02.03.2021 – зареєстровано Проект Закону Про захист прав позичальників у межах договорів мікрокредитування та мікропозики

02.03.2021 – зареєстровано Проект Закону Про захист прав позичальників у межах договорів мікрокредитування та мікропозики

На сайті Верховної ради розміщено інформацію про реєстрацію Проекту Закону Про захист прав позичальників у межах договорів мікрокредитування та мікропозики №5184 від 02.03.2021 року 

Відповідно по Проекту, він поширюється на договори мікрокредитування, мікропозики, що надаються позичальникам фінансовими установами, які надають мікропозики та мікрокредити і підпадають під визначення небанківських фінансових організацій, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг,  та банками, і на відносини, що виникають між  позичальником і кредитодавцем (новим чи наступним кредитором).

Законопроєкт складається з двох розділів та містить наступні положення: 

• визначення термінів, що вживаються в законі, зокрема,  ефективної (реальної) процентної ставки за мікропозикою(мікрокредитом), мікропозики та мікрокредитування, мікрофінансової організації;
• порядок укладення договору мікрокредитування (мікропозики)  та його істотні умови;
• особливості встановлення розміру ефективної процентної ставки за мікрокредитом (мікропозикою);
• порядок погашення мікрокредиту (мікропозики) та реструктуризації боргу;
• штраф за прострочення позичальником чергових платежів за договором мікрокредитування (мікропозики);
• заборону продажу боргу позичальника за договором мікрокредитування (мікропозики);
• гарантії прав позичальника при мікрокредитуванні та за договором мікропозики;
• порядок набрання законом чинності та порядок врегулювання спірних питань щодо договорів мікрокредитування (мікропозики), які підпадають під сферу регулювання цього законопроєкту, але були продані або передані третім особам до набрання чинності закону. 

Проект 

ЗАКОН УКРАЇНИ. Про захист прав позичальників у межах договорів мікрокредитування та мікропозики

Для цілей мікрокредитування або мікропозики нормицього Закону мають юридичний пріоритет над нормами інших законів.

РОЗДІЛ І.  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Цей Закон  поширюється на договори мікрокредитування, мікропозики, що надаються позичальникам фінансовими установами, які надають мікропозики та мікрокредити і підпадають під визначення небанківських фінансових організацій, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг,  та банками, і на відносини, що виникають між  позичальником і кредитодавцем (новим чи наступним кредитором).

Терміни, зазначені в цьому Законі, мають таке значення: 

а) ефективна (реальна) процентна ставка за мікропозикою (мікрокредитом)  – повна вартість мікропозики (мікрокредиту) для позичальника, розрахована за один день (ставка складає річну, розділену на кількість днів за рік) та за один рік (у тому числі для інформаційних цілей, незалежно від строку дії кредитного договору), яка складає добуток суми процентів, які підлягають нарахуванню на основну суму мікропозики (мікрокредиту), суму одноразових комісій, платежів  на здійснення  страхування ризиків за кредитним договором, нотаріального посвідчення кредитного договору (договору позики), оцінки застави за її наявності, плати за передачу інформації бюро кредитних історій;

б) мікропозика – фінансовий кредит, який  надається фізичній особі – резиденту України, у тому числі фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності та самозайнятим особам, на строк до 12 календарних місяців у сумі, що не перевищує розмір п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на дату отримання мікропозики.

Не вважаються мікропозиками операції з надання коштів за договорами, які підпадають під визначення пунктів 2 – 8 частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування»;

в) мікрокредитування – фінансові кредити, які надаються фізичній особі-резиденту України, у тому числі фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності та самозайнятим особам, на строк до 12 календарних місяців у сумі, що не перевищує розмір десяти  мінімальних заробітних плат, встановлених на дату отримання кредиту,  банками або мікрофінансовими організаціями – резидентами України;   

г) мікрофінансова організація (далі – МФО) –  фінансова установа, яка здійснює мікрокредитування та підпадає під визначення небанківських фінансових організацій, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг,   створена  та зареєстрована  на території України, має відповідну ліцензію, включена до Реєстру мікрофінансових організацій, що здійснює  фінансову  діяльність на підставі нормативних документів  Національного Банку України та положень цього Закону.  

Стаття 2. Порядок укладення договору мікрокредитування (мікропозики) та його істотні умови

1. Договірмікрокредитування (мікропозики) може бути укладеним у письмовій формі або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», за наявності у кредитора та позичальника дійсного електронного цифрового  підпису (ЕЦП).

2. При укладенні договору мікрокредитування (мікропозики) передача інформації про мікрокредит (мікропозику) до бюро кредитних історій є обов’язковою. Позичальник при укладенні договору мікрокредитування (мікропозики) повинен надати письмову згоду на передачу даних до бюро кредитних історій. За відсутності такої згоди позичальника договір мікрокредитування  (мікропозики) не укладається.

3. Додатково до переліку істотних умов договору, встановлених законодавством, договір мікрокредитування (мікропозики) повинен містити відомості, передбачені у статтях 3-5 цього Закону.

4. Кредитор зобов’язаний оцінити кредитоспроможність позичальника: обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за отриманням мікрокредиту або мікропозики, його сімейний стан, наявність постійного місця проживання, місце роботи,  характер та тип зайнятості (постійна, сезонна, відсутня/ державна служба, приватний сектор, студент, пенсіонер), стаж роботи, наявність професійної освіти,   позитивної кредитної історії та наявність  або відсутність невиконаних зобов’язань у позичальника та членів його сім’ї.

5. Зміна істотних умов договору мікрокредитування (мікропозики) за ініціативою  кредитора та нових (наступних кредиторів) не дозволяється.

6. Дія цього Закону поширюється на договори мікрокредитування (мікропозики), укладені до набрання ним  чинності, якщо виконання зобов’язань за такими договорами не закінчилось. 

Стаття 3. Ефективна процентна ставка за договором  мікрокредитування (мікропозики) 

 1.Ефективна процентна ставка за мікропозикою та договором мікрокредитування не може перевищувати потрійний розмір річної облікової ставки, встановленої Національним банком України на дату укладання договору  (розраховану за відповідний період кредитування).  

2.Кредитор зобов’язаний повідомити позичальника про розмір ефективної процентної ставки, її складові елементи та порядок розрахунку.

3. У разі, якщопозичальник та кредитор домовляються про продовження (пролонгацію) договору  мікрокредитування  (мікропозики) на строк понад 12 календарних місяців або про збільшення розміру мікропозики  (мікрокредиту) понад розміри, передбачені статтею 1 цього Закону для мікрокредитування,  і вносять відповідні зміни до договору, у подальшому відносини між позичальником та кредитором регулюються у загальному порядку  згідно положень Закону України «Про споживче кредитування».   Норми частини першої та другої цієї статті поширюються на зобов’язання позичальника, які виникли перед кредитором до набрання чинності такими змінами до договору мікрокредитування (мікропозики).

 4. Під час укладення договору мікрокредитування,  мікропозики кредитор надає позичальнику стандартну  зрозумілу і точну інформацію  про умови мікрокредиту або мікропозики із зазначенням     максимальної  суми, на яку видається мікрокредит (мікропозика), реальної ефективної  процентної ставки, максимального  строку, на який видається    мікрокредит (мікропозика) та кінцеву  загальну вартість мікрокредиту (мікропозики).

5. У рекламі щодо надання мікрокредиту (мікропозики) забороняється зазначати, що мікрокредит (мікропозика) може надаватись без документального підтвердження кредитоспроможності позичальника,  що мікрокредит (мікропозика) є безпроцентним чи видається під нульову процентну ставку, іншу аналогічну за змістом та сутністю інформацію. 

Веб-сайти мікрофінансових організацій, що надають мікрокредити (мікропозики), що порушують вимоги цього Закону і  які не мають ліцензій в Україні, мають блокуватись у 3-денний термін, у порядку, передбаченому Національним Банком України. 

Державний контроль за виконанням вимог законодавства  компаніями та  організаціями, що надають мікрокредити (мікропозики),  здійснює Національний Банк України.

6. Договір мікрокредитування (мікропозики), який не відповідає вимогам цього Закону, вважається нікчемним.

Стаття 4. Порядок погашення мікрокредиту (мікропозики) та реструктуризації боргу

1. Позичальникпогашає зобов’язання за договором мікрокредитування (мікропозики) в такій послідовності:

а) у першу чергу погашається заборгованість за основною сумою мікрокредиту (мікропозики);

б) у другу чергу погашається заборгованість за процентами, нарахованими на основну суму мікрокредиту (мікропозики); 

в) в останню чергу погашається розмір штрафних санкцій, нарахованих кредитором за договором мікрокредитування (мікропозики).   Пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення мікрокредиту (мікропозики)   та процентів за ними не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань позичальника на підставі договору мікрокредитування (мікропозики), не може перевищувати половини суми, одержаної позичальником за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

У межах договору мікрокредитування (мікропозики)  кредитор не має права збільшувати процентну ставку за договором мікрокредитування (мікропозики)   в разі прострочення позичальником сплати чергових платежів.   

 2. Кредитор та позичальник можуть домовитися про реструктуризацію заборгованості (боргу) за мікрокредитом (мікропозикою) на таких умовах:

а) продовження на визначений період строку дії договору мікрокредитування (мікропозики), але не більше, ніж на подвійний строк договору мікрокредитування (мікропозики), зазначений у первинному договорі. У цьому випадку положення частини третьої статті 3 цього Закону не застосовуються;

б) списання частини боргового зобов’язання позичальника. 

3. Усі розрахунки та взаєморозрахунки мають надаватись споживачу за першою ж вимогою.

Стаття 5. Заборона продажу боргу позичальника за договором мікрокредитування (мікропозики)  

1. Борг позичальника за договором мікрокредитування (мікропозики) не може бути проданий  третім особам (факторинговим та колекторським  компаніям та ін.), при цьому відступлення права вимоги третім особам за договором, укладеним на строк до 12 календарних місяців, заборонено.   

Стаття 6. Гарантії прав позичальника при мікрокредитуванні та за договором мікропозики

1. Фінансові установи та банки  не мають права:

• при наданні мікрокредитів (мікропозик)  вимагати від позичальника   надання інформації про мету отримання коштів мікропозики;
• видавати позики за дорученням; 
• проводити ідентифікацію клієнта за  будь-яким документом, за винятком   загальногромадянського українського  паспорту або ID картки; у випадку, коли мікропозика або мікрокредит  оформлюється у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» ідентифікація проводиться  за наявності у кредитора та позичальника дійсного електронного цифрового  підпису (ЕЦП);
• передавати відомості про позичальника третім особам без отримання попередньої згоди  на це з боку позичальника;
• здійснювати дії, що посягають на права, свободи та власність фізичних осіб, а також ставлять під загрозу їх життя та здоров’я, честь, гідність і ділову репутацію, використовувати силу, насильство, погрози здійснити незаконні або неправомірні дії та/або використовувати образи особистої гідності  стосовно  позичальника, його представника (представників) та/або членів сім’ї позичальника-фізичної особи, вдаватися до наклепів, створювати та поширювати візуальні матеріали непристойного характеру, надавати інформацію щодо правовідносин з позичальником третім особам, у тому числі членам родини, оточенню, роботодавцям чи сусідам, надсилати третім особам візуальні матеріали, що містяться у особистій справі позичальника, у тому числі фотографії позичальника, його паспорту чи ідентифікаційного коду;
• використовувати вульгарну або нецензурну лексику, фрази, що ображають особисту честь та гідність позичальника (його представників), використовувати грубий тон розмови, а також вчиняти інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, по відношенню до позичальника, його представника (представників) та/або членів сім’ї позичальника-фізичної особи, його оточення та інших осіб, що не мають стосунку до правовідносин позикодавець-позичальник;
• використовувати будь-які інші засоби, які мають характер залякування;
• умисно надавати позичальнику неправдиву інформацію, що стосується простроченої заборгованості;
• надавати неправдиву інформацію про свій статус, кваліфікацію або професійні повноваження;
• висловлювати у будь-який спосіб погрози щодо здійснення противоправних дій, що мають на меті порушити право власності на майно позичальника;
• забороняти позичальнику дострокове погашення мікрокредиту (мікропозики).   Стягування з  позичальника  будь-якої комісії ,   штрафу або інших санкцій за дострокове погашення позичальником мікрокредиту (мікропозики) забороняється. У разі дострокового погашення мікрофінансова організація  здійснює перерахунок загальної суми боргу. Кінцева до погашення сума повинна розраховуватися на момент виконання зобов’язань.

2.  У випадку непогашення позичальником мікрокредиту (мікропозики) протягом 3 місяців з дня закінчення терміну дії, передбаченого у  договорі, або у випадку оголошення  позичальника банкрутом, мікрофінансова організація  та банк зобов’язані  подати відомості про договір мікрокредитування (мікропозики) та зміни до нього (номер і дата укладання, сторони, вид правочину); строк і порядок виконання відповідного договору; відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов’язання за договором мікрокредитування (мікропозики); дату виникнення прострочення зобов’язання, його розмір і стадію погашення  до бюро кредитних історій та вирішити питання сплати заборгованості позичальником згідно норм чинного законодавства.

3.  У телефонних розмовах представники  макрофінансових організацій мають надавати дійсні прізвище, ім’я та по батькові , чітко інформувати про свою посаду та назву підрозділу, де вони офіційно працевлаштовані та внесені до штатного розкладу.  

4. Примушування позичальника за договором мікрокредитування (мікропозики) до виконання зобов’язання за договором з погрозою насильства над ним, його близькими родичами та пов’язаними особами, пошкодження чи знищення їх майна тягне за собою   передбачену законом   відповідальність 

5.   Висування претензій щодо заборгованості третіми особами, які не можуть надати офіційно документальне обґрунтування отримання особистої інформації позичальника, має вважатись умисним розповсюдженням та/або продажем персональних даних , тягне за собою передбачену Законами України відповідальність.  

6.  Забороняється будь-яким чином повідомляти третіх осіб про договір мікрокредитування (мікропозики), укладений позичальником, або здійснювати  взаємодію з третіми особами таким чином, що  останнім стане або може стати відома інформація про договір мікрокредитування (мікропозики) позичальника, крім випадків взаємодії з адвокатом або іншим представником (іншими представниками) позичальника, що представляють інтереси позичальника у питанні, пов’язаному з договором мікрокредитування (мікропозики) позичальника, та в інших  пов’язаних з простроченням заборгованості питаннях,  взаємодії з іншими особами, на повідомлення яких про договір мікрокредитування (мікропозики)  позичальник у письмовому вигляді надав свою згоду, а також інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

РОЗДІЛ ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.   Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування

2. Після набрання цим  Законом чинності,  у випадку, коли договори мікрокредитування (мікропозики), які підпадають під сферу регулювання цього Закону,  були продані або передані  третім особам до набрання чинності цим законом,   контроль та відповідальність  за виконанням етичних норм при спілкуванні таких третіх осіб  з позичальником здійснює мікрофінансова установа, яка передала або продала борг. Ця мікрофінансова установа, а також  її кінцеві бенефіціарні власники (контролери),  несуть визначену Законами України відповідальність  за порушення порядку здійснення  діяльності з врегулювання простроченої заборгованості.   

3. Протягом шести місяців з дня набрання цим  Законом чинності,  у випадку, коли договори мікрокредитування (мікропозики), які підпадають під сферу регулювання цього Закону,  були продані або передані  третім особам, позичальник має право на викуп свого боргу за ціною продажу такого боргу третій особі та на тих самих умовах.

4. Після набрання цим  Законом чинності,  у випадку, коли договори мікрокредитування (мікропозики), які підпадають під сферу регулювання цього Закону,  були продані або передані  третім особам до набрання чинності цим Законом мікрофінансова установа та/або третя особа, якій було продано заборгованість позичальника, зобов’язана надати за вимогою позичальника у електронній, письмовій формі чи у форматі телефонної розмови   повну інформацію про стан позики, у тому числі договір, підтвердження перерахунку компанією коштів на рахунок позичальника, відомості про взаємні розрахунки, графік нарахування та розрахунок відсотків і штрафних санкцій, завірені відповідним чином. 

---

^{Джерело інформації сайт Верховної ради http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=71281}