які можна обґрунтовано очікувати, якщо такі обставини або події досить конкретні, щоб можна було зробити висновок про можливий вплив таких обставин або подій на ціни біржових товарів або ціни пов’язаних деривативних фінансових інструментів;

2)        інформація вважається такою, що здійснювала би значний вплив на ціни біржових товарів або ціни пов’язаних деривативних фінансових інструментів, якщо таку інформацію швидше за все, як основу для прийняття своїх рішень щодо здійснення операцій, подачі (відкликання, скасування) заявки та/або котирування, чи здійснення інших дії щодо таких товарів буде використовувати  учасник товарних спот-ринків.

Стаття 23.      Інсайдери на товарних спот-ринках

1.         Інсайдером на товарних спот-ринках визнається будь-яка особа, яка володіє інсайдерською інформацією на  товарних спот-ринках внаслідок того, що вона є:

1)        особою, яка здійснює управлінські функції учасника товарних спот-ринків;

2)        власником акцій (часток, паїв) у капіталі учасника товарних спот-ринків;

3)        особою, яка має доступ до зазначеної інформації у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків або договірних зобов’язань незалежно від відносин з учасником товарних спот-ринків;

4)        особами, які отримали доступ до інсайдерської інформації на організованих товарних ринках в результаті вчинення неправомірних дій.

2.         Інсайдерами також є особи, які володіють інсайдерською інформацією на організованих товарних ринках в результаті інших обставин, ніж передбачених пунктами 1)-4) частини першої цієї статті, за умови що така особа знає або повинна знати, що ця інформація є інсайдерською. 

3.         Якщо особою, зазначеною у цій статті, є юридична особа, інсайдером також вважається фізична особа, яка бере від імені або в інтересах такої юридичної особи участь у прийнятті рішень щодо набуття чи відчуження активів з рахунку такої юридичної особи або надсилання, зміну чи скасування наказів та/або розпоряджень щодо проведення операцій по таких рахунках.

4.         Учасники товарних спот-ринків повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб особи, які мають доступ до інсайдерської інформації, письмово підтвердили покладені на них правові зобов’язання і були інформовані про санкції, передбачені за вчинення інсайдерських правочинів та/або неправомірне розкриття інсайдерської інформації. 

Учасник товарних спот-ринків зобов’язаний скласти та надати Національній  комісії з цінних паперів та бірж на її запит список осіб, які мають доступ до інсайдерської інформації. 

Стаття 24.      Інсайдерські правочини та неправомірне розкриття інсайдерської інформації на організованих товарних ринках

1.         Правочини з біржовими товарами вважаються інсайдерськими в тих випадках, коли особа володіючи інсайдерською інформацією використовує таку інформацію, набуваючи (укладаючи або розпоряджаючись) від свого імені або від імені третіх осіб, прямо або опосередковано, біржові товари, яких стосується така інформація (далі – інсайдерські правочини). Інсайдерським правочином також вважається використання інсайдерської інформації для скасування або зміни заявки та/або котирування відносно біржових товарів, яких стосується така інсайдерська інформація, якщо заявка та/або котирування було надано до того, як відповідна особа ознайомилась з інсайдерською інформацією. 

2.         Рекомендація іншій особі вчинити інсайдерський правочин або спонукання іншої особи вчинити інсайдерський правочин має місце, якщо будь-яка особа має інсайдерську інформацію та здійснює одну з наступних дій:

1)        на основі цієї інформації рекомендує іншій особі придбати або продати біржові товари, яких стосується така інсайдерська інформація або спонукає іншу особу до здійснення такого придбання або продажу;

2)        на основі цієї інформації рекомендує іншій особі скасувати або змінити заявку та/або котирування відносно біржового товару, якого стосується така інсайдерська інформація, або спонукає іншу особу до здійснення такого скасування або зміни.

3.         Слідування рекомендаціям зазначеним у частині другій цієї статті вважається інсайдерським правочином, якщо особа, яка слідує таким рекомендаціям або спонуканням, знає або повинна знати, що вони ґрунтуються на інсайдерській інформації.

4.         Неправомірне розкриття інсайдерської інформації має місце, коли особа має інсайдерську інформацію і розкриває таку інформацію іншим особам, крім розкриття такої інформації у зв’язку з необхідністю виконання професійних, трудових або службових обов’язків та в інших випадках, передбачених законодавством.

Наступне розкриття рекомендацій або спонукань, зазначених у частині другій цієї статті, вважається неправомірним розкриттям інсайдерської інформації, якщо особа, що розкриває такі рекомендації або спонукання, знає або повинна знати, що вони ґрунтуються на інсайдерській інформації.

5.         Особа, яка розкриває інсайдерську або будь-яку іншу інформацію шляхом її подання до Національної комісії з цінних паперів та бірж  не вважається такою, що порушує обмеження щодо розголошення інсайдерської інформації або інші обмеження щодо розкриття (нерозкриття) інформації, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства або договором. Така особа звільняється від цивільно-правової, адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності за розкриття такої інформації.

Стаття 25.      Заборона інсайдерських правочинів і неправомірного розкриття інсайдерської інформації на організованих товарних ринках

1.         Будь-яка фізична або юридична особа, які є інсайдером, не має права: 

а)         вчиняти або намагатися вчиняти інсайдерські правочини 

б)        рекомендувати іншій особі вчиняти інсайдерські правочини або спонукати іншу особу вчиняти інсайдерські правочини 

в)        неправомірно розкривати інсайдерську інформацію.

Стаття 26.      Маніпулювання на організованих товарних ринках 

1.         Маніпулювання на організованих товарних ринках включає в себе такі діяння: 

1)        здійснення операцій, надання заявок та/або котирувань, або вчинення будь-яких інших дій які:

а)         дають або можуть давати недостовірні або оманливі сигнали щодо пропозиції, попиту або ціни біржового товару або пов’язаного деривативного фінансового інструменту; 

б)        фіксують або можуть зафіксувати на аномальному або штучному рівні ціни одного або декількох біржових товарів або пов’язаних деривативних фінансових інструментів; 

2)        здійснення операцій, надання заявок та/або котирувань або вчинення інших дій, які впливають або можуть вплинути на ціну одного або декількох біржових товарів або пов’язаних деривативних фінансових інструментів із застосуванням обману, махінації чи інших неправомірних дій, в тому числі шахрайства чи використання інсайдерської інформації;

3)        поширення інформації (у тому числі поширення чуток) за допомогою засобів масової інформації, в тому числі через Інтернет, або іншими засобами, яка дає або може давати недостовірні або оманливі сигнали відносно пропозиції, попиту або ціни біржового товару або пов’язаного деривативного фінансового інструменту, або яка фіксує або може зафіксувати на аномальному або штучному рівні ціни одного або декількох біржових товарів або пов’язаних деривативних фінансових інструментів, якщо особа, що поширила таку інформацію або чутки, знала або повинна була знати про те, що ця інформація недостовірна або вводить в оману. 

Не вважаються маніпулюванням дії, передбачені пунктом 1) цієї частини, за умови доведення, що вони здійснювалися на законних підставах і відповідають прийнятній ринковій практиці, зазначеній у пункті «в)» частини третьої цієї статті. 

2.         Маніпулюванням на організованих товарних ринках, зокрема, вважаються нижче вказані діяння:

1)        діяння особи (осіб, що діють спільно) спрямовані на забезпечення домінуючої позиції стосовно попиту або пропозиції біржових товарів або пов’язаних деривативних фінансових інструментів, наслідком чого є або може бути пряме або непряме фіксування ціни покупки або продажу, або створення чи можливе створення інших несправедливих умов торгів;

2)        купівля або продаж біржових товарів при відкритті або закритті ринку, наслідком чого є або може бути введення в оману учасників товарних спот-ринків, що діють з огляду на ціни, що відображаються на ринку, зокрема ціни відкриття або ціни закриття;

3)        надання заявок та/або котирувань на організованому ринку, у тому числі їх скасування або зміна, будь-якими доступними засобами проведення торгів, включаючи електронні засоби, такі як алгоритмічна і високочастотна торгівля, що може привести до одного з наслідків, зазначених у підпунктах «а)» і «б)» пункту 1) частини першої цієї статті, шляхом:

а)         порушення або вповільнення функціонування електронної торгової системи товарної біржі або ймовірності такого порушення або вповільнення;

б)        створення для інших осіб ускладнень в ідентифікації дійсних заявок та/або котирувань у електронній торговій системі товарної біржі або ймовірність створення таких ускладнень, включно із внесенням заявок та/або котирувань, які приведуть до перевантаження або дестабілізації електронної торгової системи товарної біржі чи окремих її елементів;

в)        створення або можливого створення недостовірних або оманливих сигналів відносно попиту, пропозиції або ціни біржового товару, зокрема, шляхом внесення заявок та/або котирувань, що ініціюють або посилюють тенденцію (тренд);

4)        використання переваги періодичного або регулярного доступу до традиційних або електронних засобів масової інформації за допомогою висловлення думки про біржові товари або пов’язані деривативні фінансові інструменти, зайнявши попередньо позиції щодо таких біржових товарів або пов’язаних деривативних фінансових інструментів, і одержуючи згодом вигоду від того впливу, який висловлені думки чинять на ціну таких біржових товарів або пов’язаних деривативних фінансових інструментів, не розкриваючи для загального відома належним і ефективним чином такий конфлікт інтересів.

3.         Національна комісія з цінних паперів та бірж розробляє та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті: 

а)         орієнтовний невичерпний перелік показників, що стосуються вчинення дій із застосуванням обману, махінації чи інших неправомірних дій;

б)        орієнтовний невичерпний перелік показників, що стосуються подання недостовірних сигналів або таких, що вводять в оману, або фіксації цін та процедури їх обчислення; 

в)        прийнятні ринкові практики, які не є маніпулюванням на організованих товарних ринках. 

4.         Якщо особа, зазначена в цій статті, є юридичною особою, ця стаття також застосовується до фізичних осіб, які беруть від імені або в інтересах такої юридичної особи участь у прийнятті рішень щодо набуття чи відчуження активів з рахунку такої юридичної особи або надсилання, зміну чи скасування наказів та/або розпоряджень щодо проведення операцій по таких рахунках.

5.         Для цілей цієї статті терміни «алгоритмічна торгівля» та «високочастотна торгівля» розуміються в значеннях наведених у статті 55 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». 

Стаття 27.      Заборона маніпулювання на організованих товарних ринках

1.         Будь-яка особа не має права здійснювати або намагатись здійснити маніпулювання на організованих товарних ринках.

Стаття 28.      Попередження й виявлення зловживань на організованих товарних ринках

1.         Товарні біржі, у встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж  порядку, повинні впровадити і забезпечувати функціонування ефективних механізмів, систем і процедур, спрямованих на попередження і виявлення інсайдерських правочинів, маніпулювання, а також спроб укладення інсайдерських правочинів і маніпулювання ринком на організованих товарних ринках.

Товарні біржі повинні не пізніше закінчення цього ж робочого дня повідомляти Національну комісію з цінних паперів та бірж, у встановленому нею порядку, про будь-які заявки та/або котирування, у тому числі про їх скасування або зміну, які можуть бути інсайдерськими правочинами, маніпулюванням, або намаганням вчинити інсайдерських правочинів та/або маніпулювання на організованих товарних ринках.

2.         Вимоги до механізмів, систем і процедур, зазначених у частині першій цієї статті встановлюються Національною комісією з цінних паперів та бірж». 

8)        у тексті закону, крім Розділу VII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ», слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку;

11.       Доповнити статтю 8 Закону України «Про нотаріат» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 39, ст.383) частиною сьомою такого змісту:

«Подання нотаріусом у випадках, передбачених статтями 39 та 40 Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж», інформації на запит (вимогу) Національної комісії з цінних паперів та бірж не є порушенням нотаріальної таємниці».

У зв’язку з цим частини сьому-п’ятнадцяту вважати відповідно частинами восьмою-шістнадцятою.

12.       В абзаці другому пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 11, ст. 50 із наступними змінами) слова «Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національної комісії з цінних паперів та бірж».

13.       У статті 8 Закону України “Про оплату праці” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121 із наступними змінами):

1)        у частині другій слова “частиною третьою цієї статті” замінити словами “частинами третьою та четвертою цієї статті”;

2)        доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

“Умови та розмір оплати праці членів Національної комісії з цінних паперів та бірж, а також інших працівників Національної комісії з цінних паперів та бірж визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про Національну комісію з цінних паперів та бірж”.”.

14.       Статтю 18 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 19, ст. 135 із наступними змінами) доповнити новою частиною такого змісту:

“11. Комітет, до предмета відання якого належать питання ринків капіталу, призначає членів конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії з цінних паперів та бірж, відповідно до статті 10 Закону України “Про Національну комісію з цінних паперів та бірж” та членів Бюджетної ради Національної комісії з цінних паперів та бірж відповідно до статті 31 Закону України “Про Національну комісію з цінних паперів та бірж”.

15.       У Законі України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5 – 6, ст. 30 із наступними змінами):

1)        частину першу статті 59 після слів «приватного виконавця» доповнити словами «уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та бірж»;

2)        у статті 62: 

а)         пункт 7 частини першої доповнити словами та знаками «а також, у разі проведення розслідування відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж», та при здійсненні нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках відповідно до статті 38 Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж» на її запит стосовно банківських рахунків клієнта та операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та щодо конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи – підприємця про: наявність рахунків, особу, яка має право розпоряджатися таким рахунком, кінцевого бенефіціарного власника рахунку, дату відкриття та/або закриття рахунку, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки (включаючи інформацію про дату таких операцій та розмір сум, що підлягали нарахуванню та/або списанню), залишок коштів на рахунках»;

б)        після частини п’ятнадцятої доповнити новою частиною такого змісту:

«Національна комісія з цінних паперів та бірж має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, отриману від Національного банку України та банків, у порядку, передбаченому цим Законом, регуляторам ринків капіталу та організованих товарних ринків інших держав – членам Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO), а також отримувати від цих регуляторів інформацію, яка містить банківську таємницю. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою державного регулювання ринку ринків капіталу та організованих товарних ринків та/або виконання функцій у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

У зв’язку з цим частини шістнадцяту-вісімнадцяту вважати відповідно частинами сімнадцятою-дев’ятнадцятою;

3)        доповнити статтю 73 новою частиною такого змісту:

“У випадку отримання від Національної комісії з цінних паперів та бірж повідомлення про вчинення банком порушення, застосування заходу впливу за яке не віднесене Законом України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж» до компетенції Національної комісії з цінних паперів та бірж, Національний банк України  протягом тридцяти календарних днів з дати отримання такої інформації інформує Національну комісію з цінних паперів та бірж про прийняте Національним банком України рішення та/або про заходи впливу, вжиті Національним банком України на підставі отриманої інформації. 

4)        у тексті закону слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

16.       У тексті Закону України «Про обіг векселів в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 24, ст. 128 із наступними змінами) слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

17.       У Законі України  “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1 ізнаступними змінами):   

1) у тексті закону крім розділу VIIІ «Прикінцеві положення» слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку; 

2) у частині другій статті 41-1 слова «Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції застосовують» замінити словами «Національний банк України у межах своєї компетенції застосовує». 

18.       У тексті Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 31 – 32, ст. 263 із наступними змінами) слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

19.       У частині першій статті 21 Закону України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313 із наступними змінами) слова «Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національною комісією з цінних паперів та бірж». 

20.       У Законі України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 47 – 48, ст. 372 із наступними змінами): 

1) у тексті закону слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національною комісією з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку;

2) у статті 3 слова «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» замінити словами «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж»;

3) у статті 67:

у частині другій слова «Про державне регулювання ринків капіталу в Україні» замінити словами «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж»;

 частину дев’яту  викласти в такій редакції:

«Національна комісія з цінних паперів та бірж здійснює правозастосування згідно із Законом України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж»».

21.       У тексті Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49 – 51, ст. 376 із наступними змінами) слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

22.       У тексті Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 52, ст. 377 із наступними змінами) слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

23.       У Законі України “Про рекламу” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 8, ст. 62 із наступними змінами):

1) у тексті закону слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку;

2) частину сьому статті 25  доповнити новим абзацом такого змісту:

«Забороняється розповсюджувати рекламу щодо фінансових пірамід». 

24.       В абзаці четвертому частини другої статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 9, ст. 79 із наступними змінами) слова «Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національної комісії з цінних паперів та бірж».

25.       У Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 11, ст.140):

1)        абзац восьмий статті 2 після слова «папери» доповнити словами «облік яких не здійснюється у системі депозитарного обліку»;

2)        пункт 2 частини першої статті 37 доповнити словами «або в порядку статті 389-2 Кодексу адміністративного судочинства України».

26.       У тексті Закону України «Про іпотечні облігації» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 16, ст. 134 із наступними змінами) слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

27.       В абзаці тридцять восьмому статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 18, ст. 155) слова «Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національною комісією з цінних паперів та бірж.

28.       У Законі України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (Відомості Верховної Ради (Відомості Верховної Ради України , 2006, № 31, ст. 268 із наступними змінами):

1)        у статті 2:

а)         доповнити частину першу новими пунктами такого змісту:

«7-1) бенчмарк – будь-які оприлюднені або опубліковані ставки, індекси або показники, які періодично або регулярно визначаються за допомогою застосування формули до значень одного або декількох базових активів або цін або на основі таких значень, включаючи орієнтовні ціни, фактичні або орієнтовні процентні ставки або інші значення або дослідження, за допомогою посилання на які визначається сума, що підлягає сплаті відповідно до фінансового інструмента, або визначається вартість фінансового інструмента;

8-1) визначення кредитного рейтингу (рейтингування) – це діяльність з надання професійних послуг на ринку цінних паперів, спрямована на визначення кредитоспроможності об’єкта рейтингування, яка може бути проведена рейтинговим агентством;

18-1) емітент фінансового інструменту – емітент емісійних цінних паперів, особа, яка видала неемісійні цінні папери, або особа, яка здійснила пропозицію щодо укладення деривативного контракту або уклала такий деривативний контракт;

18-2) закритий період – це період 30 календарних днів, що безпосередньо передує даті розкриття річної або проміжної фінансової звітності емітента;

22-1) інформаційні бар’єри «Китайські стіни» (далі – інформаційні бар’єри) – це механізми, які відповідають вимогам Національної комісії з цінних паперів та бірж та використовуються  професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків для забезпечення збереження конфіденційності інформації, яка є у володінні одного структурного підрозділу або окремого співробітника такого професійного учасника та неможливості її використання іншим структурним підрозділом або окремим співробітником цього ж професійного учасника;

24-1) кредитний рейтинг – це умовний вираз кредитоспроможності об’єкта рейтингування в цілому та/або його окремого боргового зобов’язання за національною шкалою кредитних рейтингів;

27-1) Національна рейтингова шкала (далі – Національна шкала) – шкала, яка поділена на визначені групи рівнів та рівні, кожен з яких характеризує здатність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за своїми борговими зобов’язаннями, а також його платоспроможність. Національна шкала використовується для оцінки кредитного ризику позичальника – органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання та окремих боргових інструментів – облігацій, іпотечних цінних паперів, позик;

52-1) рейтингова оцінка емітента – характеризує рівень спроможності емітента цінних паперів своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями відносно боргових зобов’язань інших позичальників;

52-2) рейтингова оцінка цінних паперів емітента – характеризує рівень спроможності позичальника (емітента) своєчасно та у повному обсязі обслуговувати зобов’язання за цінними паперами;

59-1) схеми, які ґрунтуються на акціях, означають схеми, згідно з якими посадові особи або співробітники емітента отримують винагороду в акціях, опціонах на акції чи будь-яких інших правах на отримання акцій або отримують винагороду на підставі динаміки ціни акції»;

б)        пункт 37 та 60 викласти в такій редакції:

«37) особа, яка здійснює виконавчі функції, – голова та члени колегіального виконавчого органу, особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, або інша фізична особа, відповідальна за управління поточною діяльністю учасника ринків капіталу та професійного учасника організованих товарних ринків, та підзвітна з питання зазначеного управління наглядовій раді або іншому органу, відповідальному за здійснення нагляду, у тому числі стосовно виконання внутрішніх документів щодо надання відповідних послуг зазначеними учасниками, та працівниками таких учасників або осіб;

60) тісні зв’язки – означає ситуацію за якої дві або більше фізичні або юридичні особи пов’язані між собою наступним чином:

а)         прямим та/або опосередкованим володінням часткою у розмірі 20 або більше відсотків статутного капіталу (прав голосу) юридичної особи; 

б)        здійсненням прямого та/або опосередкованого контролю за юридичною особою. При цьому, юридична особа, що перебуває під контролем іншої юридичної особи, що у свою чергу є під контролем третьої юридичної особи, вважається такою, що є під контролем такої третьої юридичної особи. 

Всі особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, вважаються такими, що є пов’язаними тісними зв’язками якщо всі вони є пов’язаними відносинами контролю з однією тією ж особою»;

в)        у частині другій:

абзац  сьомий після слова “терміни” доповнити словами та знаками «контрольний пакет акцій»;

доповнити частину новим абзацом такого змісту:

«терміни «маркетинг на ринках капіталу» та «системний ризик» – у значенні, наведеному в Законі України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж»;

2)        частину першу статті 8 викласти в такій редакції:

«1. Цінні папери – вид фінансового інструменту, який посвідчує майнові та інші права його власників, що виникають внаслідок вчинення одного чи кількох правочинів (емісії або видачі цінного паперу) та має грошовий вираз. Цінними паперами, зокрема, є: 

1)        акції;

2)        облігації;

3)        казначейські зобов’язання України;

4)        інвестиційні сертифікати;

5)        опціонні сертифікати;

6)        фондові варанти;

7)        кредитні ноти;

8)        депозитарні розписки;

9)        державні деривативи;

10)      сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

11)      депозитні сертифікати банків;

12)      ощадні сертифікати банків;

13)      векселі;

14)      заставні;

15)      інші фінансові інструменти, визначені цінними паперами законом або Національною комісією з цінних паперів та бірж. 

Платіжні інструменти не є цінними паперами. Цінні папери за ступенем оборотоздатності можуть бути у вільному обігу або обмежені в обігу.»;

3)        у статті 34:

а)         у абзаці першому частини сьомої слова «інформація про укладений деривативний контракт подається до торгового репозиторію» замінити словами «сторона деривативного контракту зобов’язана подати інформацію про його укладання до торгового репозиторію»;

б)        у частині дев’ятій слова «може мати» замінити словами «зобов’язаний дотримуватись»;

4)        у абзаці першому частини тринадцятої статті 36 слово «шостою» замінити словом «дванадцятою»;

5)        у статті 43:

а)         частину першу викласти в такій редакції:

«1. Системно важливий професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків – це професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків, діяльність якого впливає на стабільність функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків»;

б)        пункт 4 частини другої доповнити словами «та організованих товарних ринків»

в)        абзац перший частини дванадцятої виключити;

6)        у статті 44:

а)         у абзаці дев’ятому частини другої слова «передбачені цією частиною (депозитарної діяльності» замінити словами «передбачені цією частиною (крім депозитарної діяльності»;

б)        абзац другий частини одинадцятої та абзац другий частини тринадцятої після слів «організувати розміщення» доповнити словами «або продаж»;

7)        у статті 46:

а)         частину першу після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Інвестиційна фірма не може отримувати грошову або негрошову винагороду за направлення заявок клієнтів до певної багатосторонньої системи, якщо такі дії порушують вимоги положень внутрішніх документів, що регламентують запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, або не відповідають зобов’язанню такої інвестиційної фірми щодо виконання доручення на найвигідніших для клієнта умовах»;

б)        доповнити статтю новою частиною такого змісту:

«9. Положення цієї статті не застосовуються, у разі здійснення інвестиційною фірмою, яка провадить дилерську, брокерську або субброкерську діяльність, операцій з прийнятним контрагентом в рамках провадження зазначених видів діяльності або надання відповідних додаткових послуг, пов’язаних із здійсненням таких операцій. 

У відносинах з прийнятними контрагентами інвестиційні фірми зобов’язані діяти чесно, справедливо та професійно та спілкуватись у спосіб, який є справедливим, чітким та не вводить в оману, беручи до уваги характер відповідного контрагента та його діяльність.

Прийнятним контрагентом для інвестиційної фірми може бути інша інвестиційна фірма, банк, страхова компанія, компанія з управління активами відкритих інвестиційних фондів або недержавних пенсійних фондів, державні органи, що здійснюють грошово-кредитну політику, валютну політику або політику управління державним боргом. 

Особа, яка має статус прийнятного контрагента, має право відмовитись від такого статусу в цілому або при здійсненні окремих операцій, повідомивши інвестиційну фірму про своє бажання щоб його вважали кваліфікованим або некваліфікованим інвестором.

Інвестиційна фірма зобов’язана до початку здійснення операцій з прийнятним контрагентом отримати від нього письмове підтвердження, що він згоден зі своїм статусом прийнятного контрагента в цілому або щодо здійснення окремої операції»; 

8)        у статті 49:

а)         доповнити пункт 5 частини третьої словами «а також порядок зупинення та скасування такого допуску»;

б)        доповнити пункт 4 частини четвертої словами «а також порядок зупинення та скасування такого допуску»;

в)        доповнити пункт 4 частини п’ятої словами «а також порядок зупинення та скасування такого допуску»;

9)        доповнити статтю 51 новою частиною такого змісту:

«9. Оператори організованих ринків зобов’язані впровадити і забезпечувати функціонування ефективних механізмів, систем і процедур, спрямованих на регулярний моніторинг дотримання учасниками торгів правил функціонування відповідного ринку.  

Оператори організованих ринків зобов’язані контролювати надіслані учасниками торгів в багатосторонній системі заявки та/або котирування, включаючи їх зміну чи скасування, з метою виявлення порушень правил функціонування відповідного ринку, а також виявлення поведінки, що може спричинити ситуації цінової нестабільності або іншим чином порушити цілісність ринків капіталу чи завдати шкоди інвесторам, або іншим чином порушити законодавство на ринках капіталу та організованих товарних ринках Оператори організованих ринків зобов’язані використовувати ресурси, необхідні для забезпечення ефективності такого моніторингу та контролю.

Оператори організованих ринків зобов’язані негайно повідомляти Національну комісію з цінних паперів та бірж у встановленому нею порядку про будь-які суттєві порушення правил функціонування відповідного ринку, а також будь-які виявлені факти поведінки, що можуть спричинити ситуації цінової нестабільності або іншим чином порушити цілісність ринків капіталу чи завдати шкоди інвесторам, або іншим чином порушити законодавство ринках капіталу та організованих товарних ринках.»;

10)      у статті 52:

а)         у абзаці другому частини четвертої статті 52 слово «регульованого» замінити словом «організованого»;

б)        частину сьому викласти в такій редакції:

«7. Оператори організованих ринків зобов’язані розробити та запровадити правила визначення кроку цін фінансових інструментів, що допущені до торгів на такому ринку, відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та бірж. 

Оператори організованих ринків, а також учасники торгів на таких ринках зобов’язані забезпечити синхронізацію систем фіксації дати та часу, що використовуються ними під час здійснення операцій в рамках провадження професійної діяльності, відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та бірж»;

11)      у статті 53:

а)         у пункті 7 частини першої, пункті 1 частини третьої та пункті 1 частини п’ятої слова «виявлення, запобігання та усунення конфліктів інтересів» замінити словами «запобігання та врегулювання конфлікту інтересів»;

б)        доповнити частину шосту після абзацу дев’ятого новим абзацом такого змісту:

«Оператор організованого ринку несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання повноважень, передбачених цією частиною. Оператор організованого ринку звітує про виконання цих повноважень перед Національною комісією з цінних паперів та бірж у встановленому нею порядку». 

У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим;

12)      частину другу статті 63 після слів «за договорами щодо фінансових інструментів» доповнити словами «та за деривативними контрактами»;

13)      частину четверту статті 70 доповнити абзацами такого змісту:

«3) запровадити механізм запобігання та врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів осіб, які здійснюють виконавчі функції в професійному учаснику ринків капіталу та організованих товарних ринків, працівників таких професійних учасників та осіб, що надають їм послуги, або виконують роботу на підставі цивільно-правових договорів з такими професійними учасниками, їх пов’язаних агентів, інших осіб, пов’язаних з такими професійними учасниками відносинами контролю таких професійних учасників. Передбачений цим пунктом механізм повинен також виявляти реальний чи потенційний конфлікт інтересів, пов’язаний з діями в інтересах різних клієнтів, або політикою (положенням) щодо винагороди, затвердженою таким професійним учасником.

Професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків зобов’язаний повідомити клієнта про наявність конфлікту інтересу осіб, передбачених пунктом 3 цієї частини. Таке повідомлення повинно бути здійснено з використанням засобів, що забезпечують його фіксацію та містити деталі, достатні для прийняття клієнтом рішень щодо участі або відмови від участі у операції (щодо вчинення або відмови від вчинення правочину). Дані про наявність конфлікту інтересів зазначених осіб та заходи, що вживаються професійним учасником з метою врегулювання такого конфлікту інтересів у знеособленому вигляді підлягають опублікуванню на сайті професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків не пізніше робочого дня, наступного за днем повідомлення таким професійним учасником про наявність конфлікту інтересів клієнту;

4) здійснювати у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж, збереження інформації, зокрема щодо: 

а)         ідентифікації та верифікації клієнтів; 

б)        наданих послуг та проведених операцій;

в)        руху коштів та цінних паперів по рахунках в цінних паперах та банківських рахунках, пов’язаних з проведеними операціями;

5) забезпечувати дотримання інших організаційних та операційних вимог щодо провадження свої  професійної діяльності, встановлених цим Законом та відповідними актами Національної комісії з цінних паперів та бірж;

6) протягом всього періоду часу дії отриманої ліцензії дотримуватись ліцензійних умов»;

14)      доповнити статтею 70-1 такого змісту:

«Стаття 70-1. Вимоги до працівників професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.         Працівники професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків та особи, які виконують в таких професійних учасниках роботи або надають послуги на підставі цивільно-правових договорів, зобов’язані вживати таких заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів:

1)        вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2)        повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника (для осіб, які виконують роботи чи надають послуги на підставі цивільно-правових договорів, – особу, зазначену в такому договорі), а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національну комісію з цінних паперів та бірж;

3)        не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів до отримання вказівок безпосереднього керівника, або особи, зазначеної у цивільно-правовому договорі про виконання робіт чи надання послуг, або  Національної комісії з цінних паперів та бірж відповідно (далі – відповідальної особи) щодо дій, що необхідно вчинити для врегулювання конфлікту інтересів;

4)        вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів відповідно до вказівок, отриманих від відповідальної особи.

Відповідальні особи не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб осіб, що звернулися із повідомленням про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів, до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, окрім клієнтів, обслуговування яких безпосередньо стосується конфлікт інтересів.

2.         Безпосередній керівник, особи, зазначені у цивільно-правовому договорі про виконання робіт чи надання послуг, протягом двох робочих днів (а відповідальні особи Національної комісії з цінних паперів та бірж, що надають відповідні вказівки щодо врегулювання конфлікту інтересів, – протягом п’яти робочих днів) після отримання повідомлення про наявність у особи реального чи потенційного конфлікту інтересів зобов’язані прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомити зазначену особу у формі відповідної вказівки.

3.         Працівники професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, які вчиняють дії, пов’язані з безпосереднім провадженням такими професійними учасниками професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язані до початку вчинення таких дій отримати сертифікати на право вчинення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, які видаються  Національною комісією з цінних паперів та бірж у встановленому нею порядку.

Національна комісія з цінних паперів та біржу встановлених нею випадках та порядку анулює сертифікати на право вчинення дій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках»;

15)      у статті 71:

а)         у пункті 3 частини першої слова «провадження ним діяльності» замінити словами «провадження ним депозитарної діяльності»;

б)        у пункті 6 частини четвертої слово «виникненню» виключити;

в)        у частині п’ятій:

підпункт «а» викласти в такій редакції:

«а) перелік осіб, які є власниками істотної участі у заявнику, із зазначенням відсотка статутного капіталу чи права голосу, яким володіє кожний такий учасник (акціонер), ідентифікаційних даних таких осіб, а щодо осіб, які опосередковано володіють 10 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій (часток) заявника, – також ідентифікаційні дані осіб, через яких забезпечується таке опосередковане володіння»;

у підпункті «а» пункту 7 частини п’ятої, у пункті 1 частини шостої слова «рекомендації до змісту» замінити словами «орієнтовний (невиключний) перелік структурних елементів»;

г)         у пункті 10 частини п’ятої слово «виникненню» виключити;

д)        частину двадцять другу доповнити новим абзацом такого змісту:

«Документи, подані для отримання ліцензії, не повинні містити недостовірну та/або оманливу інформацію. Заявник несе відповідальність за порушення вимог цього абзацу, а так само за вчинення будь-яких інших протиправних дій, внаслідок вчинення яких заявник отримав ліцензію на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках»; 

16)      доповнити статтею 72-1 такого змісту:

«Стаття 72-1. Підстави для зупинення дії ліцензії на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках

1.         Національна комісія з цінних паперів та бірж має право зупинити дію ліцензії на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, у разі:

1)        застосування заходу впливу контрольного характеру уповноваженим на розгляд справ відповідно до вимог Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж»;

2)        несплати ліцензіатом фінансової санкції (штрафу), що була накладена на нього як захід впливу контрольного характеру, протягом 3 місяців з дати винесення відповідної постанови про застосування заходів впливу контрольного характеру, за винятком тих постанов уповноважених на розгляд справ, які були скасовані за рішенням суду, що набрало законної сили, або дію яких зупинено за ухвалою суду;

3)        проведення розслідування маніпулювання на організованих ринках, заборони використання інсайдерської інформації або іншого грубого порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

4)        факту порушення пруденційних нормативів та показників і вимог, що обмежують ризики операцій, пов’язаних з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, встановлених законодавством.

2.         Обмеження та додаткові вимоги, що застосовуються до професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, якому зупинено дію ліцензії, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та бірж».

17)      у абзацах дев’ятому та одинадцятому частини першої статті 73 слова «у справі про оскарження його законності та скасування» замінити словами «у справі про визнання його протиправним та скасування»;

18)      доповнити статтю 73 новою частиною такого змісту:

«3. Юридична особа, у разі анулювання виданої їй ліцензії на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках з підстав зазначених у пунктах 2-20 частини першої цієї статті, зобов’язана припинити провадження відповідної діяльності у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж»;

19)      у пункті 10 частини дев’ятої статті 74 слова «управління такими конфліктами» замінити словами «врегулювання такого конфлікту»;

20)      у статті 75:

а)         частину першу після слів «за такими акціями» доповнити словом «(частками)»;

б)        частину другу після слів «лише за акціями» доповнити словом «(частками)»;

21)      у статті 76:

а)         у пункті 3 частини другої слово «конфліктів» замінити словом «конфлікту»;

б)        у частині третій:

у абзаці першому слово «сьомою» замінити словом «восьмою»;

у абзаці другому слово «восьмою» замінити словом «дев’ятою»;

у абзаці третьому слово «дев’ятою» замінити словом «десятою»;

в)        у частині сьомій:

доповнити абзац четвертий реченням другим такого змісту:

«Орган, відповідальний за здійснення нагляду, є відповідальним за організацію належного управління діяльністю професійного учасника, зокрема повинен забезпечити організацію розподілу повноважень між особами, які здійснюють дії, пов’язані з безпосереднім провадженням професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків професійної діяльності, організацію запобігання конфлікту інтересів».

абзац п’ятий викласти в такій редакції:

«Орган, відповідальний за здійснення нагляду, відповідно до вимог внутрішніх положень професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків повинен здійснювати:»;

у пункті 4 слово «уникнення» замінити словом «запобігання»;

пункт 8 доповнити словами «(осіб, які одноосібно здійснюють функції таких підрозділів)»;

г)         після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:

«8. Політики (положення) щодо винагороди, передбачені пунктом 4 частини сьомої цієї статті, не повинні містити положень щодо призначення винагороди, які можуть стимулювати працівників при наданні послуг надавати клієнтам рекомендації щодо набуття прав на окремі фінансові інструменти або отримання окремих фінансових послуг за умови наявності варіанта інструмента або послуги, що більше відповідає інтересам клієнтів.

Політика винагороди професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків повинна бути призначена для підвищення якості надання послуг клієнтам та не перешкоджання професійному учаснику у виконанні його обов’язку діяти чесно, професійно та з найкращим забезпеченням інтересів клієнтів.

Професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків є таким, що не має належного механізму врегулювання конфлікту інтересів, що пов’язаний з політикою (положенням) щодо винагороди, якщо такий професійний учасник здійснює виплати третім особам (крім клієнтів або їх представників) або отримує виплати від третіх осіб (крім клієнтів або їх представників), чи здійснює передачу будь-якої негрошової винагороди, або отримує таку винагороду у зв’язку з наданням послуг в рамках провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках за умови, що такі виплати або винагороди не призначені для підвищення якості надання послуг клієнтам, або перешкоджають професійному учаснику у виконанні його обов’язку діяти чесно, професійно та з найкращим забезпеченням інтересів клієнтів.

Професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків зобов’язаний повідомити клієнта про факт отримання (сплати), загальну кількість (а там, де кількість не може бути розрахована – про методику розрахунку обсягу), підстави отримання виплат чи негрошової винагороди, передбаченої абзацом третім цієї частини до надання такому клієнту послуг на підставі відповідної ліцензії на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках. Зазначені виплати або негрошові винагороди у найкоротший термін підлягають передачі клієнту. Професійний учасник зобов’язаний повідомити про механізми передачі зазначених виплат чи негрошової винагороди клієнту.

У разі якщо здійснення виплати або передача негрошової винагороди, передбачених абзацом третім цієї частини, є необхідними для надання послуги та не спричиняють виникнення конфлікту інтересів у осіб, які вчиняють дії, пов’язані з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, вимоги абзаців третього та четвертого цієї частини не застосовуються».

У зв’язку з цим частини восьму-дев’яту вважати відповідно часинами дев’ятою-десятою;

22)      у статті 79:

а)         підпункті «б» пункту 8 частини першої статті 79 слова «виявлення, запобігання та усунення конфліктів» замінити словами «запобігання та врегулювання конфлікту»;

б)        доповнити статтю після частини другої новою частиною такого змісту:

 «3. Національна комісія з цінних паперів та бірж протягом 20 робочих днів з дня отримання документів, передбачених частиною першою цієї статті, офіційним каналом зв’язку надсилає юридичній особі, яка має намір провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, підтвердження отримання повного переліку документів, передбачених частиною першою цієї статті, або повідомляє юридичну особу, яка має намір провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, про отримання неповного переліку таких документів.

У разі отримання неповного переліку документів, передбачених частиною першою цієї статті, Національна комісія з цінних паперів та бірж офіційним каналом зв’язку повідомляє юридичну особу, яка має намір провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, про строк, до якого необхідно подати до Національної комісії з цінних паперів та бірж додаткову інформацію.

У разі неподання юридичною особою, яка має намір провадити діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках, у визначений строк додаткової інформації Національна комісія з цінних паперів та бірж повідомляє таку юридичну особу про залишення заяви про авторизацію без розгляду у зв’язку з отриманням неповного переліку документів.

Документи, подані для отримання ліцензії, не повинні містити недостовірну та/або оманливу інформацію. Заявник несе відповідальність за порушення вимог цього абзацу, а так само за вчинення будь-яких інших протиправних дій, внаслідок вчинення яких заявник отримав ліцензію на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках». 

У зв’язку з цим частини третю – п’яту вважати відповідно частинами четвертою – шостою;

23)      у частині першій статті 80:

а)         пункт 2 викласти в такій редакції:

«2) особа, яка включена до Реєстру уповноважених осіб, не розпочала провадження діяльності з надання інформаційних послуг протягом 12 місяців з дати включення до такого Реєстру»;

б)        доповнити пунктом 2-1 такого змісту:

«2-1) особа, яка провадить діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках не провадила діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках протягом будь-яких шести місяців поспіль після початку провадження діяльності з надання інформаційних послуг»;

підпункти «а» та «б» пункту 5 викласти в такій редакції:

 «а) таке порушення є повторним порушенням тих же норм законодавства, вчиненим протягом року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення за умови, що рішення Національної комісії з цінних паперів та бірж, яким було встановлено таке повторне порушення, не скасовано судом або щодо такого рішення судом не розглядається провадження у справі про визнання його протиправним та скасування.

Встановлення судом законності рішення Національної комісії з цінних паперів та бірж про притягнення до відповідальності за повторне порушення після одного року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення (незалежно від дати прийняття судом такого рішення) не позбавляє Національну комісію з цінних паперів та бірж права анулювати свідоцтво про включення до Реєстру відповідно до цього пункту;

б) таке порушення є третім протягом року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення порушенням будь-яких норм такого законодавства за умови, що рішення Національної комісія з цінних паперів та бірж, яким було встановлено таке третє порушення, не скасовано судом або щодо такого рішення судом не розглядається провадження у справі про визнання його протиправним та скасування.

Встановлення судом законності рішення Національної комісії з цінних паперів та бірж про притягнення до відповідальності за третє порушення після одного року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення (незалежно від дати прийняття судом такого рішення) не позбавляє Національну комісію з цінних паперів та бірж права анулювати свідоцтво про включення до Реєстру відповідно до цього пункту»;

в)        доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

«3-1) особа, яка провадить діяльність з надання інформаційних послуг на ринках капіталу та організованих товарних ринках отримала свідоцтво про включення до Реєстру уповноважених осіб внаслідок вчинення нею протиправних дій»;

24)      доповнити статтю 81 частиною такого змісту:

«4. Особи, які провадять діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків зобов’язані виконувати вимоги пункту 3 та абзацу п’ятого частини четвертої статті 70 та частини сьомої статті 76 цього Закону»; 

25)      доповнити статтю 82 частиною такого змісту:

«4. Особи, які провадять діяльність з розповсюдження в режимі безперервного оновлення консолідованої інформації зобов’язані виконувати вимоги пункту 3 та абзацу п’ятого частини четвертої статті 70 та частини сьомої статті 76 цього Закону»;

26)      доповнити статтю 83 частиною такого змісту:

«4. Особи, які провадять діяльність з подання звітних даних до Національної комісії з цінних паперів та бірж зобов’язані виконувати вимоги пункту 3 та абзацу п’ятого частини четвертої статті 70 та частини сьомої статті 76 цього Закону»;

27)      у частині п’ятій статті 85:

а)         у абзаці першому слово «виникненню» виключити;

б)        у абзаці другому слова «управління конфліктом» замінити словами «запобіганням та врегулюванням конфлікту»;

28)      у статті 86:

а)         доповнити частину шосту новим абзацом такого змісту:

«Торговий репозиторій повинен забезпечити розробку та впровадження внутрішніх документів та механізмів впорядкування та передачі впорядкованої інформації, що передається іншому торговому репозиторію у випадках встановлених законодавством»;  

б)        частину сьому доповнити після слів «Торговий репозиторій повинен» доповнити словами «невідкладно зареєструвати та»;

в)        доповнити статтю новими частинами такого змісту:

«8. Торговий репозиторій, на основі отриманої, відповідно до статті 34 цього Закону, інформації, зобов’язаний розраховувати позиції щодо деривативних контрактів в розрізі класів деривативних контрактів та в розрізі осіб, що є сторонами деривативних контрактів.

Торговий репозиторій має регулярно, в порядку встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж, на своєму веб-сайті оприлюднювати інформацію щодо зведених позицій по класах деривативних контрактів.

9. Торговий репозиторій зобов’язаний надати можливість особам, які подають інформацію відповідно до статті 34 цього Закону,  отримувати доступ і уточнювати подану інформацію у встановлені законодавством строки.

10. Торговий репозиторій зобов’язаний надавати на запит Національної комісії з цінних паперів та бірж коректну та не оманливу інформацію. 

29)      у статті 88:

а)         у підпункті «а» пункту 8 частини першої слова «виявлення, запобігання та усунення конфліктів» замінити словами «запобігання та врегулювання конфлікту»;

б)        доповнити частину третю новим абзацом такого змісту:

 «Документи, подані для отримання свідоцтва про включення до Реєстру торгових репозиторіїв, не повинні містити недостовірну та/або оманливу інформацію. Заявник несе відповідальність за порушення вимог цього абзацу, а так само за вчинення будь-яких інших протиправних дій, внаслідок вчинення яких заявник отримав свідоцтво про включення до Реєстру торгових репозиторіїв»; 

30)      у частині першій статті 89:

а)         доповнити пунктом 3-1 такого змісту:

«3-1) особа, яка провадить діяльність торгового репозиторію на ринках капіталу та організованих товарних ринках отримала свідоцтво про включення до Реєстру торгових репозиторіїв внаслідок вчинення нею протиправних дій»;

б)        доповнити абзацами такого змісту:

«5) встановлення факту системного порушення особою, яка провадить діяльність торгового репозиторію, або повторного протягом одного календарного року вимог законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках вважається вчиненим системно в разі, якщо:

а) таке порушення є повторним порушенням тих же норм законодавства, вчиненим протягом року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення за умови, що рішення   Національної комісії з цінних паперів та бірж, яким було встановлено таке повторне порушення, не скасовано судом або щодо такого рішення судом не розглядається провадження у справі про визнання його протиправним та скасування.

Встановлення судом законності рішення Національної комісії з цінних паперів та бірж про притягнення до відповідальності за повторне порушення після одного року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення (незалежно від дати прийняття судом такого рішення) не позбавляє Національну комісію з цінних паперів та бірж права анулювати свідоцтво про включення до Реєстру торгових репозиторіїв відповідно до цього пункту;

б) таке порушення є третім протягом року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення порушенням будь-яких норм такого законодавства за умови, що рішення Національної комісії з цінних паперів та бірж, яким було встановлено таке третє порушення, не скасовано судом або щодо такого рішення судом не розглядається провадження у справі про визнання його протиправним та скасування.

Встановлення судом законності рішення Національної комісії з цінних паперів та бірж про притягнення до відповідальності за третє порушення після одного року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення (незалежно від дати прийняття судом такого рішення) не позбавляє Національну комісію з цінних паперів та бірж права анулювати свідоцтво про включення до Реєстру торгових репозиторіїв відповідно до цього пункту».

31)      у статті 90:

а)         частину першу доповнити новим абзацом такого змісту:

«Торговий репозиторій не має права використовувати інформацію, отриману відповідно до статті 34 цього Закону, для комерційних цілей, крім випадку отримання згоди на таке використання наданої суб’єктом, що подав таку інформацію»;

б)        частину другу викласти в такій редакції:

«2. Торговий репозиторій зобов’язаний мати внутрішні процедури та відповідні механізми управління, які запобігають будь-якому неправомірному розкриттю інформації з обмеженим доступом. Такі механізми управління повинні передбачати наявність чіткої організаційної структури торгового репозиторію з визначеними, прозорими і послідовними лініями відповідальності, а також адекватні заходи системи внутрішнього контролю, у тому числі належні адміністративні та облікові процедури. 

Торговий репозиторій забезпечує конфіденційність, цілісність та захист інформації, отриманої, відповідно до статті 34 цього Закону.

Торговий репозиторій має вживати всіх необхідних заходів для запобігання будь-якого неправомірного використання інформації, що зберігається в його системах. 

Фізична особа, яка має тісний зв’язок з торговим репозиторієм, або юридична особа, яка пов’язана відносинами контролю з торговим репозиторієм, не має використовувати конфіденційну інформацію, наявну в торговому репозиторію, в комерційних цілях»; 

в)        у частині п’ятій:

слово «виникненню» виключити;

доповнити частину новим абзацом такого змісту:

«Торговий репозиторій зобов’язаний розробити та провадити надійні та адекватні системи виявлення, мінімізації та контролю операційних ризиків»;

32)      доповнити текст закону після статті 90 новою статтею такого змісту:

«Стаття 90-1. Діяльність рейтингових агентств 

1.         Рейтингові оцінки, отримання яких відповідно до закону є обов’язковим, мають право визначати виключно уповноважені рейтингові агентства та/або міжнародні рейтингові агентства (разом – Рейтингові агентства). Міжнародні рейтингові агентства обов’язково повинні бути визнані Національною комісією з цінних паперів та бірж.

2.         Особа набуває право визначати рейтингові оцінки з дати видачі їй Свідоцтва про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств.

Особа включається до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств за результатами конкурсного відбору (далі – конкурс).

Переможцем конкурсу може бути декілька осіб.

Міжнародне рейтингове агентство набуває право визначати рейтингові оцінки з дати включення його до переліку визнаних Національною комісією з цінних паперів та бірж.

3.         При визначенні рейтингової оцінки, визначення якої є обов’язковим за законом, уповноважене рейтингове агентство зобов’язане використовувати Національну шкалу.

Національна шкала поділяється на дві групи рівнів – інвестиційний та спекулятивний.

Національна шкала, а також поділ кожної групи рівнів на відповідні рівні затверджується Кабінетом Міністрів України.

Визначення рейтингової оцінки міжнародним рейтинговим агентством здійснюється за шкалою, яка прийнята таким агентством.

4.         Випадки обов’язкового визначення рейтингової оцінки емітентів та цінних паперів визначаються законом.

Визначення рейтингової оцінки потребують такі емітенти:

1) підприємства, у статутних капіталах яких є державна частка;

2) підприємства, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

3) підприємства, які займають монопольне (домінуюче) становище.

Обов’язковість визначення рейтингової оцінки не залежить від форми власності, підпорядкування чи інших ознак емітента.

Визначення рейтингової оцінки, якщо інше не встановлено законом, потребують усі види боргових та іпотечних емісійних цінних паперів, які не розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і можуть розповсюджуватися шляхом публічного розміщення, купуватися та продаватися на організованих ринках капіталу, крім державних цінних паперів та цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою.

Обов’язковість визначення рейтингової оцінки цінних паперів не залежить від емітента, способу їхньої емісії, порядку розміщення чи інших ознак.»;

33)      доповнити статтю 93 новою частиною такого змісту:

«6. Розміщення цінних паперів, випуск яких не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, забороняється»;

34)      доповнити статтю 95 новою частиною такого змісту:

«7. Обіг цінних паперів, звіт про результати емісії  яких не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, забороняється»;

35)      доповнити статтю 97 новою частиною такого змісту:

«6. Будь-який наступний продаж цінних паперів, які були предметом публічної пропозиції, вважається самостійною пропозицією, до якої мають застосовуватись положення цієї статті. 

Якщо такий продаж буде здійснюватись шляхом здійснення публічної пропозиції, то оформлення нового проспекту щодо таких цінних паперів не вимагається за умови, що є чинним проспект таких цінних паперів. 

У випадку, якщо проспект цінних паперів стосувався допуску цінних паперів до торгів на регульованому фондовому ринку та за умови, що на такому регульованому ринку заявки та/або котирування щодо таких цінних паперів можуть подавати виключно кваліфіковані інвестори, такі цінні папери не можуть в подальшому продаватись некваліфікованим інвесторам, крім випадку оформлення проспекту таких цінних паперів відповідно до вимог встановлених для здійснення публічної пропозиції серед некваліфікованих інвесторів»;

36)      у статті 98:

а)         абзац перший частини шостої доповнити словами «та остаточних умов публічної пропозиції»;

б)        доповнити частину восьму новим абзацом такого змісту:

«Особа, яка оформлює проспект, за не виконання умов проспекту несе відповідальність, визначену законом»; 

37)      доповнити статтю 100 новою частиною такого змісту:

«6. Документи, подані для затвердження проспекту, не повинні містити недостовірну та/або оманливу інформацію. Особа, яка оформлює проспект, несе відповідальність за порушення вимог цього абзацу, а так само за вчинення будь-яких інших протиправних дій, внаслідок вчинення яких проспект було затверджено»;

38)      у статті 102:

а)         доповнити частину другу новим абзацом такого змісту:

«Вільний доступ до проспекту, оприлюдненого відповідно до вимог цієї частини, повинен зберігатись не менш як 10 років після його оприлюднення»;

б)        доповнити третій абзац частини третьої новим реченням такого змісту: «Оприлюднення проспекту або додатків до проспекту, які не затверджені Національною комісією з цінних паперів та бірж, забороняється»;

в)        доповнити новими частинами такого змісту:

«5. Будь-яка інформація, розкрита в усній або письмовій формі щодо публічної пропозиції цінних паперів, навіть якщо така інформація не є рекламою, повинна узгоджуватися з інформацією, що міститься в проспекті.

6. У випадку, якщо емітентом або оферентом повідомлено одному або декільком інвесторам (потенційним інвесторам) в усній або письмовій формі будь-яку суттєву інформацію, що стосується цінних паперів щодо яких здійснено або буде здійснено публічну пропозицію, така інформація повинна:

а) бути повідомлена всім іншим інвесторам, яким адресована пропозиція щодо придбання цінних паперів, у випадку, якщо оформлення проспекту не вимагається відповідно до положень частини четвертої статті 97 цього Закону;

б) бути включена до тексту проспекту або додатку до проспекту, якщо оформлення проспекту вимагається відповідно до положень частини четвертої статті 97 цього Закону»;

39)      у частині другій статті 107 слова «депозитних сертифікатів банків» виключити; 

40)      в абзаці другому частини другої статті 110 слово «третім» замінити словом «другим»;

41)      у статті 124:

а)         доповнити частину другу після абзацу шостого новим абзацом такого змісту:

«Інформація, яка розкривається відповідно до вимог цієї статті, має бути достовірною, послідовною, зрозумілою та має розкриватись в повному обсязі відповідно до встановлених вимог»;

у зв’язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим;

б)        частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Особа, яка надає забезпечення, зобов’язана розкривати інформацію про себе відповідно до вимог цього Закону, встановлених для розкриття  регульованої інформації емітентами»;

42)      частину першу статті  128 доповнити пунктами  31 та 32 такого змісту:

“31) програму викупу емітентом власних акцій;

 32) кожний правочин, вчинений в рамках програми викупу.”;

43)      доповнити закон після статті 133 новою статтею такого змісту:

“Стаття 133-1. Розкриття інсайдерської інформації на ринках капіталу

1.         Емітент фінансових інструментів повинен розкривати інсайдерську інформацію, яка безпосередньо стосується такого емітента фінансових інструментів, шляхом розміщення її у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу, та на власному веб-сайті, та надавати її Національній комісії з цінних паперів та бірж.

Емітент фінансових інструментів повинен розміщувати та залишати у вільному публічному доступі на своєму веб-сайті як мінімум протягом п’яти років усю інсайдерську інформацію, яку він зобов’язаний розкривати публічно.

Емітент фінансових інструментів не має права одночасно здійснювати розкриття інсайдерської інформації та маркетинг на ринках капіталу.

2.         Для цілей цієї статті інсайдерською інформацією є інсайдерська інформація на ринках капіталу зазначена у статті 151 цього Закону. 

3.         Вимоги цієї статті застосовуються до емітентів тих фінансових інструментів, що допущені до торгів на організованих ринках капіталу, або фінансових інструментів щодо яких подано заявку на допуск до торгів на організованих ринках капіталу. 

4.         Порядок розкриття та відтермінування розкриття інсайдерської інформації емітентами фінансових інструментів встановлюється Національною комісією з цінних паперів та бірж. 

5.         Емітент фінансових інструментів, який не є фінансовою установою,  має право під свою відповідальність відтермінувати розкриття інсайдерської інформації при дотриманні всіх перелічених нижче умов:

1)        невідкладне розкриття може поставити під загрозу законні інтереси емітента фінансових інструментів;

2)        відтермінування розкриття інформації не введе учасників ринків капіталу, в тому числі потенційних, в оману;

3)        емітент фінансових інструментів здатний забезпечити конфіденційність такої інформації.

Якщо емітент фінансових інструментів відтермінував розкриття інсайдерської інформації відповідно до цієї частини, він повинен проінформувати Національну комісію з цінних паперів та бірж, про те, що розкриття такої інсайдерської інформації відтерміновано, а також повинен надати письмове пояснення дотримання умов, перерахованих у цій частині, негайно після розкриття інсайдерської інформації. 

Національна комісія з цінних паперів та бірж оприлюднює на власному веб-сайті невичерпний орієнтовний перелік законних інтересів емітентів фінансових інструментів, як зазначено в пункті 1 цієї частини, і ситуацій, у яких відтермінування розкриття інсайдерської інформації може ввести в оману учасників ринків капіталу, в тому числі потенційних, як зазначено в пункті 2) цієї частини.

6.         З метою збереження стабільності фінансової системи емітент фінансових інструментів, який є фінансовою установою, має право під свою відповідальність відтермінувати розкриття інсайдерської інформації, включаючи інформацію, що стосується проблем з ліквідністю і, зокрема, необхідності одержання від Національного банку України підтримки ліквідності, при дотриманні всіх перелічених нижче умов:

1)        розкриття інсайдерської інформації ставить під загрозу фінансову стабільність емітента  фінансових інструментів або фінансової системи;

2)        суспільні інтереси вимагають відстрочення розкриття такої інформації;

3)        конфіденційність такої інформації може бути забезпечена; 

4)        Національна комісія з цінних паперів та бірж дала свою згоду на відтермінування розкриття інсайдерської інформації на основі дотримання умов, встановлених пунктами 1)-3) цієї частини.

Емітент фінансових інструментів повинен повідомити Національну комісію з цінних паперів та бірж, про свій намір відстрочити розкриття інсайдерської інформації і представити докази дотримання умов, перерахованих у пунктах 1)-3) цієї частини.

Національна комісія з цінних паперів та бірж, за необхідності проводить консультації з Національним банком України з питання прийняття Національною комісією з цінних паперів та бірж постанови, передбаченої пунктом 4) цієї частини.

Якщо Національна комісія з цінних паперів та бірж не дає своєї згоди на відстрочку розкриття інсайдерської інформації, емітент фінансових інструментів повинен розкрити таку інсайдерську інформацію негайно.

Якщо Національна комісія  з цінних паперів та бірж дала свою згоду на відтермінування розкриття інсайдерської інформації, Національна комісія з цінних паперів та бірж повинна щотижнево перевіряти дотримання умов, встановлених пунктами 1)-3) цієї частини, та, у разі не дотримання хоча б однієї з них, скасувати свою постанову про надання згоди на відтермінування розкриття інсайдерської інформації та зобов’язати емітента фінансових інструментів в найкоротший термін розкрити інсайдерську інформацію.

7.         Якщо розкриття інсайдерської інформації було відтерміновано відповідно до частини третьої та частини четвертої цієї статті, і конфіденційність такої інформації більше не забезпечується, емітент фінансових інструментів в найкоротший термін зобов’язаний розкрити таку інсайдерську інформацію.

Вимоги розкриття інсайдерської інформації у найкоротший термін також поширюється на ситуації, коли є чутки, явно пов’язані із інсайдерською інформацією, розкриття якої було відтерміновано відповідно до частини третьої та частини четвертої цієї статті, якщо такі чутки є настільки точними, щоб свідчити про те, що конфіденційність такої інформації більше не забезпечується.

8.         Якщо емітент фінансових інструментів або особа, що діє від його імені чи за його рахунок, в ході звичайного здійснення нею своєї трудової діяльності або виконання своїх професійних обов’язків розкривають будь-яку інсайдерську інформацію третій особі, емітент фінансових інструментів повинен в повному обсязі і ефективно розкрити таку інсайдерську інформацію негайно – у випадку навмисного розкриття або у найкоротший термін – у випадку ненавмисного розкриття. 

Положення цієї частини не застосовуються, якщо третя особа, що одержує інформацію, має зобов’язання щодо забезпечення конфіденційності незалежно від того, чи ґрунтується таке зобов’язання на вимогах законодавства, статуту або договору.»;

44)      у статті 134:

а)         частину другу доповнити двома пунктами такого змісту:

«10) що стали відомі Національній комісії з цінних паперів та бірж у зв’язку із організацією та проведенням розслідування на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

11) що стали відомі Національній комісії з цінних паперів та бірж у зв’язку із викриттям порушень на ринках капіталу та організованих товарних ринках»;

б)        у частині третій слова «інформацію, що підлягає оприлюдненню» замінити словами «інформацію, що оприлюднена»;

45)      доповнити статтю 136 новою частиною восьмою такого змісту:

«8.Особи, що отримують інформацію, що становить професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зобов’язані забезпечувати її збереження, зокрема дотримуватися режиму користування та розкриття такої інформації, встановленого законодавством»;

46)      у статті 137:

1.         частину першу доповнити двома абзацами такого змісту:

«Особи, що отримують зазначену інформацію зобов’язані забезпечувати збереження отриманої інформації, що містить професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, зокрема дотримуватися режиму користування та розкриття такої інформації, встановленого законодавством.

За умови що інформація, запит на яку було отримано на підставі пунктів 1 та 2 цієї частини, включає інформацію, що надійшла  Національній комісії з цінних паперів та бірж від регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави, така інформація розкривається Національною комісією з цінних паперів та бірж за умови виконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті»;

2.         частину третю викласти в такій редакції:

«3. Національна комісія з цінних паперів та бірж відповідно до міжнародного договору України за принципом взаємності має право надавати інформацію, що становить професійну таємницю, зібрану під час виконання її функцій, регуляторам ринків капіталу та організованих товарних ринків інших держав та отримувати від таких регуляторів відповідну інформацію. Національна комісія з цінних паперів та бірж має право розкривати інформацію, що становить професійну таємницю і була отримана нею від регулятора ринків капіталу та організованих товарних ринків іншої держави, в порядку, встановленому Законом України «Про Національну комісію з ринків капіталу та організованих товарних ринків».

47)      Доповнити статтю 138 новими частинами такого змісту:

«2. Реклама цінних паперів щодо яких здійснено або буде здійснено публічну пропозицію має відповідати додатковим вимогам, встановленим цією статтею.

3. Будь-яка реклама цінних паперів щодо яких здійснено або буде здійснено публічну пропозицію має зазначати про наявність затвердженого Національною комісією з цінних паперів та бірж проспекту, а також посилання на місце де такий проспект оприлюднено або буде оприлюднено відповідно до вимог статті 102 цього Закону, а також має бути зазначено де інвестори (потенційні інвестори) можуть (зможуть) отримати паперову форму проспекту цінних паперів. 

Вимоги цієї частини не застосовуються у випадках, встановлених частиною четвертою статті 97 цього Закону. 

4. Інформація, що міститься в рекламі, повинна бути точною та не оманливою і повинна узгоджуватися з інформацією, що міститься в проспекті, якщо проспект вже опубліковано, або з інформацією, яка повинна бути в проспекті, якщо проспект ще не опубліковано»;

48)      Розділ ХІ «ОБ’ЄДНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ УЧАСНИКІВ РИНКІВ КАПІТАЛУ» та Розділ ХІІ «ПРОТИДІЯ ЗЛОВЖИВАННЯМ НА РИНКАХ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКАХ» викласти в такій редакції:

«Розділ ХІ. САМОРЕГУЛІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ УЧАСНИКІВ РИНКІВ КАПІТАЛУ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ ТОВАРНИХ РИНКІВ

Стаття 143.    Саморегулівна організація професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків

1.         Об’єднання професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків  (далі – Об’єднання) може набути статус саморегулівної організації професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (далі – СРО) у разі якщо серед його членів  перебуває більше 75 відсотків професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також таке Об’єднання відповідає іншим вимогам, передбаченим цим Законом. 

Порядок набуття Об’єднанням статусу СРО та позбавлення такого статусу встановлюється Національною комісією з цінних паперів та бірж з урахуванням вимог цього Закону.

2.         За кожним видом професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках статус СРО може набути тільки одне Об’єднання. 

Одне Об’єднання може набути статус СРО за одним або за декількома видами професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

3.         Об’єднання набуває статус СРО з дати набрання чинності відповідної постанови Національної комісії з цінних паперів та бірж про включення Об’єднання до реєстру саморегулівних організацій професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків (далі – Реєстр СРО) та делегування такому Об’єднанню повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж.

Національна комісія з цінних паперів та бірж видає СРО відповідне свідоцтво про включення Об’єднання до Реєстру СРО (далі – свідоцтво СРО).

4.         Для набуття статусу СРО Об’єднання повинно здійснити заходи, передбачені статтею 144 цього Закону, та подати до Національної комісії з цінних паперів та бірж документи, перелік та вимоги до оформлення яких встановлюються Національною комісією з цінних паперів та бірж.

5.         СРО зобов’язана дотримуватися вимог, встановлених законодавством, протягом всього строку чинності статусу СРО.

Стаття 144.    Порядок набуття статусу СРО та делегування повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж

1.         Набуття Об’єднанням статусу СРО здійснюється шляхом   Включення Об’єднання до Реєстру СРО та делегування такому Об’єднанню повноваження (повноважень). 

Включення Об’єднання до Реєстру СРО та делегування такому Об’єднанню повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж здійснюється одночасно шляхом прийняття відповідної постанови.

Прийняття передбаченого абзацом першим цієї частини акту Національної комісії з цінних паперів та бірж відбувається з дотриманням такої процедури:

1)        прийняття загальними зборами членів Об’єднання рішення про звернення до Національної комісії з цінних паперів та бірж із запитом про можливість делегування такому Об’єднанню визначеного законом повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

2)        подання до Національної комісії з цінних паперів та бірж запиту, передбаченого пунктом 1) цієї частини, разом із обґрунтуванням необхідності такого делегування;

3)        прийняття Національною комісією з цінних паперів та бірж попереднього процедурного рішення про можливість делегування Об’єднанню повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж, зазначеного у запиті Об’єднання;

4)        утворення Національною комісією з цінних паперів та бірж робочої групи з представників Національної комісії з цінних паперів та бірж та Об’єднання;

5)        формування робочою групою вимог до порядку виконання повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж та вимог до ресурсної бази, необхідної для виконання Об’єднанням такого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

6)        схвалення Національною комісією з цінних паперів та бірж проекту порядку виконання повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж, щодо якого (яких) прийнято процедурне рішення, передбачене пунктом 3 цієї частини, та вимог до ресурсної бази Об’єднання;

7)        прийняття загальними зборами членів Об’єднання рішень про:

а)         затвердження внутрішніх документів, необхідних для набуття Об’єднанням статусу СРО;

б)        затвердження порядку виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж; 

в)        формування органів управління Об’єднання відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та бірж;

8)        подання на погодження до Національної комісії з цінних паперів та бірж документів, зазначених у підпунктах «а)» та «б)»  пункту 7) цієї частини;

9)        погодження Національною комісією з цінних паперів та бірж порядку виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж та  внутрішніх документів, передбачених у підпунктах «а)» та «б)»  пункту 7) цієї частини;

10)      подання до Національної комісії з цінних паперів та бірж інформації про членів органів управління Об’єднання разом з документами, необхідними для проведення аналізу відповідності членів органів управління Об’єднання вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та бірж;

11)      отримання від Національної комісії з цінних паперів та бірж висновку про відповідність членів органів управління Об’єднання вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та бірж;

12)      формування Об’єднанням ресурсної бази відповідно до встановлених вимог; 

13)      перевірка Національною комісією з цінних паперів та бірж відповідності ресурсної бази Об’єднання, необхідної для виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж, вимогам до ресурсної бази Об’єднання;

14)      отримання від Національної комісії з цінних паперів та бірж висновку про відповідність ресурсної бази Об’єднання, необхідної для виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж, вимогам до ресурсної бази Об’єднання;

15)      подання Об’єднанням заяви про набуття статусу СРО та делегування визначеного повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж та відповідних документів;

16)      прийняття Національною комісією з цінних паперів та бірж постанови про включення Об’єднання до Реєстру СРО та делегування такому Об’єднанню повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

17)      оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та бірж постанови, передбаченої пунктом 16 цієї частини.

2.         Підставою для відмови наданні Об’єднанню статусу СРО є: 

1)        подання до Національної комісії з цінних паперів та бірж неповного пакету документів, необхідних для включення Об’єднання до Реєстру СРО та делегування такому Об’єднанню повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

2)        невідповідність поданих документів та даних, які вони містять, вимогам законодавства;

3)        невідповідності вимогам частини першої статті 143 цього Закону.

Після усунення невідповідностей, що були підставою для прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та бірж про відмову у наданні Об’єднанню статусу СРО, таке Об’єднання має право повторно подати документи, визначені законодавством, для набуття статусу СРО.

Стаття 145.    Порядок делегування СРО додаткових повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж

1.         СРО має право звернутись до Національної комісії з цінних паперів та бірж для делегування додаткових повноважень Національної комісії з цінних паперів та бірж ніж ті, що були делеговані такій СРО постановою Національної комісії з цінних паперів та бірж, передбаченою пунктом 16) частини першої статті 144 цього Закону. 

Процес делегування додаткових повноважень відбувається з дотриманням наступної процедури: 

1)        прийняття загальними зборами членів СРО рішення про звернення до Національної комісії з цінних паперів та бірж із запитом про можливість делегування такому СРО додаткового повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

2)        подання до Національної комісії з цінних паперів та бірж запиту, передбаченого пунктом 1 цієї частини, разом із обґрунтуванням необхідності такого делегування;

3)        прийняття Національною комісією з цінних паперів та бірж попереднього процедурного рішення про можливість делегування СРО повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж зазначеного у запиті СРО;

4)        утворення Національною комісією з цінних паперів та бірж робочої групи з представників Національної комісії з цінних паперів та бірж та СРО;

5)        формування робочою групою вимог до порядку виконання повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж та вимог до ресурсної бази, необхідної для виконання СРО такого додаткового повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

6)        схвалення Національною комісією з цінних паперів та бірж проекту порядку виконання повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж, щодо якого (яких) прийнято процедурне рішення, передбачене пунктом 3 цієї частини, та вимог до ресурсної бази СРО;

7)        прийняття загальними зборами членів СРО рішення про затвердження порядку виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж; 

8)        подання на погодження до Національної комісії з цінних паперів та бірж порядку виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

9)        погодження Національною комісією з цінних паперів та бірж порядку виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

10)      формування СРО ресурсної бази відповідно до встановлених вимог; 

11)      перевірка Національною комісією з цінних паперів та бірж відповідності ресурсної бази СРО, необхідної для виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж, вимогам до ресурсної бази СРО;

12)      отримання від Національної комісії з цінних паперів та бірж висновку про відповідність ресурсної бази СРО, необхідної для виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж, вимогам до ресурсної бази СРО;

13)      подання СРО заяви про делегування додаткового повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж та відповідних документів;

14)      прийняття Національною комісією з цінних паперів та бірж постанови про делегування СРО додаткових повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

15)      оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії з цінних паперів та бірж постанови, передбаченої пунктом 14) цієї частини.

2.         Підставою для відмови у наданні СРО додаткових повноважень є: 

1)        подання до Національної комісії з цінних паперів та бірж неповного пакету документів, необхідних для делегування СРО додаткових повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

2)        невідповідність поданих документів та даних, які вони містять, вимогам законодавства. 

Після усунення невідповідностей, що були підставою для прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та бірж про відмову у делегуванні СРО додаткових повноважень, таке СРО має право повторно подати документи, визначені законодавством, для делегування додаткових повноважень.

Стаття 146.    Втрата Об’єднанням статусу СРО 

1.         Об’єднання втрачає статус СРО з дати набрання чинності постановою Національної комісії з цінних паперів та бірж про виключення такого Об’єднання з Реєстру СРО. 

2.         СРО виключається з Реєстру СРО на підставі відповідної постанови Національної комісії з цінних паперів та бірж у таких випадках:

1)        на підставі заяви СРО;

2)        невиконання СРО актів Національної комісії з цінних паперів та бірж;

3)        неодноразового грубого порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки;

4)        встановлення Національною комісією з цінних паперів та бірж факту невідповідності СРО вимогам, встановленим частиною першою статті 143 цього Закону;

5)        встановлення Національною комісією з цінних паперів та бірж факту невідповідності ресурсної бази СРО затвердженим вимогам;

6)        встановлення Національною комісією з цінних паперів та бірж факту невідповідності членів органів управління СРО встановленим Національною комісією з цінних паперів та бірж вимогам;

7)        встановлення Національною комісією з цінних паперів та бірж факту подання недостовірних даних в процесі набуття Об’єднанням статусу СРО;

8)        у разі невиконання або неналежного виконання делегованих СРО повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

9)        на підставі заяви іншого Об’єднання, членам якого є більше 75 відсотків професійних учасників ринків капіталу за  тим видом професійної діяльності за яким вже є СРО, щодо реєстрації Об’єднання як СРО та належним чином оформлених документів, визначених законодавством, необхідних для реєстрації Об’єднання як СРО. Заяви повинні бути підписані керівником та засвідчені печаткою юридичної особи – професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків, який є членом  існуючого СРО, а також містити твердження про згоду члена такого  СРО щодо позбавлення Об’єднання статусу СРО за відповідним видом професійної діяльності на ринках капіталу.

Стаття 147.    Наслідки набуття Об’єднанням статусу СРО або втрати такого статусу 

1.         Членство професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків у Об’єднанні, яке не має статусу СРО, є добровільним. 

Членство професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків у Об’єднанні, яке має статус СРО, є обов’язковим для професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків, які провадять відповідний вид професійної діяльності. 

2.         Після набуття Об’єднанням статусу СРО за певним видом професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринках, які здійснюють діяльність за цим видом професійної діяльності, повинні у місячний строк стати членами такої СРО та бути її членами протягом всього строку наявності в неї статусу СРО.

3.         Кожне СРО зобов’язане укласти з Національною комісією з цінних паперів та бірж угоду, яка має передбачати організаційні та процедурні питання взаємодії з нагляду за професійними учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків. 

З дати набуття Об’єднанням статусу СРО до нього застосовуються положення статей 134-137 цього Закону щодо режиму професійної таємниці та порядку її розкриття, встановлених для Національної комісії з цінних паперів та бірж. 

4.         Делегування Національною комісією з цінних паперів та бірж СРО повноважень не призводить до обмеження повноважень Національної комісії з цінних паперів та бірж щодо здійснення заходів правозастосування на ринках капіталу та організованих товарних ринках. 

У разі не врегулювання СРО конфлікту інтересів, що виник в такій СРО (в тому числі серед членів органів управління СРО), або у разі не дотримання СРО вимог законодавства, Національна комісія з цінних паперів та бірж має право, у встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж порядку, повернути делеговане повноваження або надати підтримку СРО у здійсненні такого делегованого повноваження. 

5.         У разі добровільного виходу зі складу членів СРО більш ніж 25 відсотків членів такого СРО вимоги частини другої цієї статті не застосовуються. У такому разі Національна комісія з цінних паперів та бірж приймає постанову про виключення такого СРО з Реєстру СРО на підставі пункту 4) частини другої статті 146 цього Закону. 

Стаття 148.    Права та обов’язки СРО

1.         СРО має право:

1)        направляти запити й одержувати від органів державної влади й органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання СРО делегованих їм повноважень;

2)        ініціювати вдосконалення законодавства України;

3)        представляти інтереси членів СРО та захищати їх інтереси в органах державної влади, інших організаціях; 

4)        упроваджувати ефективні механізми розв’язання спорів між СРО і членами СРО та їх клієнтами;

5)        отримувати від членів СРО інформацію, узагальнювати та формувати аналітичні дані про стан відповідного сегмента ринків капіталу та організованих товарних ринків;

6)        сприяти захисту прав інвесторів (споживачів фінансових послуг);

7)        від свого імені оскаржувати у встановленому законодавством порядку будь-які акти та/або дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що порушують права та інтереси СРО або її  членів. 

СРО може мати інші права, передбачені законодавством та статутом, якщо передбачені ним повноваження не суперечать вимогам законодавства.

2.         СРО зобов’язане:

1)        здійснювати відповідно до вимог законодавства делеговані Національною комісією з цінних паперів та бірж повноваження;

2)        розробляти та затверджувати обов’язкові для виконання членами СРО правила (стандарти) провадження відповідного виду професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках. Зміст таких правил (стандартів) не може дублювати зміст актів законодавства;

3)        розробляти заходи, спрямовані на запобігання порушенням членами СРО норм законодавства та внутрішніх документів СРО, у тому числі при припиненні ними своєї професійної діяльності;

4)        застосовувати заходи дисциплінарного впливу до членів СРО у разі виявлення порушень статуту СРО або інших внутрішніх документів СРО;

5)        затверджувати кодекс професійної етики та здійснювати контроль за його дотриманням членами СРО;

6)        затверджувати внутрішні положення, зокрема щодо виявлення та управління конфліктом інтересів в діяльності СРО або членів органів управління СРО;

7)        здійснювати контроль за провадженням членами СРО своєї професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

8)        сприяти Національній комісії з цінних паперів та бірж у проведенні нею заходів правозастосування на ринках капіталу та організованих товарних ринках;

9)        дотримуватись режиму професійної таємниці встановленої цим Законом;

10)      розміщувати на власному веб-сайті актуальний список своїх членів.

3.         СРО, її органи управління не мають права:

1)        при здійсненні своєї діяльності обмежувати конкуренцію між членами СРО або створювати будь-яку дискримінацію по відношенню до членів СРО;

2)        здійснювати діяльність і вчиняти дії, що призводять до виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів;

3)        використовувати свої права у спосіб, що надає можливість будь-якому члену СРО отримувати перевагу у будь-якій формі при провадженні ним свої професійної діяльності;

4)        використовувати інформацію, отриману в ході виконання делегованих повноважень, у спосіб, не передбачений законом.

Стаття 149.    Повноваження Національної комісії з цінних паперів та бірж щодо здійснення регулювання та контролю за діяльністю СРО

1. При здійсненні регулювання та контролю за діяльністю СРО Національна комісія з цінних паперів та бірж:

1)        здійснює нагляд за реєстрацією членів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям підсумків на загальних зборах членів Об’єднання, які проводяться в процесі отримання таким Об’єднанням статусу СРО;

2)        проводить перевірку відповідності вимогам Національної комісії з цінних паперів та бірж ресурсної бази Об’єднання, необхідної для виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

3)        здійснює аналіз відповідності Об’єднання та членів органів управління Об’єднання вимогам, встановленим Національною комісією з цінних паперів та бірж;

4)        погоджує внутрішні документи Об’єднання;

5)        перевіряє відповідність ресурсної бази Об’єднання встановленим вимогам;

6)        погоджує порядок виконання делегованого повноваження (повноважень) Національної комісії з цінних паперів та бірж;

7)        встановлює порядок ведення Реєстру СРО та включати Об’єднання до такого реєстру; 

8)        видає свідоцтво СРО;

9)        призначає представника Національної комісії з цінних паперів та бірж для участі в засіданнях органів управління СРО;

10)      призначає представника Національної комісії з цінних паперів та бірж для участі в загальних зборах членів СРО;

11)      встановлює в межах, передбачених законодавством, обов’язкові для виконання вимоги щодо функціонування СРО;

12)      порушує перед загальними зборами членів СРО питання про звільнення з посад членів органів управління СРО;

13)      розглядає скарги професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків про відмову в прийнятті їх до складу СРО;

14)      розглядає скарги членів СРО щодо заходів дисциплінарного впливу, застосованих до них СРО;

15)      проводить інспекції  СРО;

16)      здійснює нагляд за дотриманням Об’єднанням вимог для набуття статусу СРО, а також за дотриманням СРО порядку виконання делегованого повноваження (повноважень);

17)      вимагає надання інформації та документів відповідно до чинного законодавства;

18)      вимагає внесення змін до внутрішніх документів СРО;

19)      отримує інформацію від СРО про її діяльність за формою і в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж, та здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації СРО та її відповідністю встановленим вимогам;

20)      надсилає вимоги про вжиття заходів, приймає постанову про втрату Об’єднанням статусу СРО, а також застосовує інші заходи впливу в межах, визначених законом;

21)      встановлює вимоги до членів органів управління СРО та погоджувати кандидатів на ці посади;

22)      призначає тимчасового керівника СРО. 

Стаття 150.    Призначення тимчасового керівника СРО

1.         Національна комісія з цінних паперів та бірж має право прийняти рішення про призначення тимчасового керівника СРО у разі необхідності забезпечити повернення делегованого СРО повноваження, зокрема у зв’язку із:

1) неможливістю врегулювання конфлікту інтересів в діяльності СРО або у членів органів управління СРО;

2) неможливістю СРО належно виконувати делеговане повноваження;

3) наявністю публічного конфлікту між членами органів управління СРО. 

2.         Призначення тимчасового керівника, а також порядок здійснення ним своїх завдань,  здійснюється в порядку, встановленому статтями 44 та 45 Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж». 

Розділ ХІІ. ПРОТИДІЯ ЗЛОВЖИВАННЯМ НА РИНКАХ КАПІТАЛУ 

Стаття 151.    Загальні положення застосування законодавства щодо протидії зловживанням на ринках капіталу

1.         Законодавство щодо протидії зловживанням на ринках капіталу застосовується до:

1)        фінансових інструментів допущених до торгів на регульованому ринку або фінансових інструментів щодо яких подано заявку про допуск до торгів на регульованому ринку;

2)        фінансових інструментів допущених до торгів на БТМ або фінансових інструментів щодо яких подано заявку про допуск до торгів на БТМ;

3)        фінансових інструментів допущених до торгів на ОТМ;

4)        інших фінансових інструментів (крім передбачених у пунктах 1 – 3 цієї частини) ціна або обсяг торгів якими залежать від ціни та/або обсягу торгів фінансовими інструментами, передбаченими у пунктах 1 – 3 цієї частини; 

5)        інших фінансових інструментів (крім передбачених у пунктах 1 – 3 цієї частини) ціна або обсяг торгів якими впливають на ціни та/або обсяг торгів фінансовими інструментами, передбаченими у пунктах 1 – 3 цієї частини.

2.         Законодавство щодо протидії маніпулюванню на ринках капіталу також застосовується до:

1)        товарних спот-контрактів, крім тих, що є оптовими енергетичними продуктами зазначеними у частині четвертій статті 7 цього Закону, якщо операції, заявки та/або котирування, чи дії щодо яких мають або ймовірно матимуть або спрямовані на здійснення впливу на ціни та/або обсяг торгів фінансовими інструментами, передбаченими у пунктах 1 – 3 частини першої цієї статті; 

2)        фінансових інструментів, зокрема зазначених у пункті 7 частини першої статті 7 цього Закону, якщо операції, заявки та/або котирування, чи дії щодо яких мають або ймовірно матимуть вплив на ціну та/або обсяг торгів товарними спот-контрактами ціна або обсяг торгів якими залежить від ціни та/або обсягу торгів фінансовими інструментами, зазначеними у цьому пункті;

3)        дії, спрямовані на маніпулювання бенчмарками.

3.         Законодавство щодо протидії зловживанням на ринках капіталу застосовується до будь-якої операції, заявки та/або котирування, чи поведінки щодо фінансових інструментів зазначених у частинах першій та другій цієї статті незалежного від того чи здійснені вони на організованих ринках чи поза ними.

4.         Законодавство щодо протидії зловживанням на ринках капіталу не застосовується до дій, що вчиняються органами державної влади у зв’язку з реалізацією грошово-кредитної політики, валютної політики або політики управління державним боргом (крім дій фізичних осіб, що працюють у цих органах на підставі трудового договору або на інших підставах, якщо такі фізичні особи прямо або опосередковано від свого імені здійснюють операції, надсилають заявки та/або котирування тощо).

5.         Законодавство щодо протидії фінансовим пірамідам застосовується до:

1)        будь-яких цінних паперів;

2)        будь-яких фінансових інструментів, які не є цінними паперами;

3)        об’єктів цивільних прав, що мають ознаки цінних паперів;

4)        об’єктів цивільних прав, що мають ознаки фінансових інструментів.

6.         Особи, які розробляють або поширюють інвестиційні рекомендації або іншу інформацію, що рекомендує або пропонує інвестиційну стратегію, повинні вжити необхідних заходів для забезпечення об’єктивного представлення такої інформації, а також розкрити інформацію щодо власних інтересів або зазначити про наявність конфлікту інтересів, пов’язаних з фінансовими інструментами, яких стосується така інформація.

Національна комісія з цінних паперів та бірж встановлює вимоги до необхідних заходів, які мають бути вжиті особами, зазначеними у абзаці першому цієї частини, для об’єктивного представлення інвестиційних рекомендацій або іншої інформації, що рекомендує чи пропонує інвестиційну стратегію, та для розкриття власних інтересів або ознак конфлікту інтересів.

Для цілей цієї частини:

1)        інвестиційні рекомендації означають інформацію, що рекомендує або пропонує інвестиційну стратегію (конкретно або загалом) стосовно одного або декількох фінансових інструментів або емітентів фінансових інструментів, включаючи будь-яку думку щодо теперішньої або майбутньої вартості або ціни таких фінансових інструментів, призначену для її поширення різними засобами

2)        інформація, що рекомендує або пропонує інвестиційну стратегію, означає одне з наступного:

а)         розроблену незалежним аналітиком, інвестиційною фірмою, банком, будь-якою іншою особою, основною діяльністю якої є вироблення інвестиційних рекомендацій, або фізичною особою, яка працює на зазначених осіб за трудовим договором чи іншим способом, інформацію, що прямо чи опосередковано формулює конкретну інвестиційну пропозицію щодо фінансового інструменту або емітента фінансового інструменту; 

б)        розроблену іншими особами, ніж особи, зазначені у підпункті «а)», інформацію, що прямо пропонує конкретне інвестиційне рішення стосовно фінансового інструменту. 

7.         Будь-які особи (в тому числі органи державної влади), які розповсюджують статистичні або прогнозні дані, що можуть мати значний вплив на ринки капіталу, повинні розповсюджувати їх об’єктивно та прозоро.

Стаття 152.    Інсайдерська інформація на ринках капіталу

1.         Інсайдерською інформацією на ринках капіталу є:

1)        інформація точного характеру, яка не була оприлюднена, що стосується прямо або опосередковано одного чи кількох емітентів фінансових інструментів або одного чи кількох фінансових інструментів, і яка у випадку її оприлюднення здійснювала би значний вплив на ціни таких фінансових інструментів або на ціни пов’язаних деривативних фінансових інструментів;

2)        відносно товарних деривативів – інформація точного характеру, яка не була оприлюднена, що стосується прямо або опосередковано одного чи кількох таких товарних деривативів або що прямо стосується пов’язаних товарних спот-контрактів, і яка, у випадку її оприлюднення, ймовірно здійснювала би значний вплив на ціни таких товарних деривативів або відповідних пов’язаних товарних спот-контрактів та розкриття якої обґрунтовано очікується або вимагається відповідно до законодавства, правилами ринку, договором, практикою або звичаєм на відповідних ринках капіталу або товарних спот-ринках;

3)        для осіб, уповноважених виконувати заявки та/або котирування відносно фінансових інструментів, під інсайдерською інформацією розуміється також інформація, передана клієнтом і, яка стосується невиконаних заявок та/або котирувань клієнтів щодо фінансових інструментів, яка має точний характер, стосується прямо або опосередковано одного чи декількох емітентів фінансових інструментів або одного чи декількох фінансових інструментів і яка, у випадку її оприлюднення, здійснювала би значний вплив на ціни таких фінансових інструментів, на ціни відповідних пов’язаних товарних спот-контрактів або на ціни відповідних деривативних фінансових інструментів.

Інформація щодо проміжного етапу тривалого процесу вважається інсайдерською інформацією, якщо він сам по собі відповідає критеріям інсайдерської інформації, встановленим у цій частині. Національна комісія з цінних паперів та бірж  оприлюднює на власному веб-сайті невичерпний орієнтовний перелік інформації, розкриття якої обґрунтовано очікується або вимагається відповідно до законодавства, правилами ринку, договором, практикою або звичаєм на відповідних ринках капіталу або товарних спот-ринках.

2.         Для цілей цієї статті:

1)        товарний дериватив означає наступні фінансові інструменти:

а)         опціонні сертифікати, базовим активом яких є продукція;

б)        фінансові інструменти, зазначені у пунктах 4 – 6, 9 та 10 частини першої статті 7 цього Закону; 

2)        інформація вважається такою, що має точний характер, якщо вона вказує на ряд обставин, які існують або виникнення яких можна обґрунтовано очікувати, або на події, які відбулись або які можна обґрунтовано очікувати, якщо такі обставини або події досить конкретні, щоб можна було зробити висновок про можливий вплив таких обставин або подій на ціни фінансових інструментів, на ціни відповідних пов’язаних товарних спот-контрактів або на ціни відповідних деривативних фінансових інструментів. У зв’язку з цим, якщо має місце тривалий процес, який спрямований на виникнення певних обставин або певних подій або в результаті якого виникнуть певні обставини або певні події, такі майбутні обставини або майбутні події (а так само проміжні етапи такого тривалого процесу) можуть вважатися точною інформацією; 

3)        інформація вважається такою, що здійснювала би значний вплив на ціни фінансових інструментів, на ціни пов’язаних товарних спот-контрактів або на ціни пов’язаних деривативних фінансових інструментів, якщо таку інформацію швидше за все, як основу для прийняття своїх інвестиційних рішень буде використовувати пересічний інвестор.

Стаття 153.    Інсайдери на ринках капіталу

1.         Інсайдером визнається будь-яка особа, яка володіє інсайдерською інформацією внаслідок того, що вона є:

1)        особою, яка здійснює управлінські функції емітента фінансових інструментів;

2)        власником акцій (часток, паїв) у капіталі емітента фінансових інструментів;

3)        особою, яка має доступ до зазначеної інформації у зв’язку з виконанням трудових (службових) обов’язків або договірних зобов’язань незалежно від відносин з емітентом фінансових інструментів;

4)        особами, які отримали доступ до інсайдерської інформації в результаті вчинення неправомірних дій.

2.         Інсайдерами також є особи, які володіють інсайдерською інформацією в результаті інших обставин, ніж передбачених пунктами 1)-4) частини першої цієї статті, за умови що така особа знає або повинна знати, що ця інформація є інсайдерською. 

3.         Якщо особою, зазначеною у цій статті, є юридична особа, інсайдером також вважається фізична особа, яка бере від імені або в інтересах такої юридичної особи участь у прийнятті рішень щодо набуття чи відчуження активів з рахунку такої юридичної особи або надсилання, зміну чи скасування наказів та/або розпоряджень щодо проведення операцій по таких рахунках.

Стаття 154.    Список інсайдерів на ринках капіталу

1.         Емітенти фінансових інструментів або будь-які особи, що діють у їх інтересах або від їх імені, у порядку встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж, повинні:

1)        скласти список усіх осіб, які мають доступ до інсайдерської інформації, та осіб, які працюють у них за трудовим договором або на інших підставах здійснюють повноваження, у рамках яких вони одержують доступ до інсайдерської інформації (далі – списки інсайдерів);

2)        вчасно оновлювати список інсайдерів, відповідно до частини четвертої цієї статті;

3)        надавати Національній  комісії з цінних паперів та бірж  список інсайдерів на її запит.

2.         Емітенти фінансових інструментів або будь-які особи, що діють у їх інтересах або від їх імені, повинні здійснювати всі необхідні заходи для забезпечення того, щоб особи, зазначені в списках інсайдерів, письмово підтвердили покладені на них правові зобов’язання і були інформовані про санкції, передбачені за вчинення інсайдерських правочинів та/або неправомірне розкриття інсайдерської інформації.

Якщо інша особа, що діє в інтересах або від імені емітентів фінансових інструментів бере на себе повноваження зі складання та актуалізації списку інсайдерів, емітент фінансових інструментів несе повну відповідальність за дотримання вимог цієї статті. У такому випадку, емітент фінансових інструментів завжди має право доступу до такого списку.

3.         Список інсайдерів, повинен, зокрема, містити наступну інформацію:

1)        ідентифікаційні дані інсайдера;

2)        причини включення таких осіб у список;

3)        дату і час одержання такою особою доступу до інсайдерської інформації;

4)        дату складання списку інсайдерів.

4.         Емітенти фінансових інструментів або будь-які особи, що діють у їх інтересах або від їх імені, повинні невідкладно оновлювати списки інсайдерів за таких обставин:

1)        при зміні причини включення в список інсайдерів особи, інформація про яку уже є в списку;

2)        при одержанні новою особою доступу до інсайдерської інформації, що вимагає додавання інформації про неї в список інсайдерів; 

3)        якщо особа більше не має доступу до інсайдерської інформації.

При кожному оновленні необхідно зазначати дату і час, коли мала місце зміна, що викликала необхідність оновлення списку інсайдерів.

5.         Емітенти фінансових інструментів або будь-які особи, що діють у їх інтересах або від їх імені, повинні зберігати списки інсайдерів як мінімум протягом п’яти років після дати їх складання або оновлення.

6.         Положення цієї статті не застосовуються до емітентів фінансових інструментів, чиї інструменти допущені до торгів виключно на ринках МСП, у разі дотримання всіх наступних умов:

1)        емітент фінансових інструментів вживає всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб особи, які мають доступ до інсайдерської інформації, письмово підтвердили покладені на них правові зобов’язання і були інформовані про санкції, передбачені за вчинення інсайдерських правочинів та/або неправомірне розкриття інсайдерської інформації;

2)        емітент фінансових інструментів зобов’язаний скласти та надати Національній  комісії з цінних паперів та бірж  список інсайдерів на її запит;

7.         Положення цієї статті застосовуються до емітентів фінансових інструментів, які:

1)        подавали заявку або надавали згоду на допуск своїх фінансових інструментів  до торгів на регульованому ринку;

2)        надавали згоду на допуск своїх фінансових інструментів  до торгів на БТМ або ОТМ (у разі якщо фінансові інструменти допущені до торгів виключно на БТМ або ОТМ);

3)        подавали заявку на допуск своїх фінансових інструментів  до торгів на БТМ. 

Стаття 155.    Інсайдерські правочини та неправомірне розкриття інсайдерської інформації на ринках капіталу

1.         Деривативні контракти та правочини з іншими фінансовими інструментами вважаються інсайдерськими в тих випадках, коли особа володіючи інсайдерською інформацією використовує таку інформацію, набуваючи (укладаючи або розпоряджаючись) від свого імені або від імені третіх осіб, прямо або опосередковано, фінансові інструменти, яких стосується така інформація (далі – інсайдерські правочини). Інсайдерським правочином також вважається використання інсайдерської інформації для скасування або зміни заявки та/або котирування відносно фінансових інструментів, яких стосується така інсайдерська інформація, якщо заявка та/або котирування було надано до того, як відповідна особа ознайомилась з інсайдерською інформацією. 

2.         Рекомендація іншій особі вчинити інсайдерський правочин або спонукання іншої особи вчинити інсайдерський правочин має місце, якщо будь-яка особа має інсайдерську інформацію та здійснює одну з наступних дій:

3)        на основі цієї інформації рекомендує іншій особі придбати або продати фінансові інструменти (укласти деривативні контракти), яких стосується така інсайдерська інформація або спонукає іншу особу до здійснення такого придбання, продажу або укладання;

4)        на основі цієї інформації рекомендує іншій особі скасувати або змінити заявку та/або котирування відносно фінансового інструмента, якого стосується така інсайдерська інформація, або спонукає іншу особу до здійснення такого скасування або зміни.

3.         Слідування рекомендаціям зазначеним у частині другій цієї статті вважається інсайдерським правочином, якщо особа, яка слідує таким рекомендаціям або спонуканням, знає або повинна знати, що вони ґрунтуються на інсайдерській інформації.

4.         Неправомірне розкриття інсайдерської інформації має місце, коли особа має інсайдерську інформацію і розкриває таку інформацію іншим особам, крім розкриття такої інформації у зв’язку з необхідністю виконання професійних, трудових або службових обов’язків та в інших випадках, передбачених законодавством.

Наступне розкриття рекомендацій або спонукань, зазначених у частині другій  цієї статті, вважається неправомірним розкриттям інсайдерської інформації, якщо особа, що розкриває такі рекомендації або спонукання, знає або повинна знати, що вони ґрунтуються на інсайдерській інформації.

5.         Сам по собі факт того, що особа має або мала інсайдерську інформацію, не означає, що така особа використовувала цю інформацію і, таким чином, вчиняла інсайдерські правочини, якщо така особа діяла в рамках правомірної поведінки, межі якої визначені Національною комісією з цінних паперів та бірж .

6.         Особа, яка розкриває інсайдерську або будь-яку іншу інформацію шляхом її подання до Національної комісії з цінних паперів та бірж  не вважається такою, що порушує обмеження щодо розголошення інсайдерської інформації або інші обмеження щодо розкриття (нерозкриття) інформації, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства або договором. Така особа звільняється від цивільно-правової, адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності за розкриття такої інформації.

Стаття 156.    Заборона інсайдерських правочинів і неправомірного розкриття інсайдерської інформації на ринках капіталу

1.         Будь-яка фізична або юридична особа, які є інсайдером, не має права: 

а)         вчиняти або намагатися вчиняти інсайдерські правочини 

б)        рекомендувати іншій особі вчиняти інсайдерські правочини або спонукати іншу особу вчиняти інсайдерські правочини 

в)        неправомірно розкривати інсайдерську інформацію.

2.         Використання інсайдерської інформації під час зондування ринків капіталу відповідно до статті 157 цього Закону, а саме – передача її потенційним інвесторам не є порушенням заборони використання інсайдерської інформації, передбаченої цією статтею.

Стаття 157.    Зондування ринків капіталу 

1. Зондування ринків капіталу є передачею інформації одному або кільком потенційним інвесторам до оголошення інформації про вчинення правочину з фінансовими інструментами, у тому числі за межами України, з метою визначення заінтересованості потенційних інвесторів, у тому числі нерезидентів, у можливому правочині щодо фінансових інструментів, а також його умов та основних характеристик його предмета (вид, тип, обсяг, строк та умови відчуження).

Зондування ринків капіталу може здійснюватися:

1) емітентом;

2) власником фінансового інструменту (оферентом) у таких кількостях або за такою вартістю, що відрізняє правочин від звичайного правочину і допускає метод продажу, заснований на попередній оцінці потенційної заінтересованості потенційних інвесторів;

3) третьою особою, яка діє від імені або в інтересах особи, зазначеної у пунктах 1 і 2 цієї частини.

2. Передача особою, яка має намір купити контрольний пакет акцій, інсайдерської інформації акціонерам також вважається зондуванням ринку, за умови що:

1) інформація необхідна акціонерам для формування ними думки щодо готовності запропонувати свої акції до продажу такій особі;

2) волевиявлення акціонерів щодо готовності продажу власних акцій обґрунтовано вимагається для прийняття рішення про набуття контрольного пакета акцій.

3. Особа, зазначена у пунктах 1 – 3 частини першої цієї статті, яка передає інформацію, повинна до проведення зондування ринку оцінити, чи передбачає таке зондування ринку передачу інсайдерської інформації. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, яка передає інформацію, повинна у письмовій формі сформувати свій висновок та його обґрунтування. Така особа повинна надати зазначені документи Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку на її запит. Це зобов’язання застосовується до кожного випадку передачі інсайдерської інформації у процесі зондування ринків капіталу. Особа, зазначена в пунктах 1 – 3 частини першої цієї статті, яка передає інформацію, повинна відповідним чином оновлювати документи, зазначені в цій частині.

4. Передача інсайдерської інформації в рамках зондування ринку вважається вчиненою у процесі нормального здійснення особою, зазначеною в частині першій цієї статті, своєї трудової або професійної діяльності або обов’язків, за умови що така особа дотримується вимог, встановлених частинами третьою та п’ятою цієї статті.

5. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, яка передає інформацію, до проведення зондування ринку повинна:

1) отримати у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, згоду на передачу інсайдерської інформації особі, стосовно якої проводиться зондування ринку, – потенційному інвестору;

2) поінформувати особу, стосовно якої проводиться зондування ринку, про заборону використання такої інсайдерської інформації або намагання її використання від свого імені чи від імені третіх осіб, прямо або опосередковано, для набуття або відчуження (заміни сторін) фінансових інструментів, яких така інформація стосується;

3) поінформувати особу, стосовно якої проводиться зондування ринку, про заборону використання такої інформації або намагання її використання шляхом скасування або зміни вже надісланої заявки або котирування щодо фінансових інструментів, яких така інсайдерська інформація стосується;

4) поінформувати особу, стосовно якої проводиться зондування ринку, про зобов’язання її щодо забезпечення дотримання режиму конфіденційності інформації, у разі надання письмової згоди на одержання такої інформації.

Особа, зазначена в частині першій цієї статті, яка передає інформацію, повинна вести облік усієї інформації, переданої особі, стосовно якої проводиться зондування ринку, у тому числі інформації, переданої відповідно до пунктів 1 – 4 цієї частини, а також вести облік відомостей про потенційних інвесторів, яким передано інформацію, у тому числі юридичних і фізичних осіб, які діють від імені потенційного інвестора, дату і час передачі. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, яка передає інформацію, повинна надати такі дані обліку Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку на її запит.

6. Якщо інформація, передана в процесі зондування ринку, перестає бути інсайдерською інформацією, за оцінкою особи, зазначеної в частині першій цієї статті, яка передає її, така особа у найкоротший строк повинна поінформувати про це одержувача інформації.

Особа, зазначена в частині першій цієї статті, яка передає інформацію, повинна вести облік повідомлень та інформації, передбачених цією частиною, та надати відповідну інформацію Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку на її запит.

7. Особа, стосовно якої проводиться зондування ринку, повинна самостійно оцінювати, чи володіє вона інсайдерською інформацією і момент, з якого вона перестає володіти інсайдерською інформацією.

8. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, яка передає інформацію, повинна зберігати документи, передбачені цією статтею, протягом не менше п’яти років.

9. Порядок проведення зондування на ринках капіталу, зокрема визначення обов’язків особи, стосовно якої проводиться зондування ринку, порядок передачі інформації про зондування ринків капіталу та ведення обліку документів про зондування ринків капіталу встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Стаття 158.    Маніпулювання на ринках капіталу

1.         Маніпулювання на ринках капіталу включає в себе такі діяння: 

1)        здійснення операцій, надання заявок та/або котирувань, або вчинення будь-яких інших дій які:

а)         дають або можуть давати недостовірні або оманливі сигнали щодо пропозиції, попиту або ціни фінансового інструменту або пов’язаного товарного спот-контракту; 

б)        фіксують або можуть зафіксувати на аномальному або штучному рівні ціни одного або декількох фінансових інструментів або пов’язаних товарних спот-контрактів; 

2)        здійснення операцій, надання заявок та/або котирувань або вчинення інших дій, які впливають або можуть вплинути на ціну одного або декількох фінансових інструментів або пов’язаних товарних спот-контрактів із застосуванням обману, махінації чи інших неправомірних дій, в тому числі шахрайства чи використання інсайдерської інформації;

3)        поширення інформації (у тому числі поширення чуток) за допомогою засобів масової інформації, в тому числі через Інтернет, або іншими засобами, яка дає або може давати недостовірні  або оманливі сигнали відносно пропозиції, попиту або ціни фінансового інструмента або пов’язаного товарного спот-контракту, або яка фіксує або може зафіксувати на аномальному або штучному рівні ціни одного або декількох фінансових інструментів або пов’язаного товарного спот-контракту, якщо особа, що поширила таку інформацію або чутки, знала або повинна була знати про те, що ця інформація недостовірна або вводить в оману;

4)        передачу недостовірної або оманливої інформації або надання недостовірних або оманливих вхідних даних для розрахунку бенчмарків, якщо особа, що передає інформацію або надає вхідні дані, знала або повинна була знати про те, що така інформація або дані недостовірні або вводять в оману, а так само будь-які інші дії, за допомогою яких здійснюється маніпулювання розрахунком бенчмарку.

Не вважаються маніпулюванням дії, передбачені пунктом 1) цієї частини, за умови доведення, що вони здійснювалися на законних підставах і відповідають прийнятній ринковій практиці, зазначеній у підпункті «в» пунктіу 1 частини третьої цієї статті. 

2.         Маніпулюванням на ринках капіталу, зокрема, вважаються нижче вказані діяння:

1)        діяння особи (осіб, що діють спільно) спрямовані на забезпечення домінуючої позиції стосовно попиту або пропозиції фінансових інструментів чи пов’язаних товарних спот-контрактів, наслідком чого є або може бути пряме або непряме фіксування ціни покупки або продажу, або створення чи можливе створення інших несправедливих умов торгів;

2)        купівля або продаж фінансових інструментів при відкритті або закритті ринку, наслідком чого є або може бути введення в оману інвесторів, що діють з огляду на ціни, що відображаються на ринку, зокрема ціни відкриття або ціни закриття;

3)        надання заявок та/або котирувань на організованому ринку, у тому числі їх скасування або зміна, будь-якими доступними засобами проведення торгів, включаючи електронні засоби, такі як алгоритмічна і високочастотна торгівля, що може привести до одного з наслідків, зазначених у підпунктах «а)» і «б)» пункту 1) частини першої цієї статті, шляхом:

а)         порушення або вповільнення функціонування електронної торговельної системи організованого ринку або ймовірності такого порушення або вповільнення;

б)        створення для інших осіб ускладнень в ідентифікації дійсних заявок та/або котирувань у електронній торговельній системі організованого ринку або ймовірність створення таких ускладнень, включно із внесенням заявок та/або котирувань, які приведуть до перевантаження або дестабілізації електронної торгівельної системи організованого ринку чи окремих її елементів;

в)        створення або можливого створення недостовірних або оманливих сигналів відносно попиту, пропозиції або ціни фінансового інструмента, зокрема, шляхом внесення заявок та/або котирувань, що ініціюють або посилюють тенденцію (тренд);

4)        використання переваги періодичного або регулярного доступу до традиційних або електронних засобів масової інформації за допомогою висловлення думки про фінансові інструменти (або опосередковано про емітента таких фінансових інструментів), пов’язані товарні спот-контракти, зайнявши попередньо позиції щодо таких фінансових інструментів, пов’язаних товарних спот-контрактів, і одержуючи згодом вигоду від того впливу, який висловлені думки чинять на ціну таких інструментів, пов’язаних товарних спот-контрактів, не розкриваючи для загального відома належним і ефективним чином такий конфлікт інтересів.

3.         Національна комісія з цінних паперів та бірж розробляє та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті: 

а)         орієнтовний невичерпний перелік показників, що стосуються вчинення дій із застосуванням обману, махінації чи інших неправомірних дій;

б)        орієнтовний невичерпний перелік показників, що стосуються подання недостовірних сигналів або таких, що вводять в оману, або фіксації цін та процедури їх обчислення; 

в)        прийнятні ринкові практики, які не є маніпулюванням на організованих ринках. 

4.         Якщо особа, зазначена в цій статті, є юридичною особою, ця стаття також застосовується до фізичних осіб, які беруть від імені або в інтересах такої юридичної особи участь у прийнятті рішень щодо набуття чи відчуження активів з рахунку такої юридичної особи або надсилання, зміну чи скасування наказів та/або розпоряджень щодо проведення операцій по таких рахунках.

Стаття 159.    Заборона маніпулювання на ринках капіталу

1.         Будь-яка особа не має права здійснювати або намагатись здійснити маніпулювання на ринках капіталу.

Стаття 160.    Програма викупу акцій 

1.         Як виняток з вимог положень статей 156 та 159 цього Закону дії, що вчиняються емітентом з метою викупу власних акцій в рамках програм викупу не є інсайдерськими правочинами або маніпулюванням на ринках капіталу за умови дотримання всіх наступних умов:

1)        повна інформація про програму викупу розкрита до початку викупу;

2)        інформація про кожну операцію з викупу, що здійснюється в рамках такої програми викупу, подається Національній комісії з цінних паперів та бірж, у встановленому нею порядку, а також розкривається в порядку, встановленому статтею 124 цього Закону, як частина регульованої інформації такого емітента;

3)        дотримані належні граничні ліміти щодо ціни та обсягів викупу акцій, встановлені відповідним рішенням загальних зборів акціонерів;

4)        викуп проводиться виключно з метою досягнення цілей зазначених у частині другій цієї статті, а також з дотриманням вимог встановлених Національною комісією з цінних паперів та бірж.

2.         З метою поширення винятку, зазначеного в частині першій цієї статті, на здійснення операцій з викупу акцій відповідна програма викупу акцій повинна мати лише одну з наступних цілей: 

а)         зменшення капіталу емітента;

б)        забезпечення виконання емітентом своїх зобов’язань, що виникають з боргових або деривативних цінних паперів, які можуть бути конвертовані в акції (погашені акціями) емітента; 

в)        забезпечення виконання емітентом або його асоційованою компанією своїх зобов’язань, що виникають з  схем, які ґрунтуються на акціях;

3.         Операції з викупу акцій, що здійснюється в рамках програми викупу, мають здійснюватись виключно на організованому ринку на якому акції емітента допущено до торгів. 

4.         Інші вимоги до програм викупу акцій, а також до порядку її реалізації встановлюються Національною комісією з цінних паперів та бірж. 

5.         З метою поширення винятку, зазначеного в частині першій цієї статті, емітент, впродовж дії програми викупу, не може здійснювати такі операції:

1)        продаж власних акцій;

2)        виконання впродовж закритого періоду правочинів щодо будь-яких фінансових інструментів;

3)        виконання правочинів щодо будь-яких фінансових інструментів, у разі якщо емітент вирішив відтермінувати публічне розкриття інсайдерської інформації.

6.         Положення частини п’ятої цієї статті не застосовуються у таких випадках:

1)        емітент акцій затвердив програму викупу з фіксованим розкладом; 

2)        програма викупу виконується під керівництвом інвестиційної фірми, що приймає рішення щодо строків викупу акцій емітента незалежно від емітента.

Положення пункту 1) частини п’ятої цієї статті не застосовуються у випадках якщо емітент є інвестиційною фірмою або банком, що розробив та впровадив  ефективні інформаційні бар’єри, спрямовані на запобігання неправомірному розкриттю особам, відповідальним за прийняття рішень щодо торгівлі власними акціями, інсайдерської інформації особами, які мають доступ до інсайдерської інформації, що прямо або опосередковано стосується такого емітента. 

Положення пунктів 2) та 3) частини п’ятої цієї статті не застосовуються у випадках якщо емітент є інвестиційною фірмою або банком, що розробив та впровадив  ефективні інформаційні бар’єри, спрямовані на запобігання неправомірному розкриттю особам, відповідальним за торгівлю власними акціями від імені клієнтів, інсайдерської інформації особами, які мають доступ до інсайдерської інформації, що прямо або опосередковано стосується такого емітента. 

7.         Для цілей цієї статті програма викупу з фіксованим розкладом означає програму викупу, яка передбачає фіксовані дати та обсяги акцій, що будуть викуповуватись впродовж дії програми викупу, та які зафіксовані до моменту оприлюднення такої програми викупу. 

Стаття 161.    Стабілізація

1.         Стабілізацією є купівля або пропозиція щодо купівлі пайових та/або боргових цінних паперів та пов’язаних з такими цінними паперами інструментів, які здійснюються інвестиційною фірмою при значній пропозиції таких цінних паперів виключно з метою підтримки ринкової ціни на такі цінні папери протягом заданого періоду часу внаслідок перенасиченості пропозицій на продаж таких цінних паперів. 

2.         Для цілей цієї статті:

1)        значна пропозиція означає пропозицію цінних паперів (первинну або вторинну), що відхиляється від умов звичайної торгівлі такими цінними паперами як за загальною вартістю такої пропозиції так і за способом продажу цінних паперів;

2)        інструменти, пов’язані з цінними паперами, означає наступні інструменти, включно з тими фінансовими інструментами, що не допущені до торгів на організованому ринку та фінансовими інструментами щодо яких не подано заявки на допуск до торгів на організованому ринку:

а)         правочини, що надають право на придбання або продаж пайових та/або боргових цінних паперів;

б)        права (в тому числі переважні права акціонерів) на придбання або продаж пайових та/або боргових цінних паперів;

в)        фондові деривативні контракти, базовим активом яких є пайові та/або боргові цінні папери;

г)         деривативні цінні папери, базовим активом яких є пайові та/або боргові цінні папери;

д)        пайові та/або боргові цінні папери в які боргові цінні папери можуть бути обмінені або конвертовані (у разі якщо проспект (рішення про емісію) боргових цінних паперів передбачає можливість їх обміну або конвертації в інші пайові та/або боргові цінні папери);

е)         інструменти, емітентом яких (особою, яка видала які) є емітент пайових та/або боргових цінних паперів та ринкова ціна таких інструментів  ймовірно матиме вплив на ціну таких пайових та/або боргових цінних паперів або навпаки;

ж)        інструменти, емітентом яких (особою, яка видала які) є особа, яка надає забезпечення, за пайовими та/або борговими цінними паперами та ринкова ціна таких інструментів  ймовірно матиме вплив на ціну таких пайових та/або боргових цінних паперів або навпаки. 

3.         Як виняток з вимог положень статей 156 та 159 цього Закону дії, що вчиняються з пайовими та/або борговими цінними паперами та пов’язаними з такими цінними паперами інструментами з метою стабілізації не є інсайдерськими правочинами або маніпулюванням на ринках капіталу, якщо:

1)        стабілізація проводиться протягом обмеженого періоду часу (періоду стабілізації), граничні межі якого встановлені Національною комісією з цінних паперів та бірж;

2)        відповідна інформація про стабілізацію подається Національній комісії з цінних паперів та бірж, у встановленому нею порядку;

3)        дотримані належні обмеження щодо ціни, граничні межі якої встановлені Національною комісією з цінних паперів та бірж;

4)        такі дії відповідають встановленим Національною комісією з цінних паперів та бірж вимогам щодо порядку проведення стабілізації.

4.         Інформація про операції, що здійснюються з метою стабілізації фінансових інструментів повинна бути передана суб’єктами, що здійснюють такі операції, Національній комісії з цінних паперів та бірж  у встановленому нею порядку та строки.

5.         Додаткові вимоги щодо стабілізації та порядку її проведення встановлюються Національною комісією з цінних паперів та бірж. 

Стаття 162.    Попередження й виявлення зловживань на ринках капіталу

1.         Оператори організованих ринків капіталу, у встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж  порядку, повинні впровадити і забезпечувати функціонування ефективних механізмів, систем і процедур, спрямованих на попередження і виявлення інсайдерських правочинів, маніпулювання, а також спроб укладення інсайдерських правочинів і маніпулювання ринком.

Оператори організованих ринків капіталу повинні не пізніше закінчення цього ж робочого дня повідомляти Національну комісію з цінних паперів та бірж, у встановленому нею порядку, про будь-які заявки та/або котирування, у тому числі про їх скасування або зміну, які можуть бути інсайдерськими правочинами, маніпулюванням, або намаганням вчинити інсайдерських правочинів та/або маніпулювання.

2.         Професійні учасники ринків капіталу, які провадять діяльність види якої передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 41 цього Закону, у встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж  порядку, повинні впровадити та забезпечувати функціонування ефективних механізмів, систем і процедур, спрямованих на виявлення підозрілих заявок та/або котирувань відносно будь-якого фінансового інструмента. Якщо такий професійний учасник ринків капіталу має підозри, що заявки та/або котирування відносно будь-якого фінансового інструмента, надані або виконані на організованих ринках капіталу або поза ними, можуть бути інсайдерськими правочинами, маніпулюванням, а також спробами вчинення інсайдерських правочинів та/або маніпулювання, такий професійний учасник ринків капіталу повинен не пізніше закінчення цього ж робочого дня повідомити про такі підозри Національну комісію з цінних паперів та бірж  у встановленому нею порядку.

3.         Вимоги до механізмів, систем і процедур, зазначених у частині першій цієї статті встановлюються Національною комісією з цінних паперів та бірж. 

Стаття 163.    Правочини керівників

1.         Особи, що здійснюють управлінські функції емітента фінансових інструментів, а також особи, тісно пов’язані з ними, повинні у порядку встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж повідомляти такого емітента фінансових інструментів про будь-які операції, вчинені від імені таких осіб, які стосуються акцій або боргових цінних паперів такого емітента або інших фінансових інструментів, пов’язаних з такими цінними паперами (далі – правочини керівників).

Повідомлення, зазначене у абзаці першому цієї частини, здійснюється особами, що здійснюють управлінські функції емітента фінансових інструментів, а також особами, тісно пов’язані з ними, якщо загальна сума вчинених правочинів такими особами за календарний рік досягла розміру 150 тисяч гривень, який розраховується у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж. 

Такі повідомлення повинні бути направлені невідкладно, але не пізніше завершення третього робочого дня з дати вчинення правочину, за умови досягнення обсягів, встановлених абзацом другим цієї частини.

2.         Для цілей цієї статті тісно пов’язаними особами є:

1)        чоловік/дружина або прирівняні до них особи;

2)        син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням;

3)        особи, які спільно проживали, або були пов’язані спільним побутом і мали взаємні права та обов’язки як мінімум один рік до дати здійснення відповідного правочину; 

4)        юридична особа, траст або партнерство, створені за законодавством України або іншої держави, управлінські функції в якому здійснюються:

а)         особою, що здійснює управлінські функції емітента; 

б)        особою, зазначеною у підпунктах 1) – 3) цієї частини; 

в)        особою, яка прямо або опосередковано контролюється особами, зазначеними в підпунктах «а)» та «б)» пункту 4) цієї частини;

5)        юридична особа, траст або партнерство, створені за законодавством України або іншої держави, які засновані в інтересах осіб, зазначених в підпунктах «а)» та «б)» пункту 4) цієї частини;

6)        юридична особа, траст або партнерство, створені за законодавством України або іншої держави економічні інтереси якої в значній мірі еквівалентні економічним інтересам осіб, зазначених в підпунктах «а)» та «б)» пункту 4) цієї частини. 

3.         Особи, зазначені в частині першій цієї статті, повинні повідомляти Національну комісію з цінних паперів та бірж  у встановленому нею порядку про всі правочини керівників.

Такі повідомлення повинні бути направленні Національній комісії з цінних паперів та бірж  протягом трьох робочих днів з дати вчинення відповідного правочину.

4.         Емітент фінансових інструментів зобов’язаний розкрити інформацію отриману ним відповідно до частини першої цієї статті, в порядку, встановленому статтею 124 цього Закону, як частину регульованої інформації такого емітента.

5.         Емітенти повинні у порядку встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж в письмовій формі повідомити особу, що здійснює управлінські функції, про її обов’язки відповідно до цієї статті. Емітенти повинні у порядку встановленому Національною комісією з цінних паперів та бірж  скласти список осіб, що здійснюють управлінські функції, а також осіб, тісно пов’язаних з ними.

Особи, що здійснюють управлінські функції, повинні:

1)        в письмовій формі повідомити тісно пов’язаних з ними осіб про їх обов’язки відповідно до цієї статті і повинні зберігати копію такого повідомлення;

2)        надати емітенту перелік своїх тісно пов’язаних осіб.

6.         Особа, що здійснює управлінські функції емітента, не повинна прямо або опосередковано вчиняти правочини від свого імені або від імені третіх осіб, які стосуються акцій або боргових цінних паперів такого емітента або інших фінансових інструментів, пов’язаних з такими цінними паперами, протягом закритого періоду.

Емітент, може дозволити особі, що здійснює управлінські функції вчиняти правочини, зазначені у абзаці першому частини цієї частини, протягом закритого періоду в наступних випадках: 

1)        в індивідуальному порядку внаслідок наявності виняткових обставин, таких як серйозні фінансові труднощі, які вимагають негайного продажу фінансових інструментів;

2)        набуття акцій та/або укладання опціонів або інших фінансових інструментів здійснюється в рамках схем, які ґрунтуються на акціях.

7.         Національна комісія з цінних паперів встановлює обставини за яких емітент може дозволити вчиняти правочини протягом закритого періоду, відповідно до частини п’ятої цієї статті, включаючи обставини, які будуть вважатися винятковими.

8.         Положення цієї статті застосовуються до емітентів фінансових інструментів, які:

1)        подавали заявку або надавали згоду на допуск своїх фінансових інструментів  до торгів на регульованому ринку;

2)        надавали згоду на допуск своїх фінансових інструментів  до торгів на БТМ або ОТМ (у разі якщо фінансові інструменти допущені до торгів виключно на БТМ або ОТМ);

3)        подавали заявку на допуск своїх фінансових інструментів  до торгів на БТМ. 

Стаття 164.    Фінансові піраміди

1.         Фінансова піраміда – шахрайство з використанням фінансових інструментів, а так само об’єктів цивільних прав, що мають ознаки фінансових інструментів, яке передбачає створення, функціонування та просування, в тому числі за допомогою засобів масової інформації, схеми взаємовідносин між засновником схеми та її інвесторами, відповідно до якої залученим інвесторам обіцяється отримання значного пасивного доходу та виплата такого доходу залежить від залучення нових інвесторів до функціонування такої схеми. 

2.         До фінансової піраміди не належать операції, що здійснюються фінансовими установами під час надання ними фінансових послуг, визначених статтею 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” або законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

3.         Національна комісія з цінних паперів та бірж визначає та оприлюднює на своєму веб-сайті орієнтовний невичерпний перелік ознак створення, функціонування та/або просування фінансової піраміди.

Національна комісія з цінних паперів та бірж визначає та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті прийнятні ринкові практики, які не є фінансовими пірамідами.

Стаття 165.    Заборона фінансових пірамід

1.         Особа не має права створювати, забезпечувати функціонування або просування фінансових пірамід.

 Така заборона стосуються будь-яких юридичних або фізичних осіб»; 

49)      у тексті закону, крім пунктів 11, 12 та 18 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» у відповідному відмінку замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

50)      у тексті закону слова «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» замінити словами «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж».  

29.       У частині першій статті 9 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 34, ст. 291 із наступними змінами) слова “Протягом місяця з дня державної реєстрації холдингової компанії така компанія має оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності в офіційному друкованому виданні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку” замінити словами «Протягом місяця з дня державної реєстрації холдингової компанії така компанія має оприлюднити інформацію про напрями своєї діяльності у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків».

30.       У частині другій статті 12 Законі України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456 із наступними змінами) слова «Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національної комісії з цінних паперів та бірж».

31.       У  частині другій статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389 із наступними змінами) після слів «державного нагляду на ринках фінансових послуг» доповнити словами «ринках капіталу та організованих товарних ринках»;

32.       У тексті Закону України «Про акціонерні товариства» (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 50 – 51, ст. 384 із наступними змінами), крім розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення», слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

33.       Частину третю статті 29 Закону України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 34, ст. 481 із наступними змінами) після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Держави – підписанти Багатостороннього меморандуму про консультації, співпрацю та обмін інформацією Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO) визнаються такими, що забезпечують належний рівень захисту персональних даних».

У зв’язку з цим абзаци третій і четвертий вважати відповідно абзацами четвертим і п’ятим.

34.       Частину першу статті 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст. 577 із наступними змінами) доповнити новим пунктом такого змісту:

«15) інформатори у зв’язку з здійснення ними повідомлення про фактичні або потенційні порушення вимог законодавства відповідно до Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж» – на всі види правових послуг, передбачені  у статті 13 цього Закону».    

35.       Доповнити частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Відомості Верховної Ради України, 2012, № 14, ст.87) пунктом такого змісту:

«24) заявники – у справах за заявами, передбаченими статтею 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України».

36.       У тексті Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 50, ст. 564 із наступними змінами) крім розділу X «Прикінцеві та перехідні положення слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

37.       Доповнити пункт 10-1 частини другої статті 2 Закону України “Про адміністративні послуги” (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 32, ст. 409; 2016 р., № 51, ст. 833; 2017 р., № 27-28, ст. 312, № 31, ст. 343) словами «ринків капіталу та організованих товарних ринків».

38.       У Законі України «Про депозитарну систему України» (Відомості Верховної Ради, 2013, № 39, ст.517): 

1)        доповнити статтю 4 новою частиною такого змісту:

«3. Внесення недостовірної інформації до системи депозитарного обліку забороняється»;

2)        у абзаці першому частини першої статті 7 слова «рішення уповноваженого законом органу чи його посадовою особою» замінити словами «рішення (постанови) уповноваженого законом органу чи його посадової (службової) особи»;

3)        доповнити статтю 18 новою частиною такого змісту:

«5. Депозитарні установи зобов’язані забезпечувати постійне резервне копіювання та зберігання системи депозитарного обліку в порядку та строки, що встановлені Комісією»;

4)        в абзаці першому частини другої статті 28 слова «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» замінити словами «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж»;

5)        у тексті закону  крім розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

39.       У Законі України «Про інститути спільного інвестування» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 29, ст. 337 із наступними змінами):

 1) в пункті першому частини першої статті 1 слова «Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національної комісії з цінних паперів та бірж»;

2) в пункті третьому частини дев’ятої статті 7:

слова «Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національною комісією з цінних паперів та бірж»;

3) у частині першій статті 77 слова «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» замінити словами «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж».

40.       У Законі України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради, 2014, № 49, ст.2056):

1)        пункт «і» пункту 1 частини першої статті 3 доповнити словами «голова та члени Національної комісії з цінних паперів та бірж»;

2)        пункт 2 частини першої статті 28 після слів «в колегіальному органі» доповнити словами «Національній комісії з цінних паперів та бірж»; 

3)        примітку до статті 51-3 доповнити словами «уповноважені на розгляд справ Національної комісії з цінних паперів та бірж»;

4)        у тексті закону слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку;

41.       В частині другій статті 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., №  23, ст.  158 із наступними змінами)  слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж».

42.       Частину першу статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (Відомості Верховної Ради , 2015, № 40-41, ст.379 із наступними змінами) доповнити пунктом такого змісту:

«32) усуває перешкоди в проведенні виїзної інспекції та проведенні процесуальних дій у приміщеннях фізичних та юридичних осіб у ході розслідування уповноваженими Національної комісії з цінних паперів та бірж, зокрема шляхом забезпечення доступу таких уповноважених до приміщень фізичних та юридичних осіб (крім житла фізичної особи) відповідно до вимог Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж»;

43.       Частину третю статті 17 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради , 2016, № 4, ст.43) доповнити реченням такого змісту: «Законом може бути передбачено право членів Національної комісії з цінних паперів та бірж колективно призначати громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на посади державної служби категорій «Б» і «В», та звільняти їх з таких посад відповідно до цього Закону».

44.       Закону України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради , 2016, № 30, ст.542):

1) пункт 7 частини першої статті 3 після слів «інших державних органів» доповнити словами «актів Національної комісії з цінних паперів та бірж»;

2)  в частині четвертій статті 61 слова «Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку» замінити словами «Національною комісією з цінних паперів та бірж».

45.       У тексті Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 9, ст. 50 із наступними змінами), крім розділу X «Прикінцеві та перехідні положення», слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

46.       У пункті 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (Відомості Верховної Ради , 2019 р., № 43, ст.250) слова «та членів Центральної виборчої комісії» замінити словами «членів Центральної виборчої комісії та працівників Національної комісії з цінних паперів та бірж».

47.       У пункті 3, абзаці першому пункту 7 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» (Відомості Верховної Ради , 2019, № 44, ст.277) слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» у відповідному відмінку замінити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

48.       У тексті Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 25, ст. 171), крім розділу X «Прикінцеві та перехідні положення», слова «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках замінити відповідно словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж» у відповідному відмінку.

49.       У Декреті Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113 із наступними змінами):

1)        у статті 2:

у пункті 9 слова “з емісії цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та” виключити;

пункт 91 виключити;

2)        абзаци другий і третій підпункту “п” пункту 6 статті 3 виключити.

50.       У пункті 5 підрозділу II «Прикінцеві та перехідні положення»  розділу III Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів» від 19.06.2020 №738-ІХ слова «Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку» замінити в словами «Національною комісією з цінних паперів та бірж»;

51.       У статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (Відомості Верховної Ради України, 2014р., № 13, ст.  222, із наступними змінами):

– у частині четвертій слово «міністрами» замінити словами «міністрами, окрім випадків, передбачених законом»;

– частину шосту доповнити новим абзацом такого змісту:

«Повноваження Кабінету Міністрів України, передбачені абзацом першим цієї частини, не поширюються на акти Національної комісії з цінних паперів та бірж.»; 

52.       У статті 24 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (Відомості Верховної Ради України  2011р., № 38, ст. 385):

– частину першу після слів «комунальних послуг» доповнити словами «Національна комісія з цінних паперів та бірж»;

– частину другу доповнити новим абзацом такого змісту:

«Члени Національної комісії з цінних паперів та бірж» призначаються на посади та звільняються з посад відповідно до Закону України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж.»;

–          частину четверту доповнити новим абзацом такого змісту:

«Положення цього Закону (окрім цієї статті) не поширюються на Національну комісію з цінних паперів та бірж, діяльність якої регулюється Законом України «Про Національну комісію з цінних паперів та бірж»;

53.       Пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (Відомості Верховної Ради України 2019р., № 43, ст. 250 з наступними змінами) після слів «Рахункової палати» доповнити словами «членів та Апарату Національної комісії з цінних паперів та бірж»;

Розділ X.        ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.         Установити, що тимчасово, на період до 31 грудня 2030 року, розміри фінансових санкцій (штрафів), передбачених статтею 59 цього Закону, застосовуються наступним чином:

у період з 1 липня 2021року по 31 грудня 2022 року з коефіцієнтом 0,1;

у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року з коефіцієнтом 0,2;

у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року з коефіцієнтом 0,3;

у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року з коефіцієнтом 0,4;

у період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року з коефіцієнтом 0,5;

у період з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року з коефіцієнтом 0,6;

у період з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року з коефіцієнтом 0,7;

у період з 1 січня 2029 року по 31 грудня 2029 року з коефіцієнтом 0,8;

у період з 1 січня 2030 року по 31 грудня 2030 року з коефіцієнтом 0,9. 

            2. Члени конкурсної комісії, передбаченої статтею 10 цього Закону, мають бути призначені не пізніше 1 квітня  2021 року з урахуванням положень пункту 3 цього Розділу.

3. До моменту затвердження 10 осіб у персональному складі громадської ради, передбаченої статтею 21 цього Закону, до складу конкурсної комісії, передбаченого статтею 9 цього Закону, включають двоє осіб, обраних в порядку, встановленому цим пунктом.

 Рейтингове голосування за членів конкурсної комісії проводиться єдиним виборчим комітетом, сформованим об’єднаннями професійних учасників фондового ринку. Кожне об’єднання професійних учасників фондового ринку делегує до складу такого виборчого комітету трьох членів. Матеріально-технічне забезпечення роботи виборчого комітету забезпечують об’єднання професійних учасників фондового ринку, які делегували до складу виборчого комітету членів, за домовленістю між ними.

Висування кандидатів у члени конкурсної комісії, передбаченої статтею 9 цього Закону, може здійснюватися шляхом самовисування кандидатів у необмеженій кількості. Кандидати мають не пізніше як за 20 календарних днів до дня проведення рейтингового голосування подати до виборчого комітету заяву про їхню реєстрацію. Не можуть бути зареєстрованими кандидати, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом до членів конкурсної комісії.

Виборчий комітет проводить рейтингове голосування у встановленому ним порядку. Участь у проведенні рейтингового голосування можуть брати виключно учасники об’єднань професійних учасників, які делегували членів виборчого комітету. Порядок проведення рейтингового голосування публікується на сайті кожного з об’єднань професійних учасників фондового ринку. 

Обраними за результатами рейтингового голосування вважаються двоє кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів членів об’єднань професійних учасників. Виборчий комітет призначає двох членів конкурсної комісії шляхом затвердження протоколу про результати рейтингового голосування.

3. У зв’язку з набранням чинності цим Законом не пізніше 1 липня 2021 року мають бути призначені члени Національної комісії з цінних паперів та бірж , строк повноважень яких визначається таким чином:

1)        для одного члена Національної комісії з цінних паперів та бірж – 2 роки;

2)        для двох членів  Національної комісії з цінних паперів та бірж  – 4 роки;

3)        для двох членів Національної комісії з цінних паперів та бірж – 6 років.

4. Установити, що тимчасово, на період до призначення в порядку, передбаченому статтею 24 цього Закону, п’яти уповноважених на розгляд справ, виконання обов’язків уповноважених на розгляд справ покладається на членів Національної комісії з цінних паперів та бірж, при цьому функцій Керівника Колегії виконує Голова Національної комісії з цінних паперів та бірж.

5. Установити, що з 1 липня 2021 року Національна комісія з цінних паперів та бірж є процесуальним правонаступником Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у судах.

6.         Національна комісія з цінних паперів та бірж з 1 липня 2021 року є правонаступником Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері фондового ринку (ринку цінних паперів).

7.         Акти Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, видані до 1 липня 2021 року, діють до визнання їх такими, що втратили чинність, відповідними нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та бірж.

Національна комісія з цінних паперів та бірж має право вносити зміни до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. 

8.         Національна комісія з цінних паперів та бірж з 1 липня 2021 року і до дня набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами Комісії видає ліцензії на провадження діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках у порядку, визначеному відповідними ліцензійними умовами, затвердженими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

9.         Установити, що забезпечення роботи Національної комісії з цінних паперів та бірж здійснюється в тому числі апаратом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 1 липня 2021 року та до прийняття Національною комісією з цінних паперів та бірж рішення про припинення виконання такого забезпечення апаратом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

10.       Колишні Голови, члени, працівники Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку не мають права розкривати отримані відповідно до їх повноважень інформацію та дані:

1)        про діяльність та/або