Проект Закону про відновлення порушених прав споживачів фінансових послуг

В Верховній Раді зареєстровано проект Закону про відновлення порушених прав споживачів фінансових послуг (№4557 від 29.12.2020 року)

Відповідно до пояснювальної записки до Проекту, ним передбачено відновлення порушених прав споживачів фінансових послуг, яке здійснюється шляхом зміни валюти виконання зобов’язань за кредитами в іноземній валюті на національну валюту України — гривню. 

Проектом передбачено, що всі банки, які діють на території України, за письмовою заявою громадян України, що мають невиконані зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті, зобов’язані протягом 1 місяця після отримання заяви від позичальника провести реструктуризацію зобов’язань за кредитним договором.

Реструктуризації підлягають усі кредити, отримані та погашені позичальниками споживчих кредитів для придбання будь-якого майна та розширення бізнесу без обмеження суми заборгованості. 

Кредит, право вимоги за яким відступлено банками іншим особам, має бути повернутим на баланс банків, в тому числі тих, які визнані неплатоспроможними для проведення перерахунку

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ 

«Про відновлення порушених прав споживачів   фінансових послуг»

Цей Закон спрямований на відновлення Конституційної справедливості, передбаченої статтею 99 Конституції України «Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України», та довіри споживачів фінансових послуг – фізичних осіб до банківської системи України, порушених  як комерційними банками, які не дотримувались не тільки основного Закону  країни – Конституції, а і валютного законодавства та Закону «Про захист прав споживачів» в цілому, так і Національним банком, в результаті його безконтрольності за дотриманням банками вищезазначеного законодавства.

Відновлення довіри споживачів фінансових послуг – фізичних осіб дозволить зменшити негативне відношення населення  до банків, заставить комерційні банки, особливо з іноземним капіталом, поважати Конституцію , законодавство України,  діяти в правовому полі та знімить соціальну напругу в суспільстві.

Відновлення Конституційної справедливості здійснюється шляхом зміни валюти зобов’язання за споживчими кредитами в іноземній валюті на національну валюту України — гривню на умовах, встановлених цим законом.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 

договори забезпечення — цивільно-правові угоди, що укладаються з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором в іноземній валюті;

Кредитор – виключно  банк, який діє на території України та надав грошові кошти в іноземній валюті фізичним особам-резидентам України за кредитними договорами;

Позичальник – фізична особа – резидент України, який має виконані або  невиконані зобов’язання в іноземній валюті перед банком за договорами споживчого кредиту, в тому числі забезпеченими іпотекою;

реструктуризація — зміна валюти виконання зобов’язання за кредитами в іноземній валюті на національну валюту України — гривню шляхом зміни договору про надання кредиту в іноземній валюті, що передбачає зміну графіка погашення, продовження строку дії договору тощо;

споживчий кредит – кошти в іноземній валюті, що надані кредитором  позичальнику для придбання будь-якого товару, в тому числі рухомого та нерухомого майна – житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів, продукції, послуг для задоволення суспільних потреб;

факторингова компанія або інша фінансова установа, якій переуступлено право вимоги за кредитними договорами, шляхом укладення договорів факторингу або переуступки боргу (заміна Кредитора).  

Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у інших законах та нормативно-правових актах. 

Стаття 2. Зміна валюти виконання зобов’язань за кредитами в іноземній валюті на національну валюту України — гривню (реструктуризація). 

Реструктуризації підлягають всі кредити Позичальників незалежно від суми залишку та цілі, на які вони надані.

Кредитори за письмовою заявою Позичальників, які мають діючі виконані або  невиконані (на момент набуття чинності цим Законом) зобов’язання за споживчими кредитами, зобов’язані провести реструктуризацію зобов’язань за вищезазначеними кредитами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом.

Банки і інші кредитори, яким було переуступлено право вимоги в позасудовому порядку, та, якими  здійснена перереєстрація майна позичальника, або відкриті виконавчі провадження на підставі нотаріального напису, зобов’язані зупинити виконавчі провадження та відновити власність позичальників.   

У разі відступлення Кредиторами права вимоги за кредитами, укладеними до моменту набуття чинності цим Законом, іншим особам, які не є банками, Кредитор зобов’язаний повернути заборгованість за кредитами на  свій баланс та здійснити  їхню реструктуризацію на умовах, передбачених цим Законом.  Юридична чи фізична особа, якій відступлено право вимоги за кредитом зобов’язана одночасно з поверненням права вимоги за кредитом повернути  Кредитору його заставу або отримані кошти від реалізації предмета застави. 

У випадку неможливості повернення заборгованості на баланс, Кредитор відшкодовує Позичальнику понесені ним збитки за заявою Позичальника, але не більше від ринкової вартості застави за кредитом, визначеної незалежним оцінювачем.

Кредиторам забороняється встановлювати для Позичальників додаткові зобов’язання щодо сплати будь-яких платежів, зборів, комісій тощо на свою користь за проведення  реструктуризації зобов’язань за кредитними договорами. 

Для проведення реструктуризації  зобов’язань за кредитними договорами Банкам забороняється вимагати від Позичальників без їхньої згоди будь-які інші документи, окрім письмової заяви та інших документів, подання яких прямо передбачено цим Законом.

З моменту набуття чинності цим Законом Кредиторам забороняється відступати право вимоги за кредитами  іншим банкам, факторинговим компаніям або іншим фінансовим установам, (у будь-який спосіб, як-то за договором відступлення права вимоги, продажу/міни права вимоги, договору факторингу) без попередньої пропозиції виконання грошового зобов’язання Позичальнику та його поручителю/поручителям за ціною відступлення права вимоги. Позичальник та його поручитель/поручителі мають переважне право на набуття права вимоги або виконання грошового зобов’язання  за кредитними договорами  в іноземній валюті.

Кредитор, який має намір відступити право вимоги іншому банку, факторинговій компанії або іншій фінансовій установі, зобов’язаний письмово повідомити Позичальника та його поручителя/поручителів про намір відступити право вимоги, вказавши ціну і інші умови, на яких він їх відступає та рахунок, на який мають бути зараховані кошти. 

Якщо Позичальник та його поручителі відмовилися від переважного права на набуття або виконання грошового зобов’язання перед Кредитором за ціною відступлення права вимоги та не здійснили зарахування коштів на вказаний ним рахунок протягом 60 календарних днів від дня отримання ним повідомлення, Кредитор  має право відступити право вимоги іншому банку. Відмовою вважається як письмова заява Позичальника, так і відсутність відповіді Позичальника протягом 60 календарних днів від дня відправлення Кредитором повідомлення про відступлення права вимоги новому кредитору.

Умови та ціна договору про відступлення права вимоги новому кредитору не можуть відрізнятись від тих, що були запропоновані Позичальнику та поручителю/поручителям. Відмовою вважається як письмова заява Позичальника, так і відсутність відповіді Позичальника протягом 60 календарних днів від дня відправлення Кредитором повідомлення про відступлення права вимоги новому кредитору.

Кредитор не має права відступати заборгованість за споживчим кредитом факторинговій або іншій фінансовій установі відповідно до КОНВЕНЦІЇ

про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою 17.07. 1997 року та Конвенції УНІДРУА  про міжнародний факторинг  від 28.05.1988 р.

Позичальник та його поручитель/поручителі вважаються повідомленими з моменту отримання цінного листа Кредитора з описом вкладення та з повідомленням про вручення. 

Якщо бажання придбати право вимоги виявили кілька осіб, то перевагу має Позичальник. Якщо Позичальник відмовився від придбання права вимоги, а бажання придбати право вимоги виявили кілька поручителів, то Кредитор має право вибору набувача з цих Поручителів.

У разі відступлення права вимоги з порушенням переважного права Позичальника та його поручителя/поручителів на виконання грошового зобов’язання перед Кредитором за ціною відступлення права вимоги, останні можуть пред’явити до суду позов про переведення на них прав та обов’язків нового Кредитора. Одночасно  Позичальник або поручитель зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити набувач.

Стаття 3. Порядок реструктуризації зобов’язань за кредитами.

1. Перерахунок зобов’язань за договором про надання кредиту в іноземній валюті (з урахуванням сплачених процентів та штафних санкцій – підвищених процентів, пеней та інших платежів,  за весь період користування кредитом) здійснюється  за офіційним курсом Національного банку на дату отримання кредиту та за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату перерахунку кожного платежу незалежно від початкової його суми та мети.

2. Несплачені (прострочені) проценти за користування кредитом та нараховані штрафні санкції, підлягають списанню. Сплачені пені, штрафи, неустойки зараховуються банком на зменшення заборгованості за кредитом.

3.  Банк за письмовою заявою Позичальника – фізичної особи – резидента, який мав, чи має зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту в іноземній валюті, протягом місяця з моменту отримання заяви, здійснює перерахунок заборгованості за курсом, який діяв на дату надання кредиту. Перерахування   платежів, сплачених за споживчим кредитом на дату реструктуризації, здійснюється з ануїтетної схеми в класичну схему погашення.

5.  Якщо в результаті перерахунку сплачених платежів за зобов’язаннями, здійсненими Позичальниками протягом всього періоду користування кредитом з урахуванням сплачених процентів у національній валюті, буде встановлена переплата, зобов’язання Позичальника за кредитним договором вважаються виконаними. 

6. Негативний результат від перерахунку – курсові різниці, підлягають списанню банками за рахунок сформованих резервів, в разі їхньої недостатності вони  відносяться на дебіторську заборгованість та списуються на витрати протягом п’яти наступних років. 

7. Якщо в результаті перерахунку сплачених платежів за зобов’язаннями, здійсненими Позичальниками протягом всього періоду користування кредитом з урахуванням сплачених процентів у національній валюті, зобов’язання Позичальника виявляться невиконаними, банк укладає додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору про надання кредиту в іноземній валюті на залишок заборгованості, перерахований у національну валюту за курсом його отримання. Одночасно з договором про внесення змін та доповнень до договору про надання споживчого кредиту в іноземній валюті між банком  та позичальником підписується графік платежів за кредитом у національній валюті, який є невід’ємною частиною відповідної додаткової угоди та визначає розмір щомісячного платежу, з урахуванням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого розмір щомісячних платежів з обслуговування кредитів, не повинна перевищувати 35 відсотків сукупного місячного доходу сім’ї, включаючи збільшення строку кредитування. 

8. Банки, до яких введена тимчасова адміністрація та/або, які знаходяться в стадії ліквідації, зобов’язані здійснити зазначений перерахунок залишку зобов’язань за договором про надання кредиту в іноземній валюті за курсом та на умовах, передбачених цим Законом. На   суму переоцінки зменшується заборгованість Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перед Національним  банком.

9.  Реструктуризацію за кредитом, право вимоги за яким відступлено іншій особі,  банком, який виведено із банківського ринку України та, за яким неможливо здійснити перерахунок за початковим курсом, здійснює Національний банк на підставі наданих позичальником фінансових документів на підставі його звернення.    

Кредитор зобов’язаний на підставі заяви Позичальників встановити класичну схему погашення зобов’язань за реструктуризованою заборгованістю за кредитом. 

Процентна  ставка за реструктуризованими зобов’язаннями встановлюється на рівні, передбаченій первинним кредитним договором.

В разі, якщо за умовами реструктуризації  сума щомісячного платежу перевищує рівень кредитоспроможності Позичальників, Кредитор зобов’язаний за заявою Позичальника збільшити строк дії кредитного договору. 

Після дати реструктуризації заборгованості за кредитом, Кредитору забороняється нарахування неустойки (штрафів, пені) за кредитом в розмірі,  що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України. 

Нотаріус зобов’язаний посвідчити зміни до договорів забезпечення (договору застави рухомого майна) та здійснити інші нотаріальні дії, пов’язані з оформленням таких змін, розмір плати за що не повинен перевищувати 500 (П’ятсот) гривень. Всі необхідні дії, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, на підставі проведення реструктуризації проводяться безоплатно.

Стаття 4. Строки реструктуризації зобов’язань за кредитами 

Позичальники, які мають заборгованість перед Кредитором, мають право протягом року з дня набрання чинності цим Законом, звернутися до Кредитора з заявою про реструктуризацію зобов’язань за споживчим кредитом.

Реструктуризація зобов’язань за споживчими кредитами  здійснюється Кредитором протягом одного місяця з моменту отримання письмової заяви Позичальника про проведення реструктуризації відповідно до цього Закону. 

У випадку смерті Позичальника, Кредитор зобов’язаний за заявою особи,  яка прийняла спадщину, провести реструктуризацію у відповідності до цього Закону, не очікуючи закінчення терміну відведеного законодавством для прийняття спадщини.  прийнято

Стаття 5. Мораторій на стягнення майна, які є забезпеченням споживчих кредитів  та строки його дії 

Протягом двох років з моменту набуття чинності цим Законом встановлюється мораторій (заборона) на звернення стягнення на будь-яке майно Позичальників та/або їх Поручителів, наданих в забезпечення виконання зобов’язань за споживчими кредитами.  

В період дії цього мораторію відносно позичальників, поручителів, забороняється:

– звернення до суду з позовом про примусове виконання зобов’язань;

– вчинення виконавчого напису нотаріуса на кредитних договорах та договорах застави (іпотеки), 

– накладення арешту або вчинення інших дій по забезпеченню примусового виконання рішення суду щодо звернення стягнення на майно ( в т.ч виселення);

–          вчинення будь-яких заходів позасудового звернення стягнення на майно;

–          відкриття або подальше виконання вже відкритого виконавчого провадження.

Всі відкриті виконавчі провадження за справами, що підпадають під дію мораторію, який введено в дію цим Законом – закінчуються.  Всі виконавчі документи повертаються стягувачам, виконавчий збір при  цьому не стягується.    

Стаття 6. Звернення стягнення Кредитором на предмет застави

При неможливості виконувати зобов’язання за  кредитом після реструктуризації згідно цього Закону, Позичальник має право звернутись письмово до Кредитора із заявою про передачу предмета застави/іпотеки  у власність Кредитору.

Кредитор зобов’язаний не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання такої заяви укласти з Позичальником договір про задоволення вимог в порядку, встановленому Законами України „Про іпотеку” та/або „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, за яким передається у власність Кредитора предмет застави/іпотеки.   

З моменту укладення договору про задоволення вимог та передачі предмета застави/іпотеки у власність Кредитора припиняється зобов’язання, яке забезпечувалося заставою/іпотекою, навіть якщо вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимог Кредитора. 

Заява Позичальників про передачу предмета застави/іпотеки Кредитору направляється цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення на адресу Кредитора,  вказану в кредитному договорі.

З дня набрання чинності цим Законом забезпечення виконання зобов’язань за реструктуризованим кредитом обмежується виключно предметом застави (іпотеки) або майновою порукою). Датою припинення зобов’язання за кредитом та договорами забезпечення, буде вважатися дата укладання договору про задоволення вимог Кредитора між Позичальником та Кредитором.

Забороняється звертати стягнення на нерухоме майно, яке використовується як місце постійного проживання Позичальника/майнового поручителя споживчого кредиту з проживаючими в ньому малолітніми дітьми, або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці   до завершення реструктуризації кредиту та втрати чинності Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Даний пункт не звільняє Позичальника від зобов’язань за споживчим кредитом в іноземній валюті після його реструктуризації. У випадку, якщо відчуження предмета іпотеки/застави в  примусовому або добровільному порядку задля ви конання зобов’язань перед Кредитором за Кредитним договором відбулася до набрання чинності цього Закону, Кредитор зобов’язаний відшкодувати Позичальнику збиток, але не більше ринкової вартості предмета іпотеки. 

Стаття 7. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Дія цього Закону поширюється на кредити фізичних осіб, отриманих на споживчі цілі у іноземній валюті та договори поруки/майнової поруки за такими кредитами , укладені до набрання цим Законом чинності.

3.  Законодавчі та інші нормативно-правові акти, , прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині,  виключила що не суперечить цьому Закону.

4. Національний банк відповідно до ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року  не застосовує  до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, міри відповідальності (фінансові санкції)  за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України – штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

5. Національний банк не застосовує штрафні санкції за порушення законодавства про захист прав споживачів при проведенні перевірок кредитних договорів до їхньої реструктуризації відповідно до ч.1 п. 11 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів».         

6.  Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (Відомості Верховної  Ради  України,  2014  р.,  №  28, ст. 940).

7.   Внести зміни до таких законодавчих актів України:

7.1  У  Цивільному  Кодексі  України  (Відомості  Верховної  Ради

України, 2003 р., № 44 від 31.10.2003, ст. 356):

1)        частину 3 статті 13 викласти у такій редакції:

«3.Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, у тому числі подвійне стягнення одного і того боргу з однієї і тієї ж особи за одним і тим же договором, різними способами примусового стягнення; встановлення непропорційно великої суми компенсації, або неустойки, чи пені, або штрафу в розмірі, що перевищує понад п’ятдесят відсотків вартість продукції (товару, роботи, послуги).»;

2)        частину 3 статті 16 викласти у такій редакції:

«3. Суд відмовляє у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п’ятої статті 13 цього Кодексу.»;

3)        частину 4 статті 591 викласти у такій редакції:

«4. Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, зобов’язання за основним та/або забезпечувальним правочином припиняються.»;

4)        частину 2 статті 607 викласти у такій редакції:

«2. Якщо суми, одержаної від реалізації предмета застави (іпотеки), недостатньо для повного задоволення всіх вимог заставодержателя (іпотекодержателя), зобов’язання за основним та/або забезпечувальним правочином припиняються.».

4.2.      Частину 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 42 від 15.10.2004, ст. 492) доповнити пунктами 8, 9, 10 такого змісту:

«8) кредитор звернувся з позовом про стягнення того ж розміру боргу за тим же правочином, за яким на час звернення до суду кредитором, було вчинено виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на майно в рахунок погашення розміру боргу за таким правочином, тобто подвійне стягнення;

9)        розглядається позов про звернення стягнення заставного (іпотечного) майна в рахунок погашення розміру боргу за правочином, якщо набрало законної сили судове рішення про стягнення того ж розміру боргу за тим же правочином грошовими коштами чи валютними цінностями, тобто подвійне стягнення;

10)      розглядається позов про стягнення суми боргу за правочином коштами, якщо набрало законної сили судове рішення про звернення стягнення заставного (іпотечного) майна в рахунок погашення тієї ж суми боргу за тим же правочином, тобто подвійне стягнення.».

4.3.      Статтю 24 Закону України «Про заставу» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 47 від 24.11.1992) викласти у такій редакції:

«Стаття 24. Задоволення вимог заставодержателя в разі недостатньої суми, вирученої від реалізації предмета застави. 

У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, зобов’язання за основним та/або забезпечувальним правочином припиняються.».

4.4.      Пункт 7 статті 47 Закону України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38 від 19.09.2003, ст. 313) викласти у такій редакції:

«7. Якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, зобов’язання за основним та/або забезпечувальним правочином припиняються.».  

5.         В Прикінцевих  та перехідних положеннях зі статті 25-1. «Спеціальні положення, пов’язані з досудовими процедурами санації» Кодексу України  з процедур банкрутства (Книга четверта.   Відновлення платоспроможності  фізичної особи): 

повністю виключити п. 5 «Установити, що протягом п’яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом» і далі за текстом.

6.         З прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» виключити пункт 2 «Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України “Про іпотеку”, що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону».

8. Національному  банку України протягом місяця з моменту набрання чинності цим законом: – розробити та привести у відповідність із цим Законом власні нормативно-правові акти щодо порядку обліку банками операцій з реструктуризації відповідно до цього Закону.

^{Джерело інформації сайт Верховної Ради http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=70773}